Педагог-гуманіст Вітторіно де Фельтре та його школа "Будинок радості"

 

Вступ

Педагог-гуманіст Вітторіно де Фельтре та його школа «Будинок радості»

Висновки

Список використнаї літератури

 

 

Вітторіно да Фельтре (1378-1446) – італійський педагог-гуманіст. Педагоги-гуманісти піддали різкій критиці всю середньовічну схоластичну систему виховання і навчання, протиставили їй таке виховання, що розвиває людину розумово і фізично, формує в неї високі моральні якості. Характерною ознакою педагогіки Відродження стали ідеї гуманізму, у зв’язку з якими формується новий погляд на світ i людину. Гуманізм витісняє середньовікову аскетичну доктрину, протиставивши теології світську науку, поставивши у центр уваги людину, яка в ідеалі повинна бути життєрадісною, сильною духом i тілом, яка має право на земну радість i щастя.

Одним із головних завдань гуманісти, і да Фельтре зокрема, вважали ознайомлення учнів з кращими творами латинських і грецьких авторів, з біблією й іншими джерелами в оригіналі, у неспотворених церквою формах.

По-новому розуміючи мету і завдання виховання, гуманісти проголошували загальну повагу до дитячої особистості, заперечували сувору дисципліну та тілесні покарання. Вони відзначали необхідність враховувати особливості дитячого віку, індивідуалізувати навчання і виховання.

Новими були підходи і до методів навчання та виховання. Гуманісти вважали, що у процесі навчання і виховання діти повинні набути здатність активно мислити, самостійно пізнавати оточуючий світ. Для цього роботу у школі треба зробити привабливою для дітей, щоб навчання розпочиналось з ознайомлення з речами, а потім уже зі словами, що їх означають. Правилам повинні передувати факти, узагальненням – спостереження. Слід широко використовувати з пізнавальною метою прогулянки, екскурсії, ігри тощо.

Вітторіно да Фельтре (1378-1446), будучи яскравим представником гуманістичного напрямку у педагогіці, створив школу під назвою «Будинок радості», яка стала зразком для створення нових гуманістичних шкіл у різних країнах Європи.

 

 

Італійський педагог Вітторіно да Фельтре був сином бідного нотаріуса. У Падуї він вивчав спочатку грецьку мову, а потім математику, у якій домігся значних успіхів. У Падуї ж і розпочалася його педагогічна кар'єра – він викладав граматику і математику. Через деякий час, у 1423 році, герцог Мантуанський Джанфранческо Гонзага пропонує Вітторіно стати вихователем його дітей. Це стало поворотним моментом у долі педагога.

Вітторіно да Фельтре (Рамбальдіні)  (1378-1446 рр.) створив у 1424 р. на півночі Італії у м. Мантуйя одну з перших в історії школу інтернатного типу, яку називали «Будинок ігор» або «Будинок радості». У цій школі навчалися діти герцога, придворної знаті та 70 обдарованих учнів з бідних родин, яких відбирав особисто Вітторіно да Фельтре.

Світле, просторе приміщення школи розташовувалося у мальовничій місцевості, було прикрашене яскравими фресками із зображенням дитячих ігор. «Будинок радості», побудований на засадах гуманізму і демократизму (у ньому навчалися як хлопчики, так і дівчатка, що було на той час нововведенням; діти відчували себе рівними незалежно від свого соціального статусу), принципово відрізнявся від середньовічної аскетичної школи.

Мету виховання Вітторіно да Фельтре убачав у формуванні гармонійно розвиненої особистості і намагався досягти єдності духовного і фізичного розвитку учнів.

Виховання у «Будинку радості» було суворим, але розумним: учні знаходилися під наглядом вихователів, точно виконували режим шкільного життя. Вітторіно да Фельтре значно скоротив кількість слуг у школі, спростив одяг і харчування дітей.

В основу організації життя дітей були покладені ідеї самоврядування. Разом з тим школа Вітторіно да Фельтре зберігала сильний елемент релігійного виховання з яскраво вираженим середньовічним аскетизмом. За спогадами сучасника, «зі строгістю суворого аскета зачинявся він щоранку у своїй кімнаті, де молився з колінопреклонінням і бичував себе. Він часто сповідався, сам викладав закон Божий, застерігав учнів молитися і щодня відвідувати разом з ним обідню».

Велику увагу Вітторіно да Фельтре приділяв духовно-моральному вихованню дітей на засадах християнської етики. Серед учнів формувався дух любові, дружби, взаємодопомоги, піклування тощо. Значну роль у моральному вихованні дітей надавав читанню відповідної літератури.

