Інноваційні технології в методиці варіативних та інваріантних розділів програми (фрагмент майстер-класу)

 

 

 

Ми живемо у суспільстві змін, а тому кожна людина змушена вчитися упродовж усього життя. Вперше в історії людства покоління ідей і речей змінюється в часі швидше за покоління людей, тому й відбувається переорієнтація трудового навчання від предметно-операційної до проектно- технологічної системи, в основі якої – розвиток знань та умінь, унікальності кожної дитини, наполегливості, творчості, спрямованості на кінцевий результат.

Ядром педагогічної технології, що дозволяє реалізувати новий зміст, є на сьогоднішній день метод проектів, який забезпечує формування основних компетенцій учня. Основні базові принципи компетентності, за концепцією ЮНЕСКО, – навчитися пізнавати, навчитися працювати, навчитися жити. Усе це може здійснювати тільки педагог з високою професійною компетентністю, розвинутими творчими здібностями, високим рівнем ерудованості, здібностями до безперервної освіти.

Учитель повинен пам’ятати, що головним є не предмет, який він викладає, а особистість, яку він формує. Формування суб’єктивного досвіду має відбуватися за допомогою засвоєння змісту освіти, представленого в різних сферах соціального досвіду:

предметних знань (результат: «Я знаю…») ;

загально-предметних («Я вмію…») ;

творчих (« Я створю…») ;

в емоційно-ціннісній сфері («Я прагну…»).

У процесі роботи вчителя чи учня однією з умов зростання професійної компетентності педагога є мотивація, якій має приділятися пильна увага. Тому перший крок вивчення будь-якого модуля має установчо-мотиваційний етап, на якому відбувається зацікавлення дітей, усвідомлення важливості тієї чи іншої теми. На даному етапі відбувається висловлювання думок, виникнення ідей в учнів, здійснюється перехід від теорії до практики. Мотивація має бути чітко пов’язана з темою уроку і за своїм змістом відповідати на два основних запитання: що будемо робити на уроці і для чого? Конкретизація мети уроку дає можливість учням і вчителеві бачити послідовність, логіку набутих знань, кінцевий і проміжні результати навчально-трудової діяльності. Головне завдання учителя – уміння створити сенситивне (сприятливе) середовище, щоб учень мав бажання думати, творити, аналізувати.

Навчальна програма трудового навчання побудована за модульною системою. Вона складається з інваріантних (обов’язкових), варіативних (на вибір) та базового (для класів, що не поділяються на групи хлопців і дівчат) модулів. Як показує практика, на даний час учителю трудового навчання найкраще використовувати творчі завдання, на відміну від традиційних, розрахованих на репродуктивність, які вимагають від учнів не простого відтворення, а творчості, оскільки містять у собі елементи невідомого, цікавого і мають, як правило, кілька (іноді безліч) креативних підходів. Тому, для прикладу, рекомендую при вивченні теми «Аплікація» із звичайної стандартної, перейти на більш цікаву – «Декупаж».

Декупаж (фр. Decouper – вирізати) – декоративнатехнікапо тканині, посуді, меблях тощо, що полягає в скурпульозному вирізанні зображеньз різних матеріалів (дерева, шкіри, тканин, паперу), які потім наклеюються або прикріпляються іншим способом на різні поверхні для декорування.

Сьогодні, в умовах ринкових відносин, трудове навчання загальноосвітньої школи потрібно розглядати з двох сторін: по-перше, як засіб всебічного розвитку у вихованні учнів; а по-друге, як основу для подальшої професійної підготовки.

Справжній педагог повинен працювати на майбутнє, випереджаючи його. Отже, компетентність школяра може розвивати тільки професійно-компетентний учитель, який володіє методичною, теоретичною, технологічною, творчою, трансформаційною компетентностями.