Диференційна діагностика загального недорозвинення мовлення

Актуальність теми дослідження. За даними медико-соціальних досліджень, за останні декілька років значно збільшилася кількість дітей з порушеннями розвитку, зокрема мовного. У наш час діти з вадами мовного розвитку складають найчисленнішу групу дітей з порушеннями розвитку. Найбільш поширеними є затримка мовленневого розвитку, загальне недорозвинення мовлення, що виявляються на фоні дизартричних компонентів і неврологічної симптоматики.

Проте психологічні особливості дітей з вадами мовлення вивчені недостат-ньо, а проведені дослідження не дають змогу комплексно підійти до проблеми адаптації та корекційної роботи в межах психологічної допомоги. Саме цим зумовлена актуальність дослідження диференціації загального недорозвинення мовлення від суміжних порушень.

Диференціація дітей за формами порушень мовленнєвого розвитку зумовлює необхідність наукового обґрунтування змісту, форм і методів логопедичної допомоги. З метою посилення корекційної спрямованості змісту навчально-виховної роботи у спеціальних дошкільних і шкільних закладах розробляються і впроваджуються нові програми для дітей, які мають заїкання, загальний недорозвиток мовлення, фонетико-фонематичний недорозвиток мовлення. Це зумовлює необхідність проведення додаткових досліджень таких проблем: вивчення стану фонетико-фонематичної, лексико-граматичної сторін мовлення, зрілості функцій мовлення; особливостей прояву загального недорозвитку мовлення у дітей, їх впливу на оволодіння читанням та письмом; удосконалення педагогічних технологій подолання заїкання; діагностики мовленнєвих порушень з урахуванням одержаних під час досліджень даних про природу, структуру і механізми цих порушень.

Вжиті на цьому етапі організаційні та науково-методичні заходи сприятимуть розвитку варіативних форм логопедичної допомоги, починаючи з раннього віку, в системі спеціальних дошкільних закладів; логопедичних груп при дошкільних навчальних закладах, а також у школах для дітей з тяжкими порушеннями мовлення та логопедичних пунктах при загальноосвітніх школах.

Стан дослідження проблеми. Проблемі диференційної діагностики загального недорозвинення мовлення присвячено ряд праць вітчизняних і зарубіжних науковців, серед яких слід відзначити роботи Г. А. Волкової [4], С.Ю. Коноплястої [11], М.К. Шеремет [15], Т.Б. Філічьової та Г.В. Чіркіної [30]. Однак комплексна робота з розмежування різних видів загального недорозвинення мовлення відображена лише у кількох дослідженнях, серед яких праці Н. С. Жукової [7], Н. В. Ніщевої [20], Ю. В. Рібцун [21].

Об’єкт дослідження – загальне недорозвинення мовлення дітей дошкіль-ного віку.

Предмет дослідження – діагностика загального недорозвинення мовлення дітей дошкільного віку за диференійними ознаками.

Мета дослідження – діагностувати типи загального недорозвинення мов-лення (ЗНМ) у дітей досліджуваної групи та визначити критерії відмежування ЗНМ від інших видів мовленнєвих порушень.

Відповідно до поставленої мети були визначені наступні завдання дослідження:

• уточнити поняття загального недорозвинення мовлення, особливості його діагностики;
• проаналізувати систему діагностичного обстеження мовленнєвого розвитку;
• емпірично дослідити ступінь і види загального недорозвинення мовлення дітей дошкільного віку.

Методи дослідження. У дослідженні використано метод теоретичного аналізу проблеми на основі вивчення психолого-методичної та медичної літератури з теми дослідження; метод аналізу педагогічного досвіду вивчення, розробки і застосування методик діагностики мовлення у дітей в системі дошкільних закладів; метод експерименту, якісного і кількісного аналізу його результатів із застосуванням методів математичної статистики.

Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Загальний обсяг роботи 42 сторінки.