Роль групи у розвитку особистості

Актуальність теми. Для виховання дитини, як і для її навчання, потрібно знати дитину, розуміти її духові нахили, її темперамент, фізичний склад організму. Ще не так давно навіть свідомі вихователі вважали, що дитина - це тільки молода людина, незакінчений, ще не цілком розвинений образ дорослої людини. Але психологічні досліди останніх років упевнили усіх педагогів, що дитина - це окремий фізичний і духовий організм. Наукові праці переконали педагогів, що кожна дитина відрізняється від дорослої людини, що існують загальні типи дітей і разом з тим є дуже велика різниця між окремими дітьми; і з цю індивідуальність слід врахувати кожному педагогу.

Аналіз роботи шкіл, дані науковців свідчать про те, що не всі педагоги приділяють достатню увагу формуванню позитивних групових взаємин дітей у процесі їх повсякденного спілкування, часто пускають їх на самоплив, а тоді в учнівському колективі колективі виникають стосунки, які не лише гальмують особистісний розвиток молодших школярів, їх доброзичливе ставлення до своїх товаришів, а навіть породжують відверто неприязні прояви щодо однолітків - черствість, байдужість, приниження гідності іншого тощо.

Отже, актуальність теми курсової роботи зумовлюється необхідністю вивчення особливостей формування особистості і взаємин дітей молодшого шкільного віку, а саме методів виховання таких особистісних рис, як рефлексія, взаємодопомога, а також керівництво взаєминами дітей різних вікових груп в різних видах їх спільної діяльності - ігрової, продуктивної, трудової. Сьогодні система освіти наголошує на необхідності створення в учнівському колективі атмосфери, пройнятої духом доброзичливості і взаємодопомоги, турботливого ставлення дітей одне до одного. Значна увага приділяється змісту роботи, спрямованому на розвиток у молодших школярів доброзичливого ставлення до товаришів по групі, взаємодопомоги, в основі якої лежить принцип систематичного виховного впливу на емоційну сферу дитини, розкривається значення групового виховання у формуванні позитивної спрямованості щодо ровесників.

Джерельна база виконання дослідження складена працями як педагогічного, так і психологічного напрямку вивчення міжособистісного спілкування молодших школярів. Зокрема, слід відзначити праці Божович Л. М. “Личность и её формирование в детском возрасте” та Прохорова А. і Геніна Г. “Особенности психологических состояний младших школьников”, які присвячені висвітленню психологічних механізмів розвитку міжособистісних стосунків дітей, Костюка Г.С. “Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості”, Шапко Л. М. “Формування світогляду учнів молодшого шкільного віку у навчально-виховному процесі сучасної школи” і Кравця В. П. “Психолого-педагогічні основи спілкування школярів”, у яких основна увага звернута на роль педагога у розвитку процесів спілкування і взаємодопомоги учнів молодших класів. Також необхідно звернути увагу на роботи Боришевського М.Й. “Взаємини в учнівському колективі і формування особистості”, Головань Н.О. “Особливості спілкування і відособлення у першокласників” та Киричук О.В. “Формування в учнів активної життєвої позиції”, які висвітлюють пріоритетну роль спілкування у молодшому шкільному віці як фактора психологічної і соціальної адаптації учня в школі, у колективі тощо. Праці Петренко Л. П. “Організація колективної навчальної діяльності школярів”, Чеснокова О. “Спілкування та співробітництво учнів на уроці - один з головних принципів формування особистості в системі розвивального навчання”, та Ярошенко О. Г. “Проблеми групової навчальної діяльності школярів: дидактико-методичний аспект” і “Групова навчальна діяльність школярів: теорія і методика” торкаються проблеми навчання учнів позитивним міжособистісним стосункам у процесі групової роботи.

Об’єктом дослідження курсової роботи є особистість молодшого школяра.

Предмет дослідження - розвиток окремих рис особистості молодшого школяра в процесі групового міжособистісного спілкування і соціально-комунікативна активність молодших школярів.

Метою курсової роботи є вивчення особливостей розвитку особистості молодших школярів, аналіз їх перебігу і формулювання пропозицій щодо покращення.

Відповідно до об’єкта, предмета і мети роботи сформульовано наступні її завдання:

• охарактеризувати колектив і референтну групу як основне середовище розвитку особистості;
• з’ясувати особливості поведінки особистості у групі;
• оцінити групову продуктивна діяльність на заняттях як засобу формування взаємин молодших школярів;
• дослідити соціально-комунікативну активність дитини як фактора розвитку її особистості;
• дослідити розвиток рефлексії у групі дітей молодшого шкільного віку;
• розробити пропозиції щодо покращення рівня розвитку міжособистісного спілкування та особистісної рефлексії молодших школярів.

Методи дослідження: теоретичний аналіз робіт в області загальної і спеціальної психології, метод спостереження за особливостями прояву особистісних рис дітей під час навчальної діяльності, синтетичний метод узагальнення матеріалу для встановлення підходів до оптимізаційного виховання, методики «Сходинки», «Рукавички», тест Розенцвейга, соціометричні методи та ін.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновку, списку використаних джерел і додатків, загальний обсяг роботи складає 54 аркуші.