Портал освітньо-інформаційних послуг «Студентська консультація»

  
Телефон +3 8(066) 185-39-18
Телефон +3 8(093) 202-63-01
 (093) 202-63-01
 studscon@gmail.com
 facebook.com/studcons

<script>

  (function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){

  (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o),

  m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m)

  })(window,document,'script','//www.google-analytics.com/analytics.js','ga');

 

  ga('create', 'UA-53007750-1', 'auto');

  ga('send', 'pageview');

 

</script>

Зовнішня політика гетьманського уряду 1654-1659 рр.

Предмет: 
Політологія
Тип роботи: 
Бакалаврська робота
К-сть сторінок: 
67
Мова: 
Українська
Ціна: 
800 грн.
Оцінка: 

ЗМІСТ

ВСТУП
1. Формування зовнішньої політики гетьманського уряду в контексті геополітичних перегрупувань у Центрально-Східній Європі
2. Зовнішня політика гетьманського уряду періоду 1656-59 рр.
2.1. Зовнішньополітична діяльність Богдана Хмельницького (1655-57 рр.)
2.2. Зміни у зовнішній політиці гетьманського уряду з приходом Івана Виговського
3. Особливості зовнішньополітичних відносин гетьманського уряду з Російською імперією і Річчю Посполитою
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ДОДАТКИ

 

Вступ: 

Актуальність теми дослідження. Українська революція ранньомодерної доби не лише стала однією з рубіжних віх історичного минулого українського народу, а й спра¬вила потужний вплив на долі багатьох його сусідів. Адже події середини другої половини XVII ст. істотно позначилися на перебігу політичних процесів у всьому центрально-східному європейському регіоні. На політичній карті Європи з'явило¬ся нове державне утворення – Українська козацька держава (самоназва – Військо Запорозьке). Польсько-Литовська держава не лише втратила значну частину сво¬їх територій, а й суттєво ослабла у військово-політичному відношенні. На¬томість Російська держава здобула Лівобережну Україну, поширила вплив, а зго¬дом і підпорядкувала собі Запорозьку Січ і, найголовніше, добилася рішучого пе¬релому на свою користь у давньому суперництві з Річчю Посполитою й заволоді¬ла стратегічною ініціативою, отримавши сприятливі умови для успішного про¬сування на Захід і побудови Російської імперії.

Проте перш, ніж це сталося, на теренах України протягом кількох десяти¬літь розгорталося надзвичайно жорстоке політико-військове протистояння, в ході якого далеко не останню і зовсім не пасивну роль відігравало українське козацтво як новий "руський" (згідно з тогочасною лексикою) політичний народ. Уже на самому початку революції, коли козацтво заявило про себе як про реальну контр-еліту Речі Посполитої, яка усвідомлю¬вала свою етнічну та релігійну ідентичність, конфлікт набув характерних ознак політичного сепаратизму, актуалізувавши тим самим тісний зв'язок подій в Укра¬їні із зовнішньополітичними факторами. Надалі усвідомлення необхідності розбудови Гетьманату як окремішнього політико-адміністративного організму та, від¬повідно, легітимації нової, козацької, еліти України - неминуче висунуло на пе¬редній план проблему пошуку необхідного для тих умов місця нового державного утворення в структурі міжнародних взаємин, а враховуючи особливості функціо¬нування суспільства та способів його політичної організації - по¬шуку шляхів узаконення певних стосунків із правлячими легітимними династія¬ми тогочасної Європи. Саме від того, на чий бік і, що не менш важливо, на яких умовах схилиться козацька еліта, значною мірою залежав не лише напрям розвит¬ку Української держави, а й до певної міри всієї Центрально-Східної Європи.

Аналізуючи шляхи розв'язання цієї проблеми наприкінці 50-х рр. XVII ст., варто насамперед зазначити, що у той час структуру міжнародної рівноваги Цен¬трально-Східної Європи визначали дві хвилі геополітичних перегрупувань, спри¬чинені укладенням Переяславсько-Московської угоди 1654 р. Війська Запорозько¬го з російським царем.

