Модель ефективного консультанта

Ефективність консультанта визначається властивостями особистості, професійними знаннями і спеціальними навичками. Кожен з цих факторів забезпечує якісний консультативний контакт, що і є стрижнем психологічного консультування. У підсумку від консультативного контакту залежить остаточний ефект консультування – зміна особистості клієнта в процесі конструктивних дій консультанта.

Досліджень у області визначення сукупності властивостей особистості, які найбільшою мірою забезпечувало б успіх консультування, досить багато, однак однозначної відповіді про властивості особистості, що сприяють ефективній роботі консультанта, немає. Дуже часто при описі процвітаючого консультанта як професіонали, так і клієнти вживають побутові поняття: «відкритий», «теплий», «уважний», «щирий», «гнучкий», «терпимий».

Національна асоціація професійної орієнтації США виділяє наступні властивості особистості, які повинні бути притаманні консультанту:

прояв глибокого інтересу до людей і терпіння в спілкуванні з ними;

чутливість до установок і поведінки інших людей;

емоційна стабільність і об'єктивність;

вміння викликати довіру інших людей;

повага прав інших людей.

Комітет з нагляду і підготовки консультантів США встановив наступні шість якостей особистості, необхідних консультанту:

довіра до людей;

повага цінностей іншої особистості;

проникливість;

відсутність упереджень;

саморозуміння;

усвідомленння професійного обов’язку.

Сучасна психологічна наука виділяє такі необхідні консультанту риси особистості, як чуйність, об'єктивність (неототожнення себе з клієнтами), гнучкість, емпатія і відсутність власних серйозних проблем. До особливо шкідливих для консультанта рис відносяться авторитарність, пасивність і залежність, замкнутість, схильність використовувати клієнтів для задоволення своїх потреб, невміння бути терпимим до різних спонукань клієнтів, невротичну установку у відношенні грошей.

Ідеальним психотерапевтом або консультантом може бути симпатична людина, відверта і відкрита почуттям інших; здатна ототожнюватися з найрізноманітнішими людьми, тепла, але не сентиментальна, яка не прагне до самоствердження, однак повинна мати свою думку і бути здатною її захистити, вміє служити на благо своїм клієнтам.

Огляд джерел літератури щодо властивостей особистості, які необхідні консультанту, щоб надавати допомогу, являти собою каталізатор самопізнання, зміни і вдосконалення іншої людини, дає змогу наблизитися до моделі особистості ефективного консультанта. Мова йде, звичайно, про «динамічну» модель, оскільки кожен консультант має можливість її доповнити. Розглянемо фактори, здатні скласти основу такої моделі.

Аутентичність. A. Сторр називає аутентичність стрижневою якістю консультанта і найважливішою екзистенціальною цінністю. Він виділяє три основних ознаки аутентичного існування:

повне усвідомлення дійсного моменту;

вибір способу життя в даний момент;

прийняття відповідальності за свій вибір.

Аутентичність у певному ступені узагальнює багато властивостей особистості. Насамперед, це вираження щирості стосовно клієнта. Аутентична людина потребує бути і є сама собою як у своїх безпосередніх реакціях, так і в цілісній поведінці. Аутентичний консультант – найбільш придатна модель для клієнтів, яка служить прикладом гнучкої поведінки.

Відкритість власному досвіду. Тут відкритість розуміється не в змісті відвертості перед іншими людьми, а як щирість у сприйнятті власних почуттів. Соціальний досвід вчить нас заперечувати, відкидати свої почуття, особливо негативні. Ефективний консультант не повинен відкидати будь-які почуття, у тому числі і негативні. Тільки в такому випадку можна успішно контролювати своє поведінку, оскільки витиснуті почуття стають ірраціональним джерелом неконтрольованої поведінки. Консультант здатний сприяти позитивним змінам клієнта тільки тоді, коли виявляє терпимість до всієї розмаїтості чужих і своїх емоційних реакцій.

Розвиток самопізнання. Обмежене самопізнання означає обмеження волі, а глибоке самопізнання збільшує можливість вибору в житті. Чим більше консультант знає про себе, тим краще зрозуміє своїх клієнтів, і навпаки – чим більше консультант пізнає своїх клієнтів, тим глибше розуміє себе. Відповідь на питання, як можна допомогти іншій людині, криється у самооцінці консультанта, адекватності його відношення до власних здібностей і взагалі до життя.

Сила особистості та ідентичність. Консультант повинен знати, хто він такий, ким може стати, чого хоче від життя, що є для нього важливим. Як у професійній роботі, так і в особистому житті консультанту не слід бути простим відображенням надій інших людей, він повинен діяти, керуючись власною внутрішньою позицією. Це дозволить йому почувати себе сильним у міжособистісних відносинах.

Толерантність до невизначеності. Багато людей незатишно почувають себе в ситуаціях, у яких бракує структури, ясності, визначеності, але оскільки однією з передумов становлення особистості є «прощання» людини зі звичним, відомим з власного досвіду і вступання на «незнайому територію», консультанту необхідна впевненість у собі в ситуаціях невизначеності. Впевненість у своїй інтуїції і адекватності почуттів, переконаність у правильності прийнятих рішень і здатність ризикувати – усі ці якості допомагають переносити напругу, створювана невизначеністю при частій взаємодії з клієнтами.

Прийняття особистої відповідальності. Оскільки багато ситуацій у консультуванні виникають під контролем консультанта, він повинен нести відповідальність за свої дії в цих ситуаціях. Розуміння відповідальності дозволяє вільно і свідомо здійснювати вибір у будь-який момент консультування – погоджуватися з доказами клієнта чи вступати в продуктивне протистояння.

Глибина відносин з іншими людьми. Консультант зобов'язаний оцінювати людей – їх почуття, погляди, своєрідні риси особистості, але робити це без осуду і наклеювання ярликів. Ефективному консультанту далекі страхи неприйняття його особистості, він здатний вільно виражати свої почуття перед іншими людьми, у тому числі і перед клієнтами.

Постановка реалістичних цілей. Успіх спонукає ставити перед собою великі цілі, а невдача, навпаки – опустити нижче планку домагань. Іноді цей механізм самозахисту порушується, і тоді занадто велика мета буде заздалегідь приречена на невдачу або прагнення до незначної мети не доставить ніякого задоволення. Отже, ефективний консультант повинен розуміти обмеженість своїх можливостей. Правильна оцінка власних можливостей дозволяє консультанту ставити перед собою досяжні цілі.

Узагальнюючи обговорені вище вимоги, пропоновані до особистості консультанта, можна стверджувати, що ефективний консультант – це насамперед зріла людина. Чим різноманітніший у консультанта стиль особистого і професійного життя, тим ефективніше буде його діяльність. Іноді виражати почуття і просто слухати, що говорить клієнт, – це найкраще, але небезпечно обмежуватися тільки такою тактикою консультування, часом необхідно вступати з клієнтом у конфронтацію. Іноді варто інтерпретувати його поведінку, а інколи і спонукати клієнта самого тлумачити зміст своєї поведінки. Буває, що у консультуванні потрібна директивність і структурованість, а іноді можна дозволити собі захопитися бесідою без визначеної структури. У консультуванні, як і в житті, варто керуватися не формулами, а своєю інтуїцією і потребами ситуації. Такою є одна з найефективнішихих моделей зрілого консультанта.