Педагогічний досвід: інноваційні форми впровадження та поширення в навчальних закладах та освітніх установах

 

 

Суть керівництва сучасною школою полягає в тому, щоб у найважчій справі привселюдно створився, дозрівав і запроваджувався найкращий досвід на основі передових педагогічних ідей.

В. О. Сухомлинський

 

Ці слова Сухомлинського ні у кого не викличуть сумнівів чи заперечень, адже у нашому освітянському сьогоденні, коли в педагогічній діяльності особливого значення набуває особистісний аспект, досвід кожного вчителя як унікальна світоглядно-професійна система і діяльна педагогічна модель заслуговує на особливу увагу з боку організаторів науково-методичної роботи. Автор цієї статті ставить за мету ознайомити читача з інноваційними підходами до пропаганди та впровадження досвіду освітян міста Рівного. Адже виявлення, вивчення та узагальнення передового педагогічного досвіду завжди має одну кінцеву мету – використання в масовій педагогічній практиці нових, більш ефективних методів навчання та виховання, аби досягти певних змін у всій системі освіти.

В освітян міста Рівного впродовж багатьох років виробилася певна система упровадження передового педагогічного досвіду, серед різноманітних форм яких є традиційні і нетрадиційні (рис. 1, 2).

 

Рис. 1

 

Рис. 2

 

Серед нетрадиційних форм є такі, що вже стали звичними для освітян міста і дають змогу послідовно освоювати і впроваджувати досвід у повсякденну практику, підвищувати рівень професійної майстерності.

Кожна з названих мною форм організації методичної роботи щодо упровадження ППД виконує важливу роль у справі ознайомлення педагогів з найновішими психолого-педагогічними надбаннями.

Із 2008 року при Лабораторії психології освітнього менеджменту методичного кабінету м. Рівного почав діяти акмеологічний комплекс під керівництвом доктора педагогічних наук, професора РДГУ, академіка УААН С. С. Пальчевського. Комплекс включає у себе дошкільні, позашкільні та загальноосвітні заклади і ставить за мету здійснення акмеологічного супроводу навчально-виховного процесу. В рамках комплексу проводилися навчальні семінари, семінари-практикуми для керівників закладів освіти, вчителів-предметників, батьків, працювали творчі групи, зокрема і міжпредметні. У 2010 році наші заклади взяли участь у І Міжнародному акмеологічному форумі у Києві і здобули чотири перемоги. Через три роки діяльності, накопичивши певний досвід, ми провели перший міський фестиваль акмеологічних закладів, на якому презентували перші доробки. А цьогоріч був проведений акмеміст між двома закладами, на якому творча група з акмеології ЗОШ № 27 представляла свої напрацювання.

Практика засвідчує, що кращий результат досягається тоді, коли науково-методична робота проводиться не з великою групою педагогів, а з малою кількістю учасників. Зважаючи на це, 10 років тому всіх заступників директорів з навчально-методичної роботи ми об’єднали у «методичні п’ятірки» за однаковістю або схожістю науково-методичних проблем, над якими працюють школи. Деякі заклади розпочали роботу над цією проблемою, дехто знаходиться на 3-4 роках її реалізації, а інші – на завершальному етапі. І тому, з нашої точки зору, спільні методичні заходи можуть бути корисними для кожного. Попрацювавши 5 років у даному напрямку (тобто за проблемними темами), ми дещо змінили мету і завдання, але залишили «методичні п’ятірки», об’єднавши у них заступників з навчально-методичної роботи за місцем розташування шкіл: так їм зручніше працювати, організовувати спільні заходи для членів педколективу, шкільних методоб’єднань, творчих груп тощо. Кожна п’ятірка має свого керівника, який організовує її роботу.

«Методичні п’ятірки» беруть активну участь у традиційних травневих зустрічах, на яких підводяться своєрідні підсумки організації внутрішньої методичної роботи. Травневі зустрічі проводились у формі «круглого стола», науково-практичних конференцій. Цікавим було сходження на «Методичний Олімп», різноманітні думки звучали на «Свободі слова» та «Методичному аукціоні». Кожна «п’ятірка» у тій чи іншій формі презентувала свої напрацювання, ділилася досвідом, пропонувала рекомендації щодо покращення внутрішкільної методичної роботи. Такі травневі зустрічі дають можливість не тільки ознайомитися з кращим досвідом педагогів міста, запозичити його, але й побачити перспективу організації науково-методичної роботи у школі.

З метою глибшого ознайомлення з досвідом роботи закладів для заступників директорів з навчально-методичної роботи у місті, крім семінарів, інструктивно-методичних нарад, проводяться «методичні естафети». Це показ найцікавіших форм організації науково-методичної роботи з педагогічними кадрами, які демонструються на загал. Методична свічка запалала вперше у 2001 році і ось уже більше 10 років естафета подорожує по школах: це і засідання шкільної творчої групи, шкільного методоб’єднання, вчительського клубу, дебати, творчі звіти кафедр, вчителів тощо. Побувавши на таких заходах, заступники запозичують цікаві форми роботи і упроваджують їх у своїх закладах, знайомляться з кращими досягненнями освітян міста.