Першою реакцією на неї у сфері геополітичних перегрупувань став перехід Кримського ханату з табору союзників України до табору її противників, що засвідчило укладення військово-політичного союзу хана з польським королем. Наступна ж хвиля перегрупувань була пов'язана з оголошенням Швецією війни польському королю, що також являло собою відповідь одного з найважливіших геополітичних гравців тогочасної Центрально-Східної Європи на українсько-ро¬сійський договір та, особливо, його перші результати – значні успіхи союзників у війні проти польського короля на землях Великого князівства Литовського і про¬сування Москви до Балтики.

Усе це створило в регіоні принципово нову геополітичну реальність, яка ви¬магала від гетьманського уряду Богдана Хмельницького реалізації також принци¬пово нових зовнішньополітичних концепцій.

Актуальність теми роботи визначається, насамперед, станом політичних відносин сучасної української держави із найближчими сусідами, оскільки історично вже не раз доведено, що монархічна Російська імперія, провадячи імперсько-владну політику стосовно інших держав, жодного разу не зважала на політичні прагнення інших країн-сусідів, що і проілюстровано в роботі.

Метою роботи є оцінка зовнішньополітичної діяльності гетьманського уряду за часів найбільшого козацької держави розквіту – періоду гетьманування Б. Хмельницького та І. Виговського.

Об’єктом дослідження в роботі виступає гетьманський уряд 1655-59 рр., а предметом – власне його зовнішньополітична спрямованість і діяльність.

Відповідно до теми і мети роботи було визначено наступні завдання дослідження:

  • проаналізувати передумови формування політики гетьманського уряду перед приходом до влади Б. Хмельницького;
  • вивчити і оцінити відношення уряду до найближчих держав-сусідів, зокрема Польщі та Російської імперії;
  • сформулювати основні тенденції розвитку зовнішньополітичних відносин України досліджуваного періоду.

Хронологічними рамками дослідження виступає період діяльно¬сті гетьманських урядів Богдана Хмельницького та Iвана Виговського від часу укладення союзного договору з російським царем 1654 р. до зриву Гадяцької угоди з Річчю Посполитою 1659 р.

Джерельна база виконання роботи – праці відомих вітчизняних вчених істориків, зокрема, монографії таких діячів історичної науки, як В. Липинський, І. Крип’якевич, В. Гарасимчук, В. Степанков та інші. Особливо слід відзначити грунтовність досліджень В. Горобця у праці “Зовнішня політика гетьманського уряду після Переяславської угоди” та А. Холодкової “Українська національна революція XVII ст.: зовнішньополітичний аспект”. Грунтовне дослідження зовнішньополітичної діяльності гетьманського уряду української козацької держави містять також праці В. Смолія “Участь українських земель у зовнішній політиці Литви й Польщі XIV–XVI століть” та В. Смолія і В. Степанкова “Правобережна Україна у другій половині XVII–XVIII ст.: проблема державотворення”. Окремо слід згадати роботи Гурбика А. О. “Українська армiя у вiйнi коалiцiйних сил проти Речi Посполитої (1656–1657)” і “Українсько-росiйськi вiйськово-полiтичнi вiдносини в перiод Раднотської системи (1656–1657 рр.)”, які присвячені ролі козацького війська у діяльності гетьманського уряду.

Структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, списку використаної літератури та додатків.

 

