Права іноземних авторів в Україні

До джерел права інтелектуальної власності іноземців відносять багатосторонні та двосторонні міжнародні угоди, які укладаються у процесі співробітництва між державами у цій сфері. Їх прийняття обумовлено тим, що національне законодавство не застосовується у випадках, коли правовласник реалізовує свої інтелектуальні права або захищає їх від порушень на території іншої країни. У такому разі ця особа може розраховувати на застосування або норм міжнародної конвенції, або, за принципом національного режиму, положень законодавства країни, де потрібен захист. Головною умовою для цього є участь держави використання об’єкта та держави громадянства особи у міжнародному договорі з питань охорони цих об’єктів інтелектуальної власності. Колізійні норми, що визначають, право якої держави має застосовуватись до конкретних відносин, містяться, як правило, у самих міжнародних договорах.

Отже, охорона інтелектуальної власності в світовій економіці стає політичною проблемою, пов’язаною з економічною безпекою та вимагає стратегічних підходів до їх вирішення. Процеси інтелектуалізації досягли надзвичайно високої інтенсивності, немислимої в попередні роки. Тому Україна повинна адаптуватися до світових процесів в сфері інтелектуальної власності Необхідно підкреслити, що Україна значно активізувала процес входження в світові структури, що регулюють інтелектуальну власність, і вже є учасницею 15 з 26 універсальних міжнародних конвенцій і договорів у цій сфері. Проте в національному законодавстві проблемою залишається правова охорона прав іноземців на об’єкти інтелектуальної власності. Це вимагає дослідження питання правової охорони прав іноземців на об’єкти авторського права.