Методичні рекомендації щодо організації методичної роботи та вивчення економіки у 2012 – 2013 навчальному році. Шляхи вдосконалення якості шкільної економічної освіти Рівненщини

 

 

Формування та розвиток людини є однією з актуальних проблем, що стоять перед педагогічною наукою і практикою.

Важливо відмітити, що викладання економіки в загальноосвітніх навчальних закладах не данина моді, не поточна кон'юнктура, не реакція на збільшення попиту на економічні знання, а наука, яка накладає відбиток на формування загального світогляду людини, що впливає на її культурний рівень, сприяє виробленню адекватних уявлень про дійсність, яка нас оточує. Вивчення економіки допомагає учням отримати більш повне уявлення про розвиток суспільства, дає їм змогу сформувати цілісну картину навколишнього світу, визначити свою життєву позицію.

Тому економічна освіта на сучасному етапі ставить такі основні цілі:

Формування світогляду цивілізованої людини, що визнає такі загальнолюдські цінності, як свобода діяльності та вибору, право приватної власності, толерантність, необхідність дотримання законів тощо.

Ознайомлення з основами економічної теорії і прикладних економічних дисциплін (основами бізнесу, підприємницької діяльності, бухгалтерського обліку, менеджменту, маркетингу, фінансової грамотності тощо).

Формування в учнів економічного мислення, навичок самостійної роботи практичних завдань та узагальнення одержаних результатів.

Формування вмінь і навичок приймати обґрунтовані рішення, раціональної економічної поведінки людини як споживача, найманого працівника, підприємця, власника доходів і платника податків, користувача суспільними благами;

Проведення професійної орієнтації в галузі економічної, правової, підприємницької діяльності та розвиток підприємницьких здібностей учнів.

Отже, основна мета курсу – формування економічного мислення, що дасть змогу учням свідомо розв’язувати проблеми, які постануть перед ними в житті.

Саме економічна діяльність у сфері особистого життя передбачає:

планування та організацію особистого бюджету, доходів і витрат сім’ї;

економічно обґрунтовану оцінку товарів, які купують для особистого користування та їх раціонального використання;

розумне ставлення до свого здоров’я, режиму та способу життя.

Окрім того, кожен громадянин як морально-вихована людина повинен бережливо і по-господарському ставитися до природи, активно протидіяти негативним явищам у цій галузі діяльності людини, дбайливо ставитися до господарства та раціонально використовувати природні багатства, активно вивчати та осмислювати економічну політику нашої держави.

У рамках існуючої програми та за браком навчального часу вчителю економіки необхідно знайти компенсуючі форми, принципи, підходи та методи для досягнення поставленої мети.

Вивчення даної проблеми показує, що одним із суттєвих недоліків у роботі вчителів економіки є слабка орієнтованість на використання інноваційних технологій методичної роботи з педагогічними кадрами, підготовку їх до здійснення навчального процесу в сучасній старшій школі.

Реалізація нових векторів розвитку освіти під час вивчення економічних курсів потребує впровадження інноваційних педагогічних технологій, творчого пошуку нових чи вдосконалених концепцій, принципів, підходів до економічної освіти, суттєвих змін у змісті, формах і методах навчання, виховання, управління педагогічним процесом.

Педагогічні інновації – це результат творчого пошуку оригінальних нестандартних рішень різноманітних педагогічних проблем.

Метою педагогічних інновацій є передбачення розвитку в учнів можливості творчо засвоювати нові знання. Основою даного процесу є цілеспрямоване формулювання творчого та критичного мислення, досвіду та інструментарію навчально-пошукової діяльності, рольового та імітаційного моделювання, пошуку та визначення власного особистого сенсу й ціннісних відносин.

Продуктами інноваційної діяльності є нововведення (новоутворення, новації), які позитивно змінюють економічну освіту, визначають її розвиток і характеризуються новим чи вдосконаленим змістом освіти, засобами навчання. Використання традиційних лекцій варто замінити новітніми методиками (рольові ігри, комп’ютеризовані семінари, дидактичні ігри тощо). У процесі вивчення економіки можна створити певну постійно зростаючу систему залучення учнів до вирішення проблемних ситуацій, а також до самостійної пошукової діяльності, щоб вони самі могли шукати й знаходити відповіді на свої «Чому?» та «Як?». Тому практичні та семінарські заняття нині повинні набувати форм проблемного характеру навчання, а також частіше впроваджувати дискусії, ігри, тренінги, «мозкові штурми», створення економічних проектів.

Отже, основним продуктом інновації є: нові навчальні технології, оригінальні виховні ідеї, нестандартні підходи під час застосування сучасних форм та методів навчання.

