Адміністративні договори як особлива форма регулювання управлінських відносин

Актуальність теми. Поступове звуження сфери державного впливу на соціально-економічний розвиток суспільства, відмова від всеохоплюючої адміністративно-командної системи і, пов’язана з цим, децентралізація державної влади, вимагають приведення засобів і методів управлінської діяльності держави у відповідність з новими демократичними умовами. Необхідним кроком у цьому напрямку повинна стати відмова від управління за допомогою винятково односторонньо-владних розпоряджень. 

Тривалий час у нашій правовій доктрині проводився достатньо жорсткий і дещо упереджений поділ засобів і методів впливу на суспільні відносини, які виникають у сфері управлінської діяльності. Вважалося, що сфері приватного права притаманні відносини рівності і партнерства, а публічним галузям і, зокрема, адміністративному праву притаманні – відносини влади-підпорядкування. Така точка зору не відповідає сучасним умовам державно-управлінської діяльності. 

Практика останніх десятиліть наочно показала, що панування одно-бічної волі не дозволяє здійснювати управлінську діяльність з належною ефективністю. Не випадково для сучасного стану державної виконавчої влади характерне різноманіття невирішених проблем, і, насамперед, в галузі законодавства, яке регулює державне управління. Незважаючи на величезну кількість правових актів виконавчої влади, які реалізуються у цій сфері, вони поки що не охоплюють усі напрямки вдосконалення конкретних форм і методів реалізації державної виконавчої влади. Залишається чимало проблем які стосуються як практичних питань вдосконалення державного управління, так і створен-ня теоретичних основ його функціонування в нових соціально-економічних умовах. Усе це зумовлює підвищений інтерес до подальшого застосування, розвитку і поширення різноманітних засобів впливу на управлінські відносини включаючи адміністративний договір як один із специфічних регуляторів управлінської діяльності. Саме тому, останнім часом спостерігається тенденція не тільки різкого збільшення кількості викорис-товуваних на практиці адміністративних договорів, але і поява нових видів ад-міністративних договорів у різноманітніших галузях права. 

Повсякденне впровадження адміністративного договору в практику діяльності органів державної виконавчої влади наблизить його до досягнення бажаної мети: відповідати призначенню держави, виступати гарантом законних прав і свобод громадян, а також діяти винятково в інтересах суспільства, вибираючи найбільш необхідні, ефективні та доцільні способи здійснення своїх функцій.

На сьогоднішній день ступінь наукової розробленості проблеми адміністра-тивного договору як засобу управлінської діяльності такий, що можна говорити про початок формування теорії адміністративного договору, яка перебуває на стадії розвитку і потребує поетапної наукової розробки. Кожне поняття, кожна ознака, чи принцип, а також кожна із запропонованих класифікацій адміністративного договору потребують уточнення, узагальнення і осмислення з урахуванням тих змін, які відбуваються в сфері реалізації державної виконавчої влади. Тому розгляд і аналіз теоретичних та практичних аспектів застосування адміністративного договору в управлінській діяльності є безумовно актуальним і важливим як у теоретичному, так і в практичному плані.

Науково-теоретичну основу роботи складають праці українських і російських вчених в галузях адміністративного права, конституційного права і теорії державного управління, зокрема В. В. Галунько та В. І. Олефір [4, c. 122], І. Самсін та Н. Іваницька [6, c. 114], С. М. Ольховська [7, c. 11], Ж. В. Завальна [8, c. 21; 20, c. 49], С. Л. Гоманюк [11, c. 47], О.М. Ілюшик [17, c. 65], І. І. Лагус [21, c. 6], Н.Г. Плахотнюк [24, c. 134], В.С. Стефанюк [27] та ін.