Список використаних джерел: 
  1. Антонович В. Про козацькі часи на Україні. - К., 1991. – 656 с.
  2. Базилевський В. Холодний душ історії // Дніпро. - №№1-2. - 1996. – С.44-49.
  3. Бжеський Р. Переяславська умова в планах Б. Хмельницького та “Переяславська легенда”. - Торонто, 1974. – 511 с.
  4. Владимирский-Буданов М. О взаимоотношениях Богдана Хмельницкого с Швецией в 1655-1657 гг. // История. - №11. – 1990. – С.56-62.
  5. Гарасимчук В. Матеріали до історії козаччини XVII віку. – Львів: Світ,
  6. 1994. – 433 с.
  7. Гебеи Ш. Первосношения Б. Хмельницкого с Трансильванией // І. Мазепа та його доба.   Збірник   статей. - Ужгород, 2001. – 313 с.
  8. Голобуцкий В. Дипломатическая история освободительной войны 1648–1654. – К., 1982. – 452 с.
  9. Горобець В. М. Бiполярна вiленсько-раднотська зовнішньополiтична модель 1656 р. та місце в ній Війська Запорозького // Елiта козацької України в пошуках полiтич ної легiтимацiї: стосунки з Москвою та Варшавою. – К.: Естет, 2005. – 234 с.
  10. Горобець В. М. Від союзу до інкорпорації: українсько-російські відно¬сини другої половини XVII - першої чверті XVIII ст. - К., 1995. – 346 с.
  11. Горобець В. М. Запорозький Кіш у політичній структурі козацької України (друга половина XVII – початок XVIII ст.) // Запорозьке козацтво в українській історії, культурі та національній самосвідомості. –Запоріжжя: Фронтлайн, 1997. – 333 с.
  12. Горобець В. М. Зовнiшня полiтика Гетьманату другої половини 50-х рр. ХVІІ ст.: вплив суспiльно-полiтичного протистояння в Українi та трансформацiй регiональних геополiтичних процесiв // Український iсторичний журнал. - №№4-5. - 2005. – С.67-74.
  13. Горобець В. М. Московська політика Богдана Хмельницького: дипломатична риторика та політична практика // Український історичний журнал. - № 4. – 1995.  – С.45-52.
  14. Грушевський М. Джерела до історії України-Руси. – Львів: Каменяр, 1991. – 660 с.
  15. Грушевський М. Ілюстрована історія України. – К., 1990. – 569 с.
  16. Грушевський М. Історія українського козачества // Вітчизна. - № 1–11. -1989. – 350 с.
  17. Гурбик А. О. Україна в умовах Раднотської системи: похiд української армiї на Кракiв (1657 р.) // Україна i Польща: стратегiчне партнерство на зламi тисячолiть. -  К.,  2001.  – 332 с.
  18. Гурбик А. О. Українська армiя у вiйнi коалiцiйних сил проти Речi Посполитої (1656–1657) // Українська козацька держава: витоки та шляхи iсторичного розвитку. - К., 2000. – 283 с.
  19. Гурбик А. О. Українсько-росiйськi вiйськово-полiтичнi вiдносини в перiод Раднотської системи (1656–1657 рр.) // «Істину встановлює суд iсторiї». Збірник на пошану Ф. П. Шевченка. - Т. 2. - К., 2004. – 622 с.
  20. Гуржій О. Про деякі оцінки політичної й військової діяльності Богдана Хмельницького в історичних піснях та думах українського народу. – К.: ОСМА, 2004. – 420 с.
  21.  До 400-річчя з дня народження Богдана Хмельницького: Збірник статей. Дніпропетровськ, 1994; Український історичний журнал. - № 4. - 1995. – 611 с.
  22. Документи Богдана Хмельницького (1648–1658) / упор. Смик В. С. – Львів: Світ, 1991. – 524 с.
  23. Дорошенко Д. Нарис історії України. – Львів: Світ, 1991. – 435 с.
  24. Єфименко О. Історія України та її народу. – К., 1991. – 622 с.
  25. Заборовский Л. В, Крымский вопрос во внешней политике России и Речи Посполитой в 40-х - середине 50-х годов XVII века // Россия, Польща и Причерноморье в XV-XVIII в, - М., 1989. – 344 с.
  26. Історія українського війська (від княжих часів до двадцятих років ХХ ст.). / за заг. ред.. Чергеєнка П. В. - Львів: Каменяр, 1992. – 429 с.
