Активність батьків сільської місцевості у профілактиці захворювань та оздоровленні дітей

 

Гнітецька Т., Олещук В., Лисанюк В.

Волинський національний університет імені Лесі Українки

 

Анотація. Гнітецька Т., Олещук В., Лисанюк В. Активність батьків сільської місцевості у профілактиці захворювань та оздоровленні дітей. Стаття присвячена проблемі повноцінної профілактики захворювань та вчасного звернення батьків щодо лікування дітей, які проживають у сільській місцевості. Вивчено активність батьків з даного питання, виявлені соціальні проблеми його реалізації.

Ключові слова: активність батьків, профілактика захворювань, діти 11-13 років, сільська місцевість.

Аннотация. Гнитецкая Т., Олещук В., Лысанюк В. Активность родителей сельской местности в профилактике заболеваний и оздоровлении детей. Статья посвящена проблеме полноценной профилактики заболеваний и своевременного обращения родителей относительно лечения детей, которые проживают в сельской местности. Изучена активность родителей по данному вопросу, выявленные социальные проблемы его реализации.

Ключевые слова: активность родителей, профилактика заболеваний, дети 11-13 лет, сельская местность.

Abstract. Gnitetska T., Oleschyk V., Lusanjyk V. Активність parents of rural locality in the prophylaxis of diseases and making healthy of children. The article is devoted to the problem of valuable prophylaxis of diseases and timely appeal of parents in relation to treatment of children which live in rural locality. Activity of parents is trained on this question, exposed social problems of his realization.

Keywords: activity of parents, prophylaxis of diseases, to put 11-13 years, rural locality.

Постановка проблеми. Зміцнення здоров’я, підвищення працездатності та творчої активності підростаючого покоління залишається високо актуальною проблемою країни. Важливу роль у її вирішенні сучасні соціальні програми розвитку держави відводять інституту сім’ї, як тій ланці суспільства, з якої розпочинається і, за ідеєю, повинне підтримуватися фізичне і духовне вдосконалення людини.

Разом з тим, як свідчать дослідження Т. Г. Овчаренко [1], Р. Сірко [2], О. Сушика [3] рівень реалізації основних сімейних функцій – організація спільного життя, народження і виховання дітей нині дедалі погіршується, й ця тенденція простежується не тільки на Україні, а й в інших європейських країнах. Навіть у сучасних благополучних сім’ях щоразу частіше спостерігається акцентована увага до фізичного розвитку й зміцнення здоров’я дітей лише на перших роках життя. По мірі того, як дитина росте й міцніє, оволодіває рухами і первинними навичками самообслуговування та йде до школи, інтерес батьків до її фізичного стану поступово зменшується.

У світлі проблеми зниження захворюваності дитячого населення, важливо не стільки лікувати, як попереджувати хвороби дітей. Тому повернення уваги членів сім’ї до профілактики захворюваності дітей та цілеспрямованого їх оздоровлення має соціальну значимість. Особливу важливість дане питання набуває щодо сімей сільської місцевості й підліткового віку дітей. Значна господарська зайнятість батьків, віддаленість медичних закладів, низька увага до первинних симптомів хвороби мають негативний вплив на повноцінну профілактику захворювань та вчасне лікування дітей та підлітків.

Мета дослідження – вивчити активність батьків у профілактиці захворювань та оздоровленні дітей 11-13 років сільської місцевості.

Проміжними завданнями дослідження були: 1. Вивчити структуру захворюваності дітей 11-13 років. 2. Визначити частку незвертання батьків до медичних закладів у випадках захворювання дітей.

Організація дослідження. Для вирішення мети і завдань дослідження було проведено анкетування 40 батьків дітей 11-13 років с. Озютин й с. Окорськ Локачинського району Волинської області та обробку медичних карток дітей цього віку в центральній лікарні Локачинського району.

Результати дослідження. В ході дослідження батькам були поставлені питання:

Як часто хворіє ваша дитина протягом року?

Коли Ви звертаєтеся за медичною допомогою а) після первинних симптомів хвороби дитини; б) коли хвороба не проходить певний час; в) по-різному.

Захворювання якої функціональної системи спостерігалися за останній рік у Вашої дитини?

4. Чи проводите ви з своєю дитиною профілактичні заходи та оздоровлення?

Відповіді на перше питання дозволили нам судити про частоту прояву захворювань дітей протягом року. Це дало можливість отримати первинні дані рівня захворюваності дітей визначеної вікової групи на певній території.

Друге питання дозволило дізнатися про рівень отримання дітьми кваліфікованої медичної допомоги при перших проявах захворювання.

Результати анкетування по третьому питанні дозволили оцінити якісну картину захворювань дітей.

Відповіді на четверте питання дали інформацію про батьківську активність щодо проведення з дітьми в домашніх умовах профілактичних та оздоровчих заходів.

