Київський університет в умовах посилення сталінського тоталітарного режиму (1933-1941 рр.)

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

 

Довгань Костянтин Геннадійович

 

УДК 94 (477) + 378 (КДУ) (1933-1941)

 

Спеціальність 07.00.01 – Історія України

 

 

Київ-2008

 

Дисертацією є рукопис

Робота виконана на кафедрі давньої та нової історії України історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка

Науковий керівник: кандидат історичних наук, доцент Короткий Віктор Андрійович, доцент кафедри давньої та нової історії України Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Офіційні опоненти: доктор історичних наук, професор Шаповал Юрій Іванович, завідувач відділу етнополітології, керівник Центру історичної політології Інституту політичних і етнонаціональних досліджень ім. І.Ф. Кураса НАН України кандидат історичних наук Ляпіна Олена Валеріївна, асистент кафедри історії Росії історичного факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

 

 

Структура дисертації обумовлена метою та завданням дослідження і включає вступ, 3 розділи, висновки, список використаних джерел і літератури (393 позиції, 36 ст.). Загальний обсяг – 209 ст.

Актуальність теми. Відновлення української державності створило необхідні умови для переосмислення історичних подій і фактів, важливим наслідком чого стало активне розгортання наукових студій, присвячених роботі по створенню об’єктивної та неупередженої історії України. В той же час, залишається ще й чимало так званих білих плям. Серед них – історія Київського університету (1933-41 рр.), що попри свою актуальність, до цього часу не була об’єктом спеціального наукового дослідження.

Для подальшого розвитку сучасного Київського національного університету імені Тараса Шевченка, який є правонаступником Київського державного університету, необхідне осмислення подій та обставин, які суттєво вплинули на його становлення, як провідного вищого навчального закладу України. Історія Київського університету та його діячів є важливим сегментом історії українського суспільства. 

Розвиток освітньої інституції в 1933-41 рр. проходив у складних умовах і був напряму зв’язаний з суспільно-політичними процесами, що відбувались в УРСР. Попри хронологічну віддаленість досліджуваних подій, робота не втрачає своєї актуальності, оскільки в ній на прикладі особового складу Київського університету простежено динаміку стосунків влади й інтелігенції, проаналізовані умови, в яких змушені були існувати університет і вища школа.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження здійснене в рамках науково-дослідної теми „Історія формування та розвитку української держави” (№ 01БФ 046 – 01), включеної до тематичного плану Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Об’єктом дослідження є професорсько-викладацький склад Київського університету, співробітники, студенти й аспіранти, діячі партійної, комсомольської, профспілкової й інших організацій університету.

Предметом дослідження виступає наукова, навчально-виховна та громадська діяльність представників особового складу Київського університету, вплив на неї сталінського політичного режиму.

Мета дослідження полягає у визначенні й об’єктивному осмисленні ролі та місця викладачів і студентів Київського університету радянської доби, аналізі їх громадської, педагогічної та наукової діяльності.

Реалізація поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:

– Проаналізувати сучасний стан і ступінь вивченості проблеми в історіографії;

– Визначити рівень і повноту джерельного забезпечення дослідження обраної теми, виділити матеріали, введені до наукового обігу вперше;

– Розглянути та проаналізувати етапи становлення й розвитку Київського університету (1933-41 рр.), з’ясувати роль і місце університету в системі радянської моделі освіти;

– Висвітлити основні напрямки науково-педагогічної та громадсько-політичної діяльності представників професорсько-викладацького та науково-допоміжного складу, співробітників, студентів і аспірантів Київського університету на фоні суспільно-політичних процесів, що розгорталися в УРСР і СРСР у досліджуваний період;

– Визначити та з’ясувати основні причини, особливості й етапи терору, розв‘язаного владою проти представників особового складу Київського університету в 1933-41 рр., з’ясувати зв’язок із репресіями в СРСР у цілому.

Хронологічні рамки дослідження. 1933-41 рр., як цілісний етап, виділяється притаманними йому ознаками. Нижня межа зумовлена тим, що в 1933 р. згідно постанови Ради народних комісарів УСРР від 10 березня 

1933 р. на території радянської України було відновлено мережу державних університетів, зокрема, Київський університет. Верхня хронологічна межа обумовлена початком Великої Вітчизняної війни (22 червня 1941 р.).

За методологічну основу дослідження взято принципи історизму та наукової об’єктивності, а також комплексний, системний і соціальний методи.

Наукова новизна одержаних результатів визначається тим, що на основі широкої джерельної бази, введення до наукового обігу нових джерел і узагальнення доробку історичної науки вперше було ґрунтовно досліджено проблему, що до цього часу не отримала всебічного, цілісного й об’єктивного висвітлення та не була об’єктом і предметом дослідження.

Здійснено дослідження життя та діяльності діячів Київського державного університету (далі – КДУ) на тлі соціально-політичних процесів, що відбувались у радянському суспільстві в 1933-41 рр. Вводяться до наукового обігу джерела, що дають можливість заповнити прогалини стосовно відновлення та розвитку КДУ (1933-41 рр). Проаналізований масив архівних документів і матеріалів, у тому числі архівно-слідчих справ репресованих студентів і співробітників університетської вищої школи, дозволив визначити роль і місце КДУ в суспільно-політичному житті УРСР (1933-41 рр.).

Подальше висвітлення дістала діяльність видатних науковців Київського університету – Зерова М.К., Кравчука М.П., Кушнарьова М.А., Мірзи-Авак’янц Н.Ю., Палладіна О.В.,