Ілюзія Мюллера-Лайєра

 

1. Ілюзія Мюллера-Лайєра

2. Горизонтально-вертикальна ілюзія

3. Гіпотеза «світу теслей» і її зміст

Список використаної літератури

 

 

Ілюзія Мюллера-Лайєра – оптична ілюзія, яка виникає при спостереженні відрізків, що закінчуються стрілками. Ілюзія полягає в тому, що відрізок, обрамлений «вістрями», здається коротшим від відрізка, обрамленого «хвостовими» стрілками. Ілюзія була вперше описана німецьким психіатром Францем Мюллером-Лайєром в 1889 році. Незважаючи на безліч досліджень, природа ілюзії не до кінця зрозуміла. Найбільш сучасне трактування пояснює ілюзію як статистичний результат спостережень зовнішніх зображень – у сценах природні зорові елементи, обрамлені вістрями, звичайно коротші від елементів з хвостовим оперенням.

Механізм перспективи – відповідно до цього трактування, відрізки сприймаються як такі, що мають різну довжину, тому що зорова система інтерпретує збіжні лінії (наприклад, далекий кут кімнати) як більш віддалені, ніж розбіжні лінії (наприклад, ближній кут будинку). У результаті при рівних видимих довжинах перші здаються довшими від других.

Статистичне пояснення – при спостереженні природних сцен фігури, обрамлені вістрями звичайно коротші від фігур з хвостовим оперенням. Зорова система підбудовується під статистику зорового оточення і при показі фігур ілюзії Мюллера-Лайєра інтерпретує їх розміри згідно накопиченій статистиці.

Представники різних культур у різному ступені піддаються ілюзії Мюллера-Лайєра. Так, народи, що мають меншу кількість прямокутних предметів (будинків) у зоровому оточенні, більш сприйнятливі до цієї ілюзії.

Перші серйозні порівняльно-культурні дослідження в психології, точніше в загальній психології, що до цього часу одержала значний розвиток, датуються самим кінцем XIX століття. Засновником порівняльно-культурної психології вважається англійський дослідник У. Ріверс (1864-1922), який працював у складі знаменитої культурантропологічної експедиції на островах протоки Торреса, а потім на Новій Гвінеї і в Південній Індії.

На островах протоки Торреса Ріверс перевіряв популярну на той час точку зору про більший розвиток деяких почуттів в «примітивних» народів, чим у людей з індустріальних суспільств, зокрема про незвичайну гостроту зору неєвропейців. Він підтримував так звану компенсаторну гіпотезу, відповідно до якої первісні народи досягли високого розвитку перцептивних процесів, але за рахунок меншого розвитку розумових здібностей. Іншими словами, якщо занадто багато сил затрачається на відчуття і сприйняття, то від цього страждає інтелект.

Для перевірки цього припущення в польових умовах використовувалися експериментальні установки і методики, розроблені в психологічних лабораторіях Європи. Вивчалося зорове сприйняття (гострота зору, сприйняття кольорів, сприйняття простору), а також слух, нюх, смак, упізнання ваги, час реакції на різні стимули, пам'ять.

Ріверсом були виявлені окремі міжкультурні розходження в сприйнятті кольорів. Вивчаючи кольоровий зір, британський дослідник виявив, що тубільці часто змішують синій і зелений кольори. Він стверджував, що їх зір характеризується меншою чутливістю в синьо-зеленій ділянці спектра, ніж зір європейців. Так, для них синій більш темні кольори, ніж для нас: вони порівнюють яскравий синій колір з брудною водою або темрявою ночі.

Роботи Ріверса поклали початок дослідженню міжкультурних розходжень у схильності до зорових ілюзій. Подібні ілюзії виникають, коли «виучені» інтерпретації стимулів вводять в оману через свої незвичайні характеристики. Психологами виявлено кілька типів ілюзій, які виникають у людей при сприйнятті спеціально підібраних геометричних фігур, кутів і ліній. На початку нашого століття Ріверс працював з двома загальновідомими ілюзіями – Мюллера-Лайєра і горизонтально-вертикальної, порівнюючи сприйнятливість до них жителів Англії, Південної Індії і Нової Гвінеї.

 

Рис. 1. Іллюзія Мюллера-Лайєра

 

Відповідно до результатів, отриманим Ріверсом, англійці частіше, ніж представники двох інших культур, сприймають лінії в ілюзії Мюллера-Лайєра як розрізняються по довжині.

 

 

Більшості людей нижня лінія здається більш довгої, чим верхня. Насправді їх довжина зовсім однакова.

Індійці і новогвінейці більш піддані горизонтально-вертикальної ілюзії, ніж англійці. Ці результати здивували Ріверса, тому що він припускав, що народи Нової Гвінеї й Індії більш «примітивні», і отже, повинні бути більшою мірою сприйнятливі до будь-яких зорових ілюзій, ніж освічені й «цивілізовані» англійці. Отримані дані продемонстрували, що культура, причому не тільки ступінь освіченості її членів, впливає на схильність ілюзіям. Ріверс і його послідовники прийшли до висновку, що культура впливає на те, яким образом людин бачить навколишній його світ.

Хоча Ріверсом і були виявлені окремі міжкультурні розходження в зоровому сприйнятті, нічого екстраординарного виявлене не було. На основі отриманих даних британський дослідник прийшов до висновку про необгрунтованість тверджень про більш розвинене сприйняття «примітивних» народів. Проте вчений не був вільний від концепцій, які панували на той час, і не зміг повністю відмовитися від ідеї про додатковість зв'язку між сприйняттям й інтелектом. У безписемних народів, на його думку, немає особливої досконалості сприйняття, але від європейців їх відрізняє пильна увага до найменших деталей ландшафту, рослин, тварин, що заважає їм розвивати інтелект.