Супутнім продуктом інновацій є: зростання педагогічної майстерності вчителя економіки, рівня його культури, мислення, світогляду. Ефективність обох складових досягається тільки через комплексну, планомірну, фундаментальну роботу методичної служби.

На рівні відділів освіти та методичних служб має здійснюватися:

Діагностико-прогностична діяльність з метою виявлення творчих учителів економіки, здатних впроваджувати сучасні технології навчання.

Проведення заходів з підвищення професійного рівня та кваліфікації вчителів економіки, що вміють експериментувати.

Мотивація пошуково-дослідної роботи, здійснення контролю.

Інформаційно-методичний супровід інноваційної та експериментальної роботи, надання практичної допомоги за потребою.

Забезпечення літературою, організація консультацій з науковими керівниками, організація участі вчителів у роботі методичних структур.

Розповсюдження позитивного досвіду вчителів.

Методичною аксіомою є теза про те, що вчитель повинен не тільки знати свій предмет, а й уміти передати свої знання тим, кого навчає. А найголовніше в роботі вчителя – сформувати в учнів бажання навчатися. Саме цього треба навчати вчителів. Тому й потрібні нові педагогічні технології, новий зміст освіти.

Структура готовності вчителя економіки до інноваційної діяльності

Виходячи з наведених вище варіантів трактування поняття „готовність”, можна стверджувати, що компоненти готовності будуть ознаками її сформованості під час викладання курсів економічного спрямування (див. табл. 1).

 

Таблиця 1

 

Функції мотиваційно-орієнтаційного компонента готовності до інноваційної діяльності:

пробудження в учителів особистісно значимого ставлення до об’єкта і предмета його діяльності;

вироблення навичок аналізу та прагнення до активного вирішення нестандартних педагогічних ситуацій, інтересу до планування та освоєння інновацій;

формування настрою і постійної орієнтації на інноваційну діяльність.

Таким чином, мотиваційно-орієнтаційний компонент:

є основою для структурування основних властивостей і якостей особистості педагога як професіонала;

виконує регулятивну й орієнтовну функцію у процесі підготовки педагога до інноваційної діяльності.

Функції змістовно-операційного компонента:

Формування готовності педагога до продуктивної педагогічної творчості (креативності), що включає:

уміння творчо переосмислювати нововведення, відповідно до умов конкретного закладу освіти;

адаптація впроваджуваних концепцій і методик;

прагнення до засвоєння нових інформаційних і професійних методів і засобів.

Отримання та збагачення інформації про сутність і структуру пошукової діяльності.

Реалізація умінь оперувати даною інформацією в різних сферах інноваційної діяльності.

Таким чином, операційна готовність педагога до інноваційної діяльності проявляється через уміння визначати найбільш ефективні прийоми і способи впровадження інновацій, майстерне володіння впроваджуваними технологіями, методиками тощо.

Функції оцінно-рефлексивного компонента: вироблення навичок самоконтролю та самооцінки, уміння об’єктивно співвіднести рівень розвитку особистісних якостей, що забезпечують готовність до інноваційної діяльності із соціально-педагогічними нормами.

Оцінно-рефлексивний компонент готовності до інноваційної діяльності відображає навички й уміння аналізу інноваційного процесу, його коректування, прогнозування розвитку, уміння передбачити можливі потреби і проблеми інноваційної діяльності. Це − усвідомлення вчителем творчої спрямованості даного виду діяльності і мобілізації всіх ресурсів на досягнення поставлених цілей щодо освоєння інновацій.

Таким чином, оцінно-рефлексивний компонент виконує функцію контролю і спрямований на об’єктивність та операційну корекцію процесу підготовки педагога до інноваційної діяльності.

Отже, інноваційне навчання − це такий навчальний процес, що заснований на творчій взаємодії вчителя і учнів, яка максимально спрямована на самостійний пошук учнями нових знань, нових пізнавальних орієнтирів високого рівня складності, вироблення загальнолюдських норм та цінностей, оволодіння мистецтвом рефлексії.

Таким чином, можна зазначити, що впровадження інновацій при вивченні економіки є важливим чинником, оскільки інноваційна педагогічна діяльність спрямована на організацію творчого процесу в методичній діяльності відповідно до вимог сьогодення. Для даної діяльності характерним є поєднання навчального і науково-дослідного аспектів, підвищення активності педагогів. В економічній діяльності поєднується теоретична складова, пов’язана з розкриттям нових закономірностей, сутності науки, а також практична, спрямована на перетворення конкретних ситуацій, на розв’язання системи економічних задач.