Методи психологічного впливу на розвиток комунікативних здібностей

 

1. Методи психологічного впливу на розвиток комунікативних здібностей

2. Форми і види спілкування

3. Функції спілкування

Список використаної літератури

 

 

Через різні соціальні взаємозв'язки відбувається процес спілкування. Керування сучасною технологією: виробничої, соціальної, інформаційної і т. д., не можна успішно здійснити без оволодіння технологією, як засобом людського спілкування. Психологія спілкування – це складне, тонке і багатогранне мистецтво. На сучасному етапі розвитку цивілізації, що відрізняє поглиблення світового поділу праці, глобалізація господарських зв'язків, посилення соціальних і екологічних аспектів діяльності, наростання значення швидкості передачі інформації і її аналізу.

Вирішальною умовою розуміння виникаючих проблем і прийняття оптимальних життєвих рішень стає володіння точною, вичерпною і своєчасною інформацією і засобами комунікації. Усе це приводить нас до розуміння ролі і значення комунікації в будь-яких сферах діяльності.

До критеріїв комунікативно-мовленнєвих здібностей, згідно з дослідженнями Т. Піруженко, Г. Арушанової, можна віднести:

стійкість сформованості мотивів спілкування;

ініціативність спілкування;

самостійність;

активність взаємодії з оточуючими людьми;

особистісне проникнення у зміст бесіди;

емоційно-оціночне реагування;

мовленнєве вміння (різноманіття в побудові мовленнєвих висловлювань у діалозі та монолозі, їх відповідність партнерському оточенню).

Складовою частиною успішної комунікації є культура мовленнєвого спілкування, мовленнєва етика. У психології розроблено методи розвитку культури мовленнєвого спілкування: етичні бесіди, читання художньої літератури, ігри, доручення, створення проблемно-мовленнєвих ситуацій та ін.

Для забезпечення сприятливих психологічних умов для проявів комунікативних задатків, формування особистості, здатної до оптимального розвитку й саморозвитку власного творчого потенціалу в процесі розвитку соціальної обдарованості важливою є опора на такі принципи:

системності й цілісності – передбачає, з одного боку, що робота з розвитку комунікації має відбуватися з урахуванням системної специфіки індивіда і конкретного її виду, з іншого боку;

природовідповідності – ставлення до особистості як до частини природи, що передбачає її освіту з врахуванням вікових та індивідуальних психологічних особливостей, реалізація даного принципу полягає в урахуванні специфіки мотивації діяльності, в прийнятті до уваги при розвитку комунікації особливої чутливості до емоційно-образного впливу;

ампліфікація (збагачення) розвитку творчості, уяви на всіх етапах навчання та виховання. Його важливість обумовлена тим, що творчість – найбільш змістовна форма психічної активності, яку спеціалісти розглядають як універсальну здібність, яка забезпечує успішне виконання різних видів діяльності;

суб’єктивності – означає обов’язкову спрямованість психологічного впливу на виявлення, збереження та розвиток індивідуальності, стимулювання процесів саморозвитку та самовиховання;

гармонійного поєднання розвитку і саморозвитку зі створенням відповідних психолого-педагогічних та організаційних умов;

культуровідповідності – передбачає опору на універсальні й національні культурні цінності.

Всі ці принципи проявляються у зацікавленості до розкриття своїх комунікативних здібнотсей, у створенні сприятливих для цього умов.

Ще одним методом психологічного впливу на формування комунікативних здібностей є тренінг, або соціально-психологічний тренінг, являє собою навчальну технологію, орієнтовану на використання активних методів групової роботи. Психологічний тренінг дозволяє ефективно вирішувати завдання, пов’язані з розвитком навичок спілкування, керування власними емоційними станами, самопізнання і самосприйняття.

Успішність проведення тренінгу і навчання залежить від багатьох факторів. Одна з найважливіших умов ефективності тренінгу – прагнення учасника до самовдосконалення, активності, відкритості, бажання оптимізувати власну психологічну компетентність.

Соціально-психологічний тренінг має дві фази – діагностичну та корекційну. Під час діагностичної фази тренінгу виконуються такі завдання:

пізнання своїх особистісних якостей, комунікативних особливостей, рефлексія власного спілкування та поведінки;

інформації про сприймання кожного учасника тренінгу як особистості, його вміння спілкуватися з людьми.

Під час корекційної фази соціально-психологічного тренінгу відбувається виправлення недоліків кожного учасника, окреслюються шляхи удосконалення психологічної компетентності, вироблення у них певних якостей, що закріпляють його статус у системі міжособистісних стосунків, сприяє професійному зростанню, розвитку його психологічної і життєвої компетентності, а саме:

уміння розумітися в людях: здатність швидко і правильно оцінити їхні психологічні особливості, сильні та слабкі сторони; розуміти їхні настрої, думки, почуття;

морально-комунікативні: доброзичливість, повага до інших, емпатія, уміння помічати в людях позитивне, справедливість, такт, доступність, комунікабельність та ін.

Соціально-психологічний тренінг, як правило, проводиться в групах з 6-12 осіб й базується за основним принципом – добровільність, тому дотримання його в процесі формування групи є обов’язковим. У процесі групової взаємодії між учасниками відбувається визнання особистісних якостей кожного, складаються партнерські взаємовідносини, взаємоповага і взаєморозуміння, що також сприяє отриманню учасником навичок взаємодії під час спілкування, сприймання та розуміння партнерів. Набуття навичок і досвіду відбувається завдяки активній участі всіх членів групи і кожного зокрема й базується за принципом активності, який передбачає не засвоєння готових знань та прийомів, а самостійне відпрацювання найефективніших навичок спілкування.

У процесі тренінгу використовуються ігрові методи, групові дискусії, аналіз конкретних ситуацій, рольові ігри, вербальні та невербальні техніки, які спрямовані на розвиток соціальної перцепції, засвоєння теоретичних знань у безпосередньому їх відпрацюванні на практиці.

У сучасних умовах розвитку суспільства майстерність спілкування, знання психологічних особливостей та застосування психологічнихметодів доволі необхідні фахівцям, робота яких передбачає постійніконтакти типу “людина-людина”.

 

 

Під час реалізації функцій спілкування виникає багато його видів, які класифікують за різними ознаками.

1. За результативністю спільної