  27. Крип’якевич І. Зв’язки Західної України до середини ХVIII ст.: Нариси. – К., 1993. – 190 с.
  28. Крип’якевич І. П. Б. Хмельницький. - Львів, 1990. – 237 с.
  29. Липинський В. Україна на переломі (Замітки до історії українського державного будівництва в XVII-ім столітті) // Твори. – Філадельфія, 1991. – 423 с.
  30. Літопис гадяцького полковника Г. Граб’янки. - К., 1992. – 177 с.
  31. Матях В. «Шведська карта» у політичних комбінаціях Богдана Хмельницького // Український історичний журнал. - №8. – 2000. – С.59-64.
  32. Мацькiв Т. Цiсарське посольство до Б. Хмельницького в 1657 р. // Український iсторик. - 1973. – С.67-72.
  33. Мельник Л.  Державотворча  діяльність гетьмана Богдана  Хмельницького  в оцінках М. Грушевського і В. Липинського // Український історичний журнал. - №8. – 2000. – С.60-67.
  34. Мицик Ю. А. Джерела до історії України 1654–1657 рр. у фондах польських архівосховищ // Архіви України. - № 2. – 2004. – С.13-21.
  35. Мицик Ю. Політичні концепції Богдана Хмельницького. – К.: Естет, 2004. – 188 с.
  36. Мицик Ю. Політичні концепції Богдана Хмельницького: деякі аспекти реалізації. – К.: ІАТЦ, 2000. – 154 с.
  37. На чолі козацької держави: (деякі аспекти історії Визвольної війни українського народу середини XVII ст.): зб. статей. - Рівне, 1994. – 118 с.
  38. Овсій І. Дипломатичне забезпечення Визвольної війни 1648–1657 рр. // Нова політика. - №1. - 1995. – С.45-49.
  39. Олянчин Д. Опис подорожi шведського посла на Україну 1656–1657 рр. //  НТШ. - Т. 1. - Львiв, 1987. – 655 с.
  40. Санин Г. А. Отношения России и Украины с Крымским ханством в середине XVII века. - М., 1987. – 351 с.
  41. Сергійчук В. Іменем Війська Запорізького. – К.: Либідь, 1991. – 293 с.
  42. Смолiй В. А., Степанков В. С. Становлення української дипломатичної служби. Зовнiшня полiтика уряду Б. Хмельницького (1648–1657) // Нариси з iсторiї дипломатiї України. - К., 2001. – 377 с.
  43. Смолій В, А., Степанков В. С Українська державна ідея: проблеми формування, еволюції, реалізації. - К., 1997. – 269 с.
  44. Смолій В. Участь українських земель у зовнішній політиці Литви й Польщі XIV–XVI століть. – К.: Вища школа, 1996. – 122 с.
  45. Смолій В., Степанков В. Правобережна Україна у другій половині XVII–XVIII ст.: проблема державотворення. – К., 1993. – 315 с.
  46. Сосонко А. К. Дипломатія Богдана Хмельницького періоду Визвольної війни 1648–1657 років // Історія України. - №№2-3. – 2004. – С.25-32.
  47. Срезневский И. И. Дела Украины во время Богдана Хмельницкого: 1640-1657 гг. – Харків, 1986. – 341 с.
  48. Українська козацька держава: Витоки та шляхи історичного розвитку (матеріали республіканських читань). – К., 1991. – 388 с.
  49. Холодкова А. С. Українська національна революція XVII ст.
  50. (1648–1676 рр.): зовнішньополітичний аспект. – К.: КНЕУ, 1999. – 162 с.
  51. Шевельє П. Історія війни козаків проти Польщі. – К., 1970. – 345 с.
  52. Шевченко Ф. Політичні та економічні зв’язки України з Росією в середині XVII ст. - К.: Наукова думка, 1989. – 290 с.
  53. Яворницький Д. Історія запорозьких козаків: У 3 т. – К.: Наукова думка, 1990. – 452 с.
  54. Яковлева Т. Гетьманщина в другій половині 50-х років XVII століття. Причини і початок Руїни. - К., 1998. – 336 с.
  55. Яковлєв А. Договір гетьмана Б. Хмельницького з Москвою року 1654 // Дзвін. - №4 -1991. – С.34-39.
5395
Терміново зв’язатися з консультантом:  
  Студентська консультація (093) 202-63-01,
 або телефонуйте: (093) 202-63-01, (066) 185-39-18.