Механізми державного регулювання системи ціноутворення торговельних підприємств

У сучасних умовах важливого значення набувають застосування державою адміністративних методів регулювання цін на окремі товари на торговельних підприємствах.

Формування ціни на товари на торговельних підприємствах відбувається через механізми вільного ціноутворення, при цьому існує конкуренція між суб’єктами господарювання, обмежується діяльність ринкових монополій, ефективно розвивається інфраструктура. Вільні ринкові ціни можуть реагувати лише на ті зміни в економіці, які знаходять відображення у платоспроможному попиті споживачів. Але можуть виникати соціально-економічні явища, які породжують зростання цін через падіння обсягів виробництва продукції, зростання вартості ресурсів та послуг, безробіття, інфляцію, змову окремих суб’єктів ринку, несприятливу кон’юнктуру на зовнішніх ринках тощо; у цьому разі виникає необхідність державного регулювання цін у сфері торгівлі.

Світова практика свідчить, що за умов розвинутого ринку державне втручання у систему формування цін на торговельних підприємствах обмежується лише відповідним впливом на передумови та наслідки вільного ціноутворення. На етапі початкового формування ринкових відносин держава мусить безпосередньо втручатися і у самий механізм ціноутворення підприємств торгівлі, компенсуючи нездатність ринку утворювати рівноважні ціни.

Використання методів державного регулювання цін на торговельних підприємствах регламентується спеціальним законодавством: Законами «Про ціни і ціноутворення» [1], «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності» [2], Постановою Кабінету Міністрів України «Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів) « [3] тощо.

Втручання держави у процес ціноутворення торговельних підприємств здійснюється у трьох основних формах: обмеження рівня цін; уведення податкових платежів, що призводять до вилучення доходів у суб’єктів господарювання та споживачів; державна підтримка цін через дотації. Методи державного регулювання цін торговельних підприємств об’єднують у дві групи – прямі та опосередковані і представлені на рисунку 1.

Виходячи із наведених на рисунку 1 даних, пряме регулювання переважає на початковому етапі формування споживчого ринку, коли його елементи недостатньо розвинуті, або коли виникає кризова ситуація в економіці.

До прямих методів державного регулювання цін торговельних підприємств відносять: встановлення фіксованих (твердих) цін на найважливіші товари у сфері торгівлі, застосування граничних цін або граничних коефіцієнтів їх підвищення, декларування зміни цін, заморожування (блокування) цін на певний термін, уведення граничних рівнів посередницько-збутових націнок та торговельних надбавок, дотування збуту деяких товарів, укладення договорів про ціни між торговельними підприємствами і державою тощо.

 

Рис. 1. Форми і методи державного регулювання цін торговельних підприємств

 

Непрямі методи державного регулювання цін торговельних підприємств переважають на етапі сформованого споживчого ринку і за стабільних умов розвитку економіки. За допомогою цих методів держава регулює поведінку суб’єктів торговельної сфери, які беруть участь у процесі ціноутворення, але не диктує порядку чи способів визначення цін та їхнього рівня. Непряме регулювання досягається здебільшого за допомогою зміни рівня та диференціації ставок товарних податків, пільгового оподаткування та кредитування, ставок державного ввізного мита, граничних нормативів рентабельності та ін.

Поєднання ринкових та адміністративно-правових методів регулювання економічних процесів ціноутворення визначає загальні підходи та організаційні аспекти функціонування суб’єктів господарювання торговельної сфери, а також дозволяють визначити пріоритетні напрями їх стратегії розвитку. Регулятивні методи у системі ціноутворення торговельних підприємств спрямовані на використання адміністративно-правого забезпечення формування цин у торгівлі та дозволяють визначити оптимальні ціни на товари з урахуванням попиті і пропозиції, а також платоспроможності покупців. Ринкові методи регулювання системи ціноутворення торговельних підприємств дозволяють суб’єктам господарювання торговельної сфери відслідковувати зміни економічної кон’юнктури та визначати витрати обігу і торговельну надбавку через власний ресурсним потенціал, а також можливості і спроможності його формування та ефективного використання. Внутрішні методи регулювання системи ціноутворення торговельних підприємств забезпечують ефективне формування системи менеджменту суб’єктів господарювання торговельної сфери та дозволяють підвищити якість прийняття рішень щодо встановлення ціни на товари та забезпечення прибутковості, враховуючи використання маркетингового інструментарію тощо.

Отже, механізми державного регулювання системи ціноутворення торговельних підприємств сприяють оптимізації витрат обігу, встановленню нормативної торговельної надбавки, що забезпечує отримання прибутку, досягненню позитивної динаміки господарської діяльності суб’єктів торговельної сфери, дозволяє удосконалити торговельні процеси, підвищити конкурентоспроможність на споживчому ринку та забезпечити стійкість у довготривалій перспективі.

 

 

1. Про ціни і ціноутворення: Закон України від 03 грудня 1990 р. № 507-XII // www.zakon.nau.ua/doc/?doc_id=477433 

2. Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності: Закон України від 18 лютого 1992 р. № 2132-XII // www.zakon.nau.ua/doc/?doc_id=477794 

3. Про встановлення повноважень органів виконавчої влади та виконавчих органів міських рад щодо регулювання цін (тарифів) : Постанова Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1996 р. № 1548 // www.zakon.nau.ua/doc/?doc_id=366042