Правові аспекти регулювання розвитку сільських територій

В умовах післякризового розвитку національної економіки, обмеженості бюджетних коштів, їх низької ефективності та непрозорості розподілу, держава не справляється з вирішенням поточних проблем розвитку сільських територій. В таких умовах сільська громада покликана взяти основну ініціативу на себе, що потребує відповідного ресурсного забезпечення. Проте існуюча система міжбюджетних відносин, дотаційність більшості сільських бюджетів, законодавча неврегульованість формування достатньої податкової бази на місцях не дозволяє сільським територіальним громадам бути фінансово самодостатніми. Збереження ж монофункціонального розвитку сільських територій, який характеризується веденням низькоефективного сільського господарства, низькими заробітними платами в цій сфері (у 2010 році їх рівень не перевищував 65% від середнього по економіці), низьким рівнем фінансової підтримки, нерозвиненість альтернативних видів діяльності на території не сприяють формуванню інвестиційно привабливого іміджу території, який би дозволяв залучати додаткові фінансові ресурси.

Вирішення зазначених проблем ускладнюється відсутністю законодавчого регулювання розвитку сільських територій, декларативністю існуючих документів, які стосуються даної проблематики.

На сьогодні єдиним документом, де дано визначення сільської території є проект Закону України «Про планування територіальної інфраструктури сільської місцевості» (від 07. 04. 2005 р.) [1]. В ньому зазначено, що сільська територія – це територія, на якій частка сільського населення у його загальній чисельності перевищує 15-50%. При цьому сільська територія поділяється на: чітко виражену сільську місцевість – частка сільського населення у його загальній чисельності перевищує 50%; сільську місцевість – частка сільського населення складає 15-50% чисельності усіх жителів. Дане визначення є запозиченим з європейської практики ідентифікації руральності території (концепція регіонів), який використовується Організацією економічного співробітництва і розвитку.

У 2009 році вищезгаданий проект був замінений проектом Закону України «Про упорядкування сільської поселенської мережі, поглиблення принципів місцевого самоврядування у сільській місцевості та сприяння деурбанізації народонаселення» (№ 4028 від 05. 02. 2009 р.) [2]. Цей Закон найбільш повно з існуючих документів розкривав правові, економічні та організаційні засади щодо упорядкування сільської поселенської мережі, поглиблення принципів місцевого самоврядування до найменших сільських поселень, прав і повноважень сільських громад, а також їх взаємодію на території відповідних рад. У проекті дано визначення сільської місцевості як території, на якій розташовані сільські поселення (села, селища), сільськогосподарські та інші угіддя, ліси, водоймища, об’єкти транспортної та іншої інфраструктури, що обслуговуються мешканцями сільських населених пунктів. Це визначення кореспондується з складовими економічної бази, які також є конкретизованими у документі. Такими є, насамперед, природні ресурси (земля, її надра, водні ресурси, ліси, рибні запаси, рослинний і тваринний світ та інші), розпорядження якими відповідно до чинного законодавства здійснюється органами місцевого самоврядування. Це б відповідало європейській практиці місцевого самоврядування, за якої місцева громада розпоряджається всіма 100% земель, замість теперішніх 12% (земля в межах забудови населених пунктів). Проте через рік з’являється новий проект даного Закону «Про упорядкування сільської поселенської мережі» [3], який вже визначає лише правові та організаційні засади щодо упорядкування сільської поселенської мережі.

Розділ щодо принципів місцевого самоврядування у сільській місцевості, який охоплював питання обрання виборного сільської громади, економічної бази розвитку, фінансових ресурсів сільських громад тощо є вилучений з нового проекту Закону. В результаті новий проект даного Закону став суто декларативним документом, який жодним чином не вирішує проблем ресурсного забезпечення територіальної громади. Не на користь розвитку сільських територіальних громад є також підписане доручення Президента України щодо розробки законопроекту про внесення відповідних змін до земельного законодавства про передачу повноважень розпорядження землями в межах населених пунктів від органів місцевого самоврядування до відповідних органів виконавчої влади.

Питань розвитку сільських територій торкається також «Концепція загальнодержавної програми сталого розвитку сільських територій до 2020 року» (№121-р від 3. 02. 2010 р.) [4]. Маючи більш декларативний характер, позитивним є те, що вона засвідчила підвищену увагу держави до проблем розвитку сільських територій та передбачала розробку на її основі вже більш детальнішої Програми розвитку сільських територій. Проте свого розвитку даний документ до цього часу так і не отримав. В документі відсутні визначення поняття сільських територій та специфіки сталого розвитку. До проблем розвитку сільських територій відносять проблеми розвитку сільського господарства та його переробки, соціальної сфери (демографію, безробіття, трудову міграцію, бідність, соціальну інфраструктуру), екологію.

Закон України «Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві» (№400-XII від 17. 10. 1990 р.) торкається проблем розвитку села, які тісно пов’язані з сучасним станом агропромислового комплексу [5].

У «Державній цільовій програмі розвитку українського села на період до 2015 року» (№1158 від 15. 09. 2007 р.) до питань розвитку сільських територій відносять соціальний розвиток, інженерну інфраструктуру, ефективне використання земельних, водних, лісових та інших природних ресурсів, підприємства агропромислового комплексу, землеустрій та екологічну безпеку сільських територій, питання репресивності тощо [6].

Закон України «Про стимулювання розвитку регіонів» (№ 2850-IV від 8. 09. 2005 р.) дає визначення сільського району як району, в якому частка зайнятих у сільському господарстві перевищує частку зайнятих у промисловості. Визначено ознаки депресивності регіону, промислового району, сільського району та міст обласного значення [7].

Закон України «Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року» (№2982-IV від 18. 10. 2005 р.) розкриває комплексний розвиток сільських територій, визначає його складові та декларує розв’язання соціальних проблем на селі як одну з стратегічних цілей державної аграрної політики [8].

Загалом, переважна більшість нормативно-правових документів, присвячених досліджуваній проблематиці, використовує територіальний та галузевий підхід до дослідження розвитку сільських територій. В них, насамперед, зазначається або територіальна прив’язка по ряду показників, або галузева, згідно якої проблеми розвитку сільських територій нерозривно пов’язані з розвитком агропромислового комплексу. Цілісного та комплексного підходу до забезпечення самодостатнього розвитку сільських територій не закладено у жодному з існуючих документів. Відсутність ж законодавчо визначеного об’єкта регулювання не дозволяє формувати необхідну програму розвитку сільських територій, спрямованої на соціальність їх розвитку, ефективне ведення сільського господарства, формування продовольчої безпеки країни, деаграризацію та збереження природного середовища.

 

 

Проект Закону України «Про планування територіальної інфраструктури сільської місцевості»: [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://search.ligazakon.ua 

Проект Закону України «Про упорядкування сільської поселенської мережі, поглиблення принципів місцевого самоврядування у сільській місцевості та сприяння деурбанізації народонаселення»: [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://search.ligazakon.ua 

Проект Закону України «Про упорядкування сільської поселенської мережі»: [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://search.ligazakon.ua 

Концепція загальнодержавної програми сталого розвитку сільських територій до 2020 року: [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://search.ligazakon.ua 

Закон України «Про пріоритетність соціального розвитку села та агропромислового комплексу в народному господарстві»: [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://search.ligazakon.ua 

Державна цільова програма розвитку українського села на період до 2015 року»: [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://search.ligazakon.ua 

Закон України «Про стимулювання розвитку регіонів»: [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://search.ligazakon.ua 

Закон України «Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року»: [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://search.ligazakon.ua