Правова поведінка

Актуальність теми дослідження. Одним із основних об’єктів правового пізнання завжди була людина та її поведінка. Багатолітній розвиток наукової думки засвідчує, що саме цей понятійний тандем є своєрідним осердям, навколо якого розгортається світ і його пізнання.

Підкоряючи свою поведінку ідеї права, керуючись цією ідеєю, орієнтуючи себе на правовий ідеал, формулу правової рівності, людина поступово стає правовою істотою, стверджує себе як правова особистість. Саме засобом правової, а не протиправної поведінки людина конституює свою правно-культурну сутність, тобто виступає творцем і носієм правової культури, утверджувачем у відносинах з іншими людьми, що є суб’єктами права, правових цінностей, які гармонізують відносини між людьми, роблять людське життя духовнішим, досконалішим, правовим. Іншими словами, правова поведінка виконує значущу духовно-культурну місію. Вона, як і інші елементи правової реальності, виконує людинотворчу функцію, стверджуючи та захищаючи людську гідність. 

Для особистості правова поведінка значуща й тому, що викликає юридичні наслідки, може впливати на припинення правовідносин, зміну або створення їх. Тобто правова поведінка є одним із видів юридичних фактів, які, впливаючи на правовідносини, зумовлюють певні наслідки юридичного плану. Правова поведінка – це сукупність дій, у яких виявляється ставлення до інших суб’єктів права. Вона може складатися із низки вчинків. Правовий учинок – це елемент правової поведінки. Він теж може складатися із сукупності певних дій. Правова норма може моделювати не всю правову поведінку, а лише її елементи, якими є правові вчинки, що свідчить про те, що правову поведінку не можна зводити цілком до нормативної, нормативною вона не вичерпується.

Суспільству правова поведінка необхідна для внутрішньої усталеності, рівноваги в усіх сферах життя. Вона може бути вагомим стимулом суспільного розвитку. І навпаки, якщо суспільство поглинає злочинність, внутрішнє життя перестає бути усталеним, людям живеться незатишно, небезпечно, зникає впевненість у завтрашньому дні, відбуваються збої в економічному розвитку, спостерігається дестабілізація політичного життя, суспільний розвиток гальмується.

Все це підкреслює необхідність розробки комплексного дослідження детермінації правової поведінки.

Мета роботи – уточнення визначення поняття складу правової поведінки, висвітлення, конкретизація змісту її структурних елементів, з’ясування її видів, орієнтуючись, насамперед, на прикладне значення цієї категорії, її відповідний статус у контексті правової кваліфікації поведінки як правомірної.

Об’єкт дослідження - суспільні відносини у сфері феномену правової пове-дінки. 

Предмет дослідження – юридично-правова детермінація правової поведінки.

Методи дослідження обрані відповідно до об’єкта, предмета та мети роботи. Методологічне підгрунтя роботи становить комплекс, загальнонауко-вих та юридичних принципів, підходів, методів та прийомів, зокрема: аналіз, синтез, узагальнення, дедукція, індукція, аналогія, формально-логічний метод та інші.