Екологічні проблеми селища Квасилів

 

Вступ

Основна частина

Розділ 1. Забруднення атмосферного повітря

Проблема № 1 – ВАТ «Волинь».

Проблема № 2 – автозаправні станції.

Проблема № 3 – гаражна забудова.

Розділ 2. Проблеми використання і охорони вод

Розділ 3. Питання забруднення та ерозії грунтів

Висновки

Використана література

 

 

Про те, що навколишнє природне середовище знаходиться зараз у вкрай незадовільному, якщо не сказати більше, стані, знає, мабуть, кожна дитина. Але чому? В якому саме стані? Як цьому можна запобігти? Це досить нелегкі запитання.

Всі ми живемо на одній території і тісно пов’язані з природою. Не можемо жити без корисних копалин, води, сонця тощо. Але ж беремо й беремо в матінки, а вона віддає й мовчить. Та настав час повернутися до природи обличчям, допомогти їй відновити свої багатства. І якщо нафту, газ і вугілля уже не повернеш, то ліси, ріки і землі можна використовувати вдумливіше, даючи нашій неньці шанс до життя.

А інакше... Важко, та, водночас, легко заявити, що буде тоді. Важко тому, що уявити таке майже неможливо. І легко, бо до цього ми й прямуємо. Гребемо корисні копалини, а відходи від їх же використання скидаємо в ріки, моря, повітря, закопуємо в землю, гадаючи, що позбулися їх. А насправді вони, як говориться, з часом «вилазять нам боком». І це не поодиноке явище, а стабільний процес, під час якого людство все більше зчавлює шию природі, а, отже, і собі.

І тому нам варто показати всім, що пора схаменутися і розплющити очі.

Ми живемо у селищі, яке від інших нічим, ніби, не відрізняється. Проте це лише на перший погляд. На цій території дуже високий коефіцієнт забрудненості внаслідок антропогенного впливу, тому саме на цьому прикладі можна яскраво показати, до чого призводить бездумне користування природними ресурсами всіх типів.

Якщо поглянути з висоти пташиного польоту на територію Квасилова, то побачиш сіро-бурий саван, який лише місцями має прозорі плями. Це технічний смог, що несе в собі величезну кількість шкідливих речовин. Чимало підприємств різних галузей зумовило

гігантське за обсягом забруднення водних ресурсів, які нами ж і використувуються як питна вода.

Це далеко не всі приклади негативного антропогенного впливу на природне навколишнє середовище у селищі. Якщо ж уявити собі, що трапиться, якщо не припинити таку діяльність, то перед нами постане досить неприємна, безперспективна картина.

 

 

 

Щодня, виходячи на вулицю, ми відчуваємо, наскільки загазоване навколишнє повітря. Транспорт, якого стає дедалі більше, спричиняє надзвичайно високий вміст у повітрі оксиду вуглецю ІІ (СО), оксидів азоту вищої валентності (NO2, NO3, N2O5) та інших токсичних газів. Крім того, у довкілля викидаються оксиди свинцю, кобальту, а також така отруйна сполука, як тетраетилсвинець, що використовується для етилювання бензину висоооктанових чисел.

Тепер спробуймо подумати – а куди ж це все дівається? А дуже просто – газоподібні речовини та аерозолі осідають у наших легенях, призводячи до важких захворювань, пил та тверді речовини залишаються на траві, де випасається худоба, а молоко та м’ясо з неї ми й споживаємо.

А тепер – конкретніше про основні проблеми Квасилова, пов’язані з забрудненням атмосферного повітря.

 

Проблема № 1 – ВАТ «Волинь»

Згідно «Державної доповіді про стан навколишнього природного середовища у Рівненській області» викиди підприємства у атмосферне повітря перебувають у межах встановлених лімітів, що, очевидно, має свідчити про те, що вплив на людину незначний або відсутній. Проте кожен з нас, мабуть, відчував, що у дні, коли вітер дме у бік Квасилова, буквально відчуваєш на смак пил цементу. А скільки ж іще викидається таких речовин, які безпосередньо не відчуваються?

Так, на ВАТ «Волинь» у атмосферне повітря емісують наступні речовини: пил цементу, пил азбесту, аерозоль зварювальна, оксиди вуглецю та азоту та багато інших токсикантів.

Очисні споруди на підприємстві, м’яко кажучи, залишають бажати кращого, а жителям лишається сподіватися, що нові власники заводу встановлять, хоча б для економічної вигоди, сучасні фільтраційні системи.

 

Проблема № 2 – автозаправні станції

Це питання взагалі потребує не екологічного, а юридичного дослідження, оскільки у документі «Будівельні правила і норми» встановлено чітко і беззаперечно, що будівництво АЗС поблизу річок та інших природних волних об’єктів категорично заборонено. Згадаємо, де розміщені «наші» АЗС: всі три розташовані безпосередньо на березі річки Устя.

Проте мова не про воду, а про викиди у повітря. Внаслідок скупчення автотранспорту на АЗС виникає напружена ситуація щодо вмісту у повітрі чадного газу (СО), оксиду вуглецю IV (CO2), тетраетилсвинцю, оксидів кобальту та нікелю тощо. А поряд – городні ділянки, на яких вирощуються харчові культури. На ці поля й осідає все те, що викидається у повітря.

