Право Європейського Союзу як наднаціональне право

Актуальність дослідження зумовлена, насамперед, тим впливом, який мають наднаціональні інституції Європейського союзу (ЄС) на розробку і реалізацію рішень, які приймаються ЄС з широкого кола політичних та еконо-мічних питань. Такі комунітарні інституції, як Європейська Комісія, Євро-пейський Парламент, Суд Європейського Союзу і Центральний європейський банк виступають в якості основних провідників наднаціональності і, одночасно, є органами для впровадження інтеграційних рішень у життя.

Проблеми, що пов’язані з інтеграційними процесами в Європі та еволюцією наднаціональних інституцій Європейського Союзу все частіше стають предметом наукових досліджень. Їх актуальність та інтенсивність помітно підвищилася в останні роки, насамперед, у зв’язку з розширенням ЄС у травні 2004 р. і останніми подіями в Україні, зумовленими прагненням народу держави до інтеграції з ЄС.

Актуальність дослідження зумовлена і тим фактом, що процеси, які відбуваються в Євросоюзі, віддзеркалюють зміни глобальної системи міжнародних відносин, все більший вплив в якій набувають нові, некласичні актори – наднаціональні, транснаціональні і неурядові. На теренах ЄС ці процеси мають випереджальні темпи, і тому вивчення механізмів і культури взаємодії, що формуються в політичній системі ЄС між класичними акторами і державами-членами, може сприяти кращому розумінню тенденцій трансформації всієї системи міжнародних відносин.

Необхідність дослідження інституційної системи Євросоюзу продикто-вана зростанням інтенсивності контактів між Україною та ЄС. Втілення в життя мети будівництва стратегічного партнерства і набуття повноправного членства вимагає вміння грамотно вести справи з ЄС на всіх рівнях. Першим кроком на шляху створення більш ефективної взаємодії з Брюсселем має стати повномасштабне вивчення принципів і механізмів функціонування наднаціональних інституцій ЄС як феномену наднаціонального права.

Стан дослідження проблеми. Теоретичні й концептуальні підходи до вивчення процесу еволюції права Європейського Союзу та існуючі в науці доктрини, концепції і теорії, що є основою розвитку європейських управлінських тенденцій розробляють Т. В. Аверочкіна [10], І. А. Грицяк [19], В. В. Копійка [32], М. І. Марчук [38], А.П. Сапсай [42], Ю.С. Хоббі [49] та ін.

Концептуальне розуміння наднаціональності права Європейського Союзу як одного з процесів соціальних закономірностей, у якому роль суб’єкта управління відіграє інституційна система Європейського Союзу, а об’єктом є держави-члени ЄС, держави-кандидати та держави-претенденти на вступ до ЄС, наводиться у працях Л. Л. Грицаєнко [15], Р. А. Петрова [41], Є. А. Шибаєвої [52], Х. С. Якименко [56] та інших.

Однак при цьому комплексного дослідження, яке б визначало право Європейського Союзу як наднаціональне утворення складаючих його держав та інших наднаціональних інституцій, досі немає.

Об’єкт дослідження – структура правових інституцій Європейського союзу.

Предмет дослідження – наднаціональні аспекти інституційного правоутворення в теоріях європейської інтеграції.

Мета роботи – дослідити теоретичні підходи до ролі і місця наднаціональних інституцій в європейському правовому процесі. 

Для реалізації зазначеної мети в роботі були поставлені наступні завдання:

• проаналізувати явище наднаціональності у діяльності міжнародних економічних організацій;
• окреслити особливості Європейського Союзу як наднаціонального утворення;
• дослідити правову систему економічних та судових наднаціональ-них утворень Європейського Союзу;
• проаналізувати проблеми взаємодії держав-членів ЄС в межах власного суверенітету та наднаціонального права.

Методи дослідження. В якості базового обрано системний методу, тому що динамічний розвиток міжнародних відносин викликав оформлення відносин між суб’єктами цих відносин у певні системи. На основі системного підходу в даній дисертаційній роботі Європейський Союз розглядається як система, а держави-члени, місцеві органи влади і наднаціональні інституції ЄС – як її складові елементи. Крім того, у дослідженні використано порівняльний, історичний, порівняльно-історичний методи, формально-логічний та аналітичний методи тощо.

Наукова новизна теми дослідження  полягає в тому, що узагальнено періодизацію еволюції теоретичних підходів щодо ролі наднаціональних інституцій в євроінтеграційних процесах, доведено, що наднаціональні інституції ЄС функціонують як рушійна сила інтеграції в межах, які встановлені державами-членами в Договорах, і використовують для просування інтеграції наявні процедури прийняття рішень, інформацію і можливості маніпулювати національними коаліціями, а також визначено фактори і умови, що визначають роль і місце наднаціональних інституцій ЄС в інтеграційних процесах, а саме: наявні ресурси і репутація інституцій ЄС; контекст переговорів і стратегія, яку наднаціональні інституції можуть використовувати для просування інтересів ЄС.

Теоретичне і практичне значення результатів дослідження. Висновки і основні положення, що викладені в роботі, можуть представляти практичний інтерес для дослідників європейської інтеграції та чиновників багатьох органів державного управління, які покликані розвивати відносини з Європейським Союзом у різних галузях. Цьому сприяє аналіз положень установчих Договорів, змін до нього і проекту Конституції для Європи, які торкаються компетенції і взаємодій інституцій Євросоюзу з національними і субнаціональними органами влади на сучасному етапі, розробки і прийняття рішень, проведення спільних політик.

Структура роботи. Бакалаврська робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг роботи склав 72 аркуші.