Використання метафор у психолого-педагогічному консультуванні

Актуальність дослідження. Глобальні зміни, які відбуваються у соціальній сфері за останні 10-15 років, глибоко відбилися у житті кожної людини. Прискорений розвиток суспільства і ускладнення соціальних відносин вимагають більш глибоких перетворень у внутрішньому світі людини, перед особистістю постала необхідність адаптації до нових соціальних умов, розуміння себе, свого внутрішнього стану, свого місця і ролі в соціальних групах - сім'ї, шкільному класі, студентській групі, трудовому колективі. Проблема оптимізації міжособистісних відносин, внутрішнього стану особистості, розкриття її ресурсів і психологічного потенціалу для ефективного життя і самореалізації є однією з найбільш актуальних у соціальній психології. У пошуках засобів, які дають доступ до внутрішніх ресурсів, інформаційних «архівів» особистості, вчені звертаються до психологічної метафори.

Метафора є невід'ємною рисою комунікації, її все частіше розглядають як ключ до розуміння основ мислення і процесів створення методу бачення універсального образу світу: людина не стільки відкриває подібність, скільки створює її з метою освоєння світу і соціуму, особливо у його кризові періоди. Метафора розширює і збагачує внутрішній світ особистості, дає нове бачення навколишнього світу, міжособистісних відносин, сприяє поліпшенню взаєморозуміння між суб’єктами спілкування.

Акт метафоричної творчості лежить в основі багатьох семантичних процесів: розвитку синонімічних засобів, появи нових значень та їх нюансів, розвитку емоційно-експресивної лексики. Без метафори не існувало б лексики «невидимих світів» - світів внутрішнього життя людини.

Аналіз літератури з дослідженню метафори свідчить, що практично всі дослідники (Н.Д. Арутюнова, Л.Д. Гудков, К.К. Жоль, Е. Касірер, М.Е. Кошелюк, Л.М. Кроль, П. Рікер, Е.Е. Сапогова, В.Н. Телія, Л.И. Шрагіна та ін.) вважають метафору продуктом діяльності уяви, яка створює нові образи. При оцінці рівня розвитку уяви найчастіше виділяють наступні основні ознаки: надзвичайно ефективний спосіб зв'язку речей; швидкість поєднання звичайно непоєднуваних елементів, здатність яскраво, метафорично висловити свою думку, продукування образів, синтетична сила, яка сприяє сприйняттю старого з почуттям новизни.

Мета використання метафори в у процесі психолого-педагогічного спілкування - висвітлити щось невідоме або абстрактне, пов'язавши його з тим, що є більш зрозумілим, тим, що ми бачимо, чуємо і відчуваємо. Метафора може використовуватися для того, щоб познайомити людину з новими можливостями і шляхами вирішення проблем. Метафори збагачують модель світу, активізують мислення і пам'ять, задіюють глибинні структури психіки. Вони є методом активізації ресурсних механізмів і допомагають використати наявний у людини досвід для осмислення нового. Метафора являє собою приклад так званої дворівневої мови, у якій міститься два значеннєвих рівні, один із яких адресований безпосередньо свідомості, а інший сприймається несвідомо.

В останні роки в психологічній науці і практиці відкриті нові грані метафори, які дозволяють успішно використовувати її у соціальній психології, психодіагностиці, психокорекції, психотерапії, гіпнотерапії і деяких інших видах і формах прикладної психології.

У вітчизняній психології область практичного застосування метафори вивчена недостатньо, тому у зв'язку з цим досліджувана тема є актуальною і практично необхідною. Актуальність теми дослідження пов'язана також з тим, що метод використання метафори як ефективної технології психодіагностики і психокорекції у процесі навчання студентів-психологів мало розроблений.

Таким чином, розроблювані сучасні моделі психолого-педагогічного консультування за допомогою трансформації проблемної метафори в ресурсну покликані зробити процес впливу більше адекватним, а також охопити більш глибоку несвідому структуру особистості.