Ядром змісту навчання Вітторіно да Фельтре робить класичні мови, вивчення літератури він будує на принципі свідомого засвоєння й самостійної творчості. Педагог прагне давати енциклопедичні знання, тому в програму навчання входять алгебра, астрономія, геометрія, креслення, природна історія та ін. Як говорив про Вітторіно да Фельтре один з його сучасників, «він вихваляв те, що греки називають енциклопедією, тому що, за його словами, наука й освіченість складаються з багатьох і різноманітних знань».

Основу навчання мов у «Будинку радості» складали класичні (латинська і грецька), обов’язковим було читання праць античних мислителів (Вергілія, Цицерона, Демосфена, Гомера, Демокріта, Платона та Арістотеля), логіка, риторика, арифметика, музика.

Вітторіно завжди намагався розкрити у дитині природні задатки і сприяти їх розвитку. Він прагнув зробити заняття у своїй школі цікавими для учнів, використовував різні методики, у тому числі й ігри.

Класична освіта у «Будинку радості» поєднувалася з фізичним вихованням. Особливу увагу Вітторіно да Фельтре приділяв фізичному розвитку дітей. З цією метою проводилися спортивні ігри, дітей навчали верховій їзді, боротьбі, фехтуванню, стрільбі з лука, плаванню. Серед форм і методів навчання Вітторіно віддавав перевагу тим, які найбільше повно розкривали можливості учнів, активізували їх пізнавальну діяльність – це ігри, екскурсії, заняття на природі та бесіди з дітьми.

Вітторіно да Фельтре використовував нові на той час методи навчання: ігрові елементи, наочність, практичні роботи, відмовився від тілесних покарань.

Таким чином, Вітторіно да Фельтре став провідним реформатором середньовічної системи освіти, засновником авторської школи «Будинок радості» епохи Відродження. В Італії його називають першим шкільним учителем нового типу.

 

 

Вітторіно да Фельтре (1378-1446) – італійський педагог-гуманіст, створив школу під назвою «Будинок радості», яка стала зразком для створення нових гуманістичних шкіл у різних країнах Європи. Ця школа знаходилась у мальовничій місцевості. Тут виховувались діти вищої аристократії, хоч попадали i найбільш обдаровані діти з неаристократичних кіл.

Культурно-історична епоха діяльності да Фельтре припадає на XVI- XVII ст. її соціально-економічною сутністю є зародження капіталізму, духовне пробудження, розкріпачення особи, яка отримала змогу реалізуватися у соціальній діяльності, у різноманітних видах творчості. Саме тоді розпочалося зародження гуманізму – системи ідей, поглядів на людину як на найвищу цінність. У цей період заявили про себе принципово нові тенденції у розвитку педагогічної думки, багато ідей якої торкалися проблем виховання дитини у ранньому віці.

У школі Вітторіно да Фельтре не було тілесних покарань, виховання здійснювалось за допомогою нагляду i особистого прикладу вихователів.

Самою назвою Вітторіно да Фельтре підкреслював відмінність своєї школи від середньовічної аскетичної школи. Велика увага надавалась фізичному вихованню: діти займались верховою їздою, плаванням, гімнастикою, фехтуванням. Тілесні покарання допускались лише за антиморальні дії вихованців. Вивчались давні мови, римська і грецька літератури. Діти вивчали математику, у викладанні якої мали місце наочні посібники і практичні роботи.

Вітторіно да Фельтре велику увагу приділяв фізичним вправам при будь-якій погоді, іграм, плаванню, бігу, їзди верхи, гімнастиці, фехтуванню, розвивав гнучкість і грацію вихованців через танок, привчав їх до помірності у всьому, загартовував тощо. Отже, формування особистості учнів зберігало складові лицарського виховання.

Школа да Фельтре користувалась популярністю, вона була зразком для створення нових гуманістичних шкіл в різних країнах Західної Європи, а самого Вітторіно да Фельтре називали «першим шкільним учителем нового типу».

 

 

Итальянский гуманист и педагог Витторино да Фельтре в свидетельствах учеников и современников / Составитель, переводчик, автор вступительной статьи и комментариев Н. В. Ревякина. М. : Росспэн, 2007. – 264 с.

Кравець В. Історія класичної зарубіжної педагогіки та шкільництва. – Тернопіль, 1996. – 436 с.

Левківський М. В. Історія педагогіки: навчально-методичний посібник. Вид. 3-є, доп. – К. : Центр учбової літератури, 2008. – 190 с.

Пальчевський С. Педагогіка: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів/ Степан Пальчевський,. – К. : Каравела, 2007. – 575 с.

Фіцула М. Педагогіка: Навчальний посібник/ Михайло Фіцула,. – 2-ге вид., виправлене, доповнене. – К. : Академвидав, 2005. – 559 с.

Хрестоматия по истории зарубежной педагогики / ред. Пискунов, А. И. – М. : Просвещение, 1981. – 91 с.