18 років тому вчителі світової літератури започаткували «естафету творчих уроків», і відтоді вона подорожує не тільки у місті, але і по всій області. Проводиться естафета творчих уроків під девізом «Пошук». І, насправді, на розгляд членів експертної комісії та відвідувачів виносяться уроки з таких тем, які відсутні у навчальних програмах, але могли би бути, на зразок «Молитва як жанр світового мистецтва», «Музика в творах зарубіжних авторів», «Образ Мазепи у творах світового мистецтва» тощо. Тобто, такі уроки можна цілком назвати авторськими. Також здійснюється авторське трактування щодо проблемного вивчення окремих творів зарубіжних авторів. Так, у 6 класі пропонується розглянути проблему «маленької людини» за твором О. Пушкіна «Станційний доглядач». Чи відповідає віковим особливостям шестикласників проблема «маленької людини», чи зрозуміють вони її до кінця? Тому вчитель пропонує вивчити цей твір у контексті однієї із заповідей Біблії, а саме «Шануй батька свого і матір свою і добре тобі буде». Як випереджувальне домашнє завдання учитель пропонує написати батькам лист. Один із учнів написав лист татові, який помер… Це і було поштовхом до здійснення підходу до вивчення твору Пушкіна з позиції іншої проблеми.

Це трішки з історії фестивалів творчих уроків. Тепер вони стали надбанням методистів з інших предметів, які 1 раз у 3 роки проводять такі фестивалі уроків, авторські чи то за темою, змістом чи за формою їхнього проведення. Після уроків всі збираються на розширене засідання експертної комісії, на якому у «кошик ідей» потрапляють нові знахідки, наробки творчих педагогів. Такий «згусток» новизни дає поштовх для роздумів, пошуку родзинок, додає сил і снаги.

У роботі з керівними кадрами, крім традиційних форм підвищення рівня управлінської діяльності, для новопризначених директорів та їх заступників працює «школа кураторства». Наказом управління освіти за новопризначеними керівниками закріплені досвідчені директори та заступники, які не тільки на рівні консультацій проводять роботу з новопризначеними, а й визначаються дні «стажування» і «наставництва». У день «стажування» новопризначений керівник працює упродовж робочого дня у школі поряд зі своїм наставником, а у день «наставника» навпаки: досвідчений допомагає новопризначеному у його школі. Така тісна співпраця дає набагато більше, ніж масове засідання школи резерву керівних кадрів. Директори-наставники жартували, що їм у дні стажування довелося підійти до планування щоденної роботи з наукової точки зору, враховуючи всі аспекти діяльності закладу.

Останні 2-3 роки ознаменувалися широким використанням музейної педагогіки у здійсненні навчально-виховного процесу, зокрема і в роботі з педагогами. У місті функціонує музей освіти Рівного, на базі якого проводяться освітянські зустрічі «У Олесі». На початку березня розпочалася реалізація проекту «Жінка в освіті Рівного». На зустрічах учителів різних предметів розповідали про кращих педагогів-представників жіночої статі, представлялися їхні творчі доробки.

Цікавою нетрадиційною формою поширення і пропаганди педагогічного досвіду є предметні клуби вчителів: «Істина» – для математиків, «Кліо» для вчителів суспільствознавчих дисциплін, «Згарда» для вчителів світової літератури і т. д. Діє і клуб директорів «33 стільці» – за кількістю навчальних закладів 20 років тому, коли започаткувався клуб. Клуби мають свої емблеми або прапори, гімни та інші атрибути, своїх президентів. На засіданнях клубів представляються творчі портрети педагогів-ювілярів, переможців конкурсів «Учитель року» та інших, вшанування ветеранів, зустрічі з освітянами інших регіонів, які діляться досвідом роботи. Організовуються інші цікаві заходи, які сприяють підвищенню загальнокультурного, інтелектуального рівня педагогів. У невимушеній обстановці, за чашкою кави чи чаю відбувається ділова розмова, яка нерідко дає позитивніший результат творчого зростання педагога, ніж прослуханий реферат на засіданні шкільного методичного об’єднання.

«Піонерами» чи «останніми із Могікан» назвала нас одна із центральних всеукраїнських газет, редактор якої побував з рівненськими вчителями у «педагогічному десанті» в Клесівській школі Сарненського району. Вперше «педагогічний десант» висадився у 1988 році у найвіддаленішій Удрицькій школі Дубровицького району, що межує з Білоруссю. Із вагонів вузькоколійки вийшло більше 20 педагогів із рулонами таблиць, схем, штативами, географічними картами тощо. Така кількість пасажирів для кінцевої залізничної станції видавалася дивною, і на запитання місцевих жителів «А хто ви такі?» один із нас відповів: «Десант». І відтоді більше 20 років подорожують кращі вчителі міста найвіддаленішими поліськими куточками нашої Рівненщини. «Педагогічні десанти» проходять під девізом «Учитель – учителеві». Десантники працюють два дні. У перший день – день приїзду – відбувається знайомство зі школою, з педагогічним та учнівським колективами. Наступного дня проводяться уроки кращими вчителями міста. Після уроків проходять «малі педагогічні ради», на яких учитель, котрий проводив урок, веде ділову розмову зі своїми колегами, ділиться досвідом. Після цього всі учасники дійства збираються в актовій залі школи на «велику педагогічну раду», де відбувається діалог між «десантниками» та вчителями з району.

За цей період «десанти» висаджувались у всіх північних районах. Після таких зустрічей започаткувалася дружба між педагогами, співпраця між педагогічними колективами. Вчителі міста збираються не тільки тому, щоб продемонструвати свою майстерність, а, в першу чергу, щоб поділитися власним досвідом. Адже сільському вчителеві не завжди таланить бути на всеукраїнських майстер-класах, та й Інтернет колись не був надбанням кожної сільської школи. У «десанті» брали участь кращі з кращих: заслужені вчителі України, переможці та лауреати Всеукраїнського конкурсу «Учитель року», вчителі-кандидати педагогічних наук. А засновником проведення такої форми роботи освітян є Рівненське обласне відділення Педагогічного товариства України.

Педагоги міста у постійному творчому пошуку. Вони шукають свої шляхи до вершин досконалості, до свого акме, керуючись словами Івана Франка:

«Не кидай власної мети, щоб за чужою десь іти,

А власну ясну ціль пізнай, до неї просто поспішай».