Надалі психологічне співтовариство відкинуло багато інтерпретацій Ріверса, особливо це ставиться до підтримки компенсаторної гіпотези. Але в багатьох відносинах дослідження, проведені на самому початку століття, дотепер вважаються зразковими. Звіти Ріверса становлять значний інтерес ще й тому, що кількісні дані він прагнув підтвердити іншими методами. Так, вивчаючи кольорове сприйняття за допомогою апаратурних методів, він використав також метод опитування, цікавлячись у тубільців, яким кольорам вони надають перевагу, і метод спостереження, відзначаючи, в одязі яких кольорів люди приходять на свято.

Безсумнівні достоїнства перших емпіричних порівняльно-культурних досліджень привели до того, що багато отриманих результатів були прийняті без заперечень, і довгий час сприйняття в етнопсихології майже не вивчалося. На багато років у центрі інтересу вчених виявився вимір вищих психічних функцій за допомогою тестів інтелекту.

Отже, існують міжетнічні відмінності в переживанні зорових ілюзій. Оптико-геометричні ілюзії (ілюзія Мюллера-Лайєра, горизонтально-вертикальна ілюзія) характерні для сприйняття «цивілізованих народів», відсутні (або виражені значно слабше) у перцептивній діяльності представників «традиційних суспільств». Такі відмінності в перцепції пов'язані з міжетнічними відмінностями в наборах сенсорних форм-еталонів, з особливостями предметного оточення та матеріальної культури етносу. Результат перцепції залежить від якості сенсорних еталонів: наприклад: використовуються в ролі еталонів форми геометричні фігури (трикутник, коло, квадрат) чи конкретні фігурні предмети (тарілка, дзеркало, стремено).

 

 

До постановки питання про міжкультурні розходження в схильності зоровим ілюзіям привели результати дослідження У. Ріверса, опубліковані в 1905 р. У той час ця проблема відносилася до найбільш розроблених у порівняльно-культурній психології. Помітною віхою у вивченні зорових ілюзій з'явилася робота М. Сегалла, Д. Кемпбелла та М. Херсковіца «Вплив культури на зорове сприйняття» (1966). Дослідження тим більш характерне, що його проводили найбільші авторитети у своїх областях знань – культурантрополог Херсковіц і психолог Кемпбелл. А причиною проведення експерименту послужили розбіжності в думках між ними: якщо послідовний релятивіст Херсковіц вірив, що навіть сприйняття довжини ліній підпадає під вплив культурних факторів, те Кемпбелл ставився до цьому скептично.

Гіпотеза «світу тесль», відповідно до якої люди, що виросли в західному світі, оточені безліччю прямокутних за формою предметів (меблі, будинки і багато чого іншого), у більшою мірою піддаються ілюзії Мюллера-Лайєра, ніж люди з традиційних культур, навколо яких більше предметів, над якими не трудилася людина («тесля»), а отже, більш звичні до округлих і неправильних геометричних форм.

Ми дійсно живемо у світі, де багато речей мають правильну прямокутну форму, і не усвідомлюючи того, очікуємо, що предмети мають прямі кути. Тому ми інтерпретуємо предмети як прямокутні, навіть якщо вони не формують прямий кут на сітківці нашого ока. В ілюзії Мюллера-Лайєра ми «бачимо» прямокутні фігури як перебувають від нас на різній відстані й сприймаємо нижню лінію («більш далеку») як більш довгу.

У дослідженнях М. Сегалла, Д. Кемпбелла і М. Херсковіца перевірялися дві гіпотези: гіпотеза «світу тесль», відповідно до якої схильність «ілюзії Мюллера-Лайєра» залежить від ступеня прямокутності предметів і форм навколишнього світу, і гіпотеза «перспективного живопису», який полягає в тому, що «горизонтально-вертикальна ілюзія» сильніше проявляється в людей, які живуть у середовищі, де звичні безкрайні простори. Результати показали, що європейці і американці більшою мірою піддані «ілюзії Мюллера-Лайєра», а багато хто, але не всі неєвропейці, – «вертикальній ілюзії». Таким чином, названі гіпотези підтвердилися, а також були підтверджені і висновки Ріверса. Результати досліджень дозволяли зробити висновок про те, що точка зору М. Херсковіца вірна, тобто середовище, у якій живе людина (фактори культури й екології), впливає на сприйнятливість до зорових ілюзій.

Пізніше в численних дослідженнях зорових ілюзій були отримані досить суперечливі результати, але більшість отриманих у багаторічних роботах даних підтверджує провідну роль середовища, хоча при поясненні схильності зоровим ілюзіям необхідно враховувати різні фактори – і культурні, і екологічні, і фізіологічні.

 

 

Агеев В. С. Психология межгрупповых отношений. – М. : Изд-во МГУ, 1983.

Бодалев А. А. Формирование понятия о другом человеке как личности. – Л. : Изд-во АПН РСФСР, 1970.

Келли Г. Процесс каузальной атрибуции // Современная зарубежная социальная психология. – М. : Изд-во МГУ, 1984.

Пірен М. Основи етнопсихології. – К. : Знання, 1998.

Стефаненко Т. Г. Этнопсихология. – М. : Институт психологии РАН, «Академический проект», 1999.