ПЛАН
Сьогодні, в умовах швидкісного темпу життя, у суспільстві змінюється відношення людей до роботи, вони втрачають впевненість у стабільності свого соціального і матеріального становища, у гарантованості робочого місця, загострюється конкуренція за престижну і високооплачувану роботу. Паралельно йдуть процеси вузької спеціалізації професій і, водночас, глобалізації із суміжними галузями. Швидко змінюються запити ринку праці, падає рейтинг ряду соціально значимих професій - медичних працівників, вчителів, учених. Як наслідок, - зростає психічна і емоційна напруга, що пов'язано зі стресом на робочому місці, виявляються тривога, депресія, синдром емоційного “згоряння”, психосоматичні розладу, залежності від психоактивних речовин (включаючи алкоголь, транквілізатори та ін.).
У зв'язку із цим останнім часом у науково-популярних виданнях і у пресі все частіше зустрічаються такі терміни як: емоційне згоряння, емоційне згоряння, однак саме явище висвітлюється дещо спрощено. Дана проблема досить давно привертала увагу психологів різних напрямків. Ще у класичних дослідженнях Сельє, а пізніше - Лазаруса, Розенмана і Фрідмана було показано, що тривалий вплив стресу приводить до таких несприятливих наслідків, як зниження загальної психічної стійкості організму, поява почуття незадоволеності результатами своєї діяльності, тенденція до відмови від виконання завдань у ситуаціях підвищених вимог, невдач і поразок. Аналіз факторів виникнення подібних симптомів у різних видах діяльності, показав, що існує ряд професій, у яких людина починає відчувати внутрішнє емоційне спустошення внаслідок необхідності постійних контактів з іншими людьми.
Актуальність цієї теми і необхідність серйозного вивчення цього феномену визначається, з одного боку, наявністю при емоційному згорянні широкого спектра невротичних і психосоматичних симптомів, які вимагають диференційованого підходу до їх корекції. З іншого боку, синдром “згоряння” при відсутності належної профілактики і терапії неминуче приводить до зниження продуктивності у роботі професіоналів багатьох спеціальностей (а іноді - і цілих колективів) - аж до повної їх професійної непридатності.
Вперше поняття емоційне згоряння, синдром емоційного згоряння (англ.-burnout, burnout-syndrome) запропонував Х. Дж. Фрейденберг (США) у 1974 р. для характеристики психологічного стану здорових людей, які перебувають в інтенсивному і тісному спілкуванні із клієнтами, пацієнтами в емоційно насиченій атмосфері при наданні професійної допомоги.
Х. Дж. Фрейденберг пояснив, чому саме ним був обраний термін burnout - згоряння, перегоряння, згоряння. Аналогія полягає в тому, що люди, як і будівлі, іноді вигорають - під напругою життя у нашому складному світі внутрішні ресурси людей виснажуються, ніби вогнем, залишаючи величезну порожнечу усередині, хоча зовнішня оболонка може залишатися більш-менш незмінною.
- Бабич О.И. Личностные ресурсы преодоления синдрома профессионального выгорания педагогов // Вопросы психологии. – 2006. - № 11.- С.66-69.
- Бойко В. В. Энергия эмоций в общении: взгляд на себя и на других. – М.: Наука, 1996. – 154 с.
- Бойко В.В. Синдром эмоционального выгорания в профессиональном общении. – СПб: Питер, 1996. – 136 с.
- Бусовикова О.П. Исследование формирования синдрома эмоционального выгорания в профессиональной деятельности социальных работников. - Харьков: ХНАУ, 2005. – 132 с.
- Вид В.Д., Лозинская Е.И. Синдром перегорания в психиатрии и его зависимость от терапевтической идеологии. Российский психиатрический журнал, №1. 1998. - С. 19-21.
- Кочюнас Р. Основы психологического консультирования. М.; Академический проспект. 1999. - С. 36-40.
- Леонова А. Б. Основные подходы к изучению профессионального стресса // Вестник психосоциальной и коррекционно - реабилитационной работы. – 2001. – № 11.– С. 2-16.
- Макарова Г.А. Синдром эмоционального выгорания. – М.: МГУ, 2000. – 134 с.
- Наенко Н.И. Психическая напряженность.– М.: Психология, 1986. – 212 с.
- Орел В.Е. Феномен выгорания в зарубежной психологии: эмпирические исследования // Психологический журнал. - 2001. - №1. - С.90-101.
- Постное В.В., Дереча В.А., Карпец В.В. Профилактика синдрома эмоционального сгорания у врачей психиатров-наркологов. Оренбург. 2003. - С. 13-15.
- Робертс Г.А. Профилактика выгорания // Обзор современной психиатрии. - 1998. - №1. - с. 39-46.
- Ротгинская Т.И. Синдром выгорания в социальных профессиях // Психологический журнал. 2002. - №3. - С. 85-95.
- Скугаревская М.М. Синдром эмоционального выгорания // Медицинские новости. - 2002. - №7. - С. 3-9.
- Трунов Д.Г. "Синдром сгорания": позитивный подход к проблеме// Журнал практического психолога. - 1998. - № 8. - С. 84-89.
- Трунов Д.Г. Еще раз о "синдроме сгорания": экзистенциальный подход // Вопросы психологии. – 2007. - № 4.- С.23-28.
- Форманюк Т.В. Синдром эмоционального сгорания учителя // Вопросы психологии, 1994, №6. - С.54-67.