 

Проблема № 3 – гаражна забудова

По вулиці Молодіжній 1 безпосередньо біля дороги розташовано комплекс гаражів, які створюють забруднення повітря у таких масштабах, що забруднення від АЗС здаються дитячими забавками, так як крім всіх вищевказаних викидів додається ще й значне, якщо не сказати більше, шумове забруднення. Автомобілі починають виїжджати з гаражів уже з 5-ї ранку, а протягом всього дня створюють такий шумовий фон, який перевищує всі можливі ліміти, вказані державними стандартами.

 

 

Основним водокористувачем і забруднювачем річки Усті в районі Квасилова є Здолбунівське ВАТ «Волинь».

Підприємство ВАТ «Волинь» має проектну потужність промислового водозабору 750 м3 води в годину (3 насоси). Проте на даний час фактично працює один насос двостороннього всмоктування НДВ-6 потужністю 250 м3 води в годину. Добова потреба складає 2 тис. м3 води, річне споживання складає 730 тис. м3 води.

На території Квасилова самовільно розорюються під городи прибережні ділянки. На березі річки побудовано дві АЗС що не може негативно не вплинути на стан річки. Згідно з положенням Водного кодексу України, водоохоронна зона є природоохоронною територією, в якій регламентується господарська діяльність. На території водоохоронних зон забороняється використання стійких та сильнодіючих пестицидів, влаштування кладовищ, скотомогильників, звалищ сміття та промислових і комунальних відходів, проте практично всі ці вимоги на території нашого селища не витримані.

Крім цього, функціонуючі автозаправні станції значно забруднюють воду осідаючими викидами та аерозолями, очисні споруди комунального господарства скидають води у річку, що негативно позначається на її стані.

Ще однією проблемою є виникнення стічної канави біля пивзаводу, який якраз і призвів до її виникнення. Навколо неї на значну відстань поширюється неприємний запах, який свідчить про гниття органічних решток, а підземний стік з канави потрапляє у сусідній став, де полюбляє купатися чимала частина населення.

Внаслідок того, що у заплаві річки Устя розташовано дуже багато городів, весною часто спостерігається «цвітіння» води. Механізм цього явища досить простий: поверхневий стік з полів містить велику кількість добрив, гербіцидів та пестицидів тощо. Все це потрапляє у річку, призводячи до негативних наслідків.

 

 

Як вже було вказано вище, основними забруднювачами грунтового покриву селища є ВАТ «Волинь», транспорт та автозаправні станції. Вони разом створюють значне антропогенне навантаження на грунти Квасилова, знижуючи їх родючість, підвищуючи ступінь забрудненості тощо.

Щодо проблеми раціонального використання і охорони грунтів варто зазначити наступні пункти:

1) вітрова ерозія грунтів на території Квасилова практично відсутня, так як місцевість знаходиться у географічному пониженні;

2) водна ерозія – основний тип місцевої ерозії. Внаслідок поганої природної дренованості території поля заплавної частини річки Устя весною завжди заливаються 20-40 сантиметрами води, яка, повертаючись у русло, змиває родючий грунтовий шар.

Також цей вплив посилюється невідповідною умовам оранкою, про тип якої ніхто і не думає, орючи поле перпендикулярно рухові води в річці.

Ще одним видом ерозійного процесу є розширення русла річки, що поступово призводить до втрати частини посівних та заплавних площ.

 

 

Внаслідок антропогенного впливу на території селища Квасилів сформувался наступні екологічні проблеми:

1. Забруднення повітря.

2. Забруднення вод.

3. Забруднення та ерозія грунтів.

Основними забруднювачами довкілля є ВАТ «Волинь», автозаправні станції, пивзавод, гаражна забудова, городи.

Основні можливі шляхи покращення екологічної ситуації:

а) встановлення ефективних очисних споруд на підприємствах;

б) встановлення осушувально-зволожувальної меліоративної системи у заплаві р. Устя, а при потребі – часткове поглиблення дна річки;

в) юридична перевірка законності будівництва АЗС та гаражної забудови;

г) проведення інформаційних заходів щодо інформування населення про стан навколишнього природного середовища;

д) формування у молодших школярів екологічного ипу освіти та виховання.

 

 

1. Білявський Г. О., Фурдуй Р. С. Основи екологічних знань. К. : Либідь, 1995. – 180 с.

2. Большаков В. Н. Город и природа. – М., 1981. – 64 с.

3. Голубев М. Р., Новиков Ю. В. Окружающая среда и транспорт. – М. : Транспорт, 1987. – 207 с.

4. Гудериан Р. Загрязнение воздушной среды. – М. : Мир, 1976. – 200 с.

5. Доповідь про стан навколишнього природного середовища в Рівненській області за 2001 р. – Рівне. – 2002 р.

6. Злобін Ю. А. Основи екології: Підручник. – К. : Лібра, 1988.

7. Чернобаев И. П. Химия окружающей среды. – К. : Вища школа, 1990. – 191 с.