Аналіз анкетування свідчить, що 95, 0% дітей 11-13 років хворіють на ті чи інші захворювання. З них 35, 0% хворіють 1 – 3 рази за рік, 60, 0% – 5 -7 разів і більше. Лише 5, 0% дітей не хворіли протягом року.

Аналіз відповідей на друге питання свідчить, що немала кількість батьків (35, 0%) сільської місцевості належно турбуються про стан здоров’я своїх дітей, оскільки завжди звертаються до лікаря при первинних ознаках їх захворювання. Разом з тим, кожна друга сім’я (55, 0% батьків) чекають розгортання хвороби, і лише тоді звертаються до медичного закладу. Ще 10, 0% батьків звертаються “по-різному”. Тобто 65, 0% дітей 11-13 років у сільській місцевості не отримують кваліфіковану медичну допомогу на перших етапах розвитку захворювання з причини невчасного звернення. Це може спричинювати ускладнення перебігу хвороб тощо.

Анкетуванням встановлено, що найбільш поширеними серед дітей цього віку, як й серед інших років є хвороби системи дихання. На них хворіють 55, 0% дітей. Порушеннями діяльності ендокринних залоз -17, 5%. Захворюваність серцево-судинної системи складає 12, 5%, органів травлення – 10, 0%, нервово – м’язової системи – 5, 0%.

Отримані результати опитування батьків підтверджують, що хвороби органів дихання займають перше місце в структурі захворюваності дітей, однак частка їх становить на 12, 65% більше, ніж за офіційними статистичними даними (табл. 1). Цей факт ми пов’язуємо з тим, що 65, 0% батьків не завжди зафіксовують у медичних закладах захворювання.

 

Таблиця 1

Структура захворюваності дітей 11-13 років сільської місцевості Волинської області

№Перелік хворобКількість випадків% 

1Усі хвороби3027100% 

2Хвороби органів дихання128242, 35% 

3Хвороби ендокринної системи39112, 91% 

4Хвороби кістково-м’язової системи943, 1% 

5Хвороби ока1605, 28% 

6Хвороби органів травлення43014, 2% 

7Хвороби нервової системи1856, 11% 

8Хвороби сечостатевої системи1103, 63% 

9Інфекційні хвороби1274, 19% 

10Хвороби крові160, 52% 

11Травми та отруєння632, 08% 

12Хвороби кровообігу461, 51% 

13Інші хвороби1234, 12% 

 

Аналіз відповідей на четверте питання свідчить про досить низьку батьківську активність щодо профілактичних та оздоровчих заходів у сім’ї – 72, 5% опитаних батьків в умовах сім’ї спеціально не проводять такі заходи зі своїми дітьми, 15, 0% респондентів проводять їх несистематично й лише 12, 5% опитаних – систематично.

Таким чином, підтверджено, що проблема підвищення активності батьків у профілактиці захворювань та оздоровленні дітей у сім’ях сільської місцевості потребує соціальної уваги.

 

 

За аналізом медичних карток встановлено, що в структурі загальної захворюваності дітей 11-13 років сільської місцевості перше місце займають хвороби органів дихання – 42, 35%. Вони значно перевищують частку інших хвороб дітей і зустрічаються у 3 рази частіше ніж хвороби органів травлення, і у 10 разів частіше ніж інфекційні хвороби тощо. Другу позицію в структурі захворюваності дітей займають хвороби органів травлення (14, 2%), третю – ендокринної системи (12, 9%).

За результатами анкетування батьків встановлено, що 95, 0% дітей 11-13 років хворіють на ті чи інші захворювання, з них 35% 1 – 3 рази на рік, 60% дітей 5 -7 разів і більше. Лише 5, 0% дітей не хворіють.

Встановлено, що 55, 0% дітей 11-13 років у сільській місцевості на перших етапах розвитку захворювання не отримують кваліфіковану медичну допомогу з причини невчасного звернення батьків.

Встановлено низьку батьківську активність у профілактиці захворювань та оздоровленні дітей сільської місцевості – 72, 5% батьків не проводять в умовах сім’ї відповідні заходи зі своїми дітьми.

Проблема підвищення активності батьків у профілактиці захворювань та оздоровленні дітей у сім’ях сільської місцевості потребує соціальної уваги.

 

 

1. Овчаренко Т. Г. Соціально-психологічні проблеми сімейного виховання дітей// Фізичне виховання, спорт і культура в сучасному суспільстві: Збірник наук. праць ВДУ. -Луцьк: Медіа, 1999. -С. 456-459.

2. Сірко Р. Сімейні чинники ризику психічного здоров’я студентської молоді// Концепція розвитку галузі фізичного виховання і спорту в Україні: Зб. наук. праць. Вип. ІV. -Рівне: Ред-видав. центр МЕГУ ім. С. Дем’янчука, 2006. -С. 241-246.

3. Сушик О. Соціальний характер сім’ї: демографічний аспект // Проблеми педагогічних тенологій: Зб. наук. праць. -Луцьк: Вол. обл. друк., 2001. -№ 1. -С. 50-54.