ЗМІСТ
Актуальність теми дослідження. Правопорушення – явища для суспільства вкрай не бажані, тому суспільство намагається їх ліквідувати. Вони надзвичайно різноманітні як за видами , так і за тяжкістю наслідків, мотивами скоєння і т. д. Разом з тим вони мають спільні ознаки, що дає можливість вивчати не тільки окремі види правопорушень, але і всю їх сукупність, вивчати причини їх скоєння і боротися з ними. Але існує тільки одна наука, яка вивчає найбільш суспільно-небезпечні види правопорушень – злочини: кримінологія.
З точки зору теорії фактів протиправна поведінка належить до суспільно шкідливих (небезпечних) життєвих обставин. Їх шкідливість виявляється у тому, що вони спроможні здійснити такі зміни, які не відповідають соціальному процесу, нормальним умовам існування людини та суспільства. Шкідливість протиправної поведінки полягає у тому, що одне правопорушення негативно впливає на велику кількість зв’язків між людьми, воно вносить зміни у спілкування, а також заподіює відповідні збитки суспільству чи людям. Можна сказати, що кожне правопорушення є конкретним, оскільки його чинність суб’єкт у певний час, у певному місці. Слід зазначити, що правопорушення посилюють не на закон, а на ті умови, які породили цей закон, на ті класові інтереси, які знайшли в ньому своє вираження, на ті суспільні відносини, які закріплюються і охороняються ним.
Актуальність і важливість розуміння причин правопорушень зумовлена тим, що знання факторів, які викликають протиправну поведінку, визначають способи їх ліквідації. Коротко можна вказати на основне концептуальне розуміння причин правопорушень, які склались в вітчизняній юридичній науці, але не тільки в останні роки. Правопорушення викликаються факторами як біологічного, так і соціального характеру. Вважається, що вирішальне значення при цьому мають соціальні фактори. Вітчизняні і зарубіжні дослідження показали, що правопорушення, тобто порушення норми права людиною, яка може нести відповідальність за свої дії, має ту саму спільну соціальну природу, що і будь-які інші людські дії. Соціальне начало переплітається з біологічними елементами функціонування людського організму.
Мета дослідження – аналіз підходів до визначення поняття правопору-шення, його видів та ознак, суб’єктного і об’єктного складу.
Об’єкт дослідження – інститут правопорушення за чинним законодавст-вом України та сучасними підходами юридичної науки.
Предмет дослідження – положення законодавства, які регулюють суспіль-ні відносини у сфері правопорушень, основні положення доктрини права.
Методи дослідження. При проведенні дослідження використовувався комплекс загальнонаукових та спеціальних методів. Загально-науковим діалектичним методом досліджувалось поняття правопорушення, його ознаки та види. Для аналізу суб’єкт-об’єктного складу праовпорушень застосовувалися методи формальної логіки та системного аналізу. Комплексне застосування цих методів дало можливість сформулювати ряд висновків та узагальнень.
- Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР, тлумачення від 12.04.2012 [Електронний ресурс]: режим доступу: http://zakon4.rada.gov. ua/laws/show/254к/96-вр
- Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 № 2341-III, редакція від 20.05.2012: [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon2.rada. gov.ua/laws/show/2341-14
- Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 № 8073-X, редакція від 07.01.2013 [Електронний ресурс]: режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/80731-10
- Брич Л.П. До питання про спільні ознаки складів злочинів // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична / Л.П. Брич. – Львів, 2008. – Вип.2. – С.220-236.
- Васильєв А.С. Теорія права і держави: підруч. / А.С. Васильєв, І.В. Борщевський, В.В. Іванов, І.С. Канзафарова, Р.С. Притченко, В.І. Труба. – Х.: Одіссей, 2007. – 447 с.
- Вопленко Н.Н. Понятие, основные признаки и виды правонарушений / Н.Н. Вопленко // Вестник Волгоградского государственного университета. – Серия 5. – Вып. 7. – 2005. – С. 6-17.
- Кримінологія: Навчальний посібник / О.М. Джужа, В.В. Василевич, Ю.Ф. Іванов, П.М. Опанасенко, В.Г. Пшеничний, В.Г. Сюравчик; за заг. ред. О.М. Джужи. – К.: Прецедент, 2006. – 198 с.
- Манжула А. А. Дефініція «проступок» як категорія публічно-правової від-повідальності / А. А. Манжула // Форум права. – 2011. – № 3. – С. 505-511.
- Пихтін М. П. Теорія держави і права / М. П. Пихтін, В. В. Галунько, М. М. Новіков, М. М. Новікова, О. О. Онищук ; Харк. нац. ун-т внутр. справ, Херсон. юрид. ін-т. – Херсон, 2011. – 262 с.
- Сидоренко М. Й. Теорія держави і права (курс лекцій): навч. посіб. для студ. ВНЗ / М. Й. Сидоренко. – Вид. 2-ге. – К.: Ун-т “Україна”, 2013. – 197 с.
- Скакун О. Ф. Теорія права і держави: підручник / О. Ф. Скакун ; МОНМС України, Харк. нац. ун-т внутр. справ. – 2-ге вид., доповн. і переробл. – К.: Прав. єдність, 2011. – 520 с.
- Хачатуров Р.Л. Правовое бездействие: вопросы теории / Р.Л. Хачатуров, Д.Г. Зарян // Представительная власть – XXI век: законодательство, комментарии, проблемы. – 2007. – № 73. – С. 45-49.
- Шестопалова Л. М. Теорія права та держави: посібник / Л. М. Шестопалова. – К.: ФОП Паливода А.В., 2012. – 256 с.
- Штанько А.О. Правопорушення: теорія і законодавча практика / А.О. Штанько // Держава і право. Юрид. і політ. науки: зб. наук. пр . – 2007. – Вип. 38. – 416 с.
- Шульга А. М. Об’єктивно протиправне діяння, об’єктивно правомірна поведінка / А. М. Шульга // Форум права. – 2012. – № 3. – 874 с.
- Ященко А. М. Класифікація злочинів: деякі аспекти законодавчої регламен-тації / А. М. Ященко // Юридична наука № 1(1). – 2011. – С. 139-144.