Правові основи стандартизації

1. Правові основи стандартизації

1. Державну політику у сфері стандартизації визначають закони України та інші нормативно-правові акти. Принципові положення державної системи стандартизації відображені в Декретах КМ України:

- Декреті Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію» від 10. 05. 1993 р., який визначає правові та економічні основи систем стандартизації та сертифікації, встановлює організаційні форми їх функціонування на території України і розглядає державну систему стандартизації, її мету та принципи управління, форми й загальні організаційно-технічні правила виконання всіх робіт зі стандартизації, основні принципи стандартизації; нормативні документи зі стандартизації та вимоги до них: категорії нормативних документів із стандартизації, державні стандарти України, галузеві стандарти, стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок, технічні умови і стандарти підприємств, відповідальність за розроблення і затвердження нормативних документів, використання нормативних документів; організацію робіт зі стандартизації: управління діяльністю у сфері стандартизації, технічні комітети зі стандартизації, інформаційне забезпечення робіт зі стандартизації; фінансування робіт зі стандартизації, стимулювання застосування державних стандартів: джерела фінансування, використання коштів, одержаних від реалізації стандартів, міжнародні відносини у сфері стандартизації, участь Державного комітету України зі стандартизації', метрології та сертифікації в міжнародному співробітництві у сфері стандартизації, міжнародні договори.

- Декреті Кабінету Міністрів України «Про державний нагляд за додержанням стандартів, норм і правил та відповідальність за їх порушення» від 08. 04. 1993 р., який встановлює правові основи державного нагляду за додержанням стандарту, норм і правил суб’єктами підприємницької діяльності, визначає їх відповідальність за порушення цих стандартів, норм і правил та розглядає визначення термінів, що вживаються в Декреті (продукція, якість продукції, стандарт, норми, правила) ; органи державного нагляду та службові особи, які здійснюють Держнагляд – державні інспектори, голова Держстандарту, начальники управлінь, директори центрів стандартизації; об’єкти і форми державного нагляду за додержанням стандарту, норм; і правил: форми державного нагляду, об’єкти державного нагляду; функції органів держнагляду, права, обов’язок та відповідальність їх службових осіб: функції органів держнагляду, права, обов’язки та відповідальність службових осіб органів держнагляду, відповідальність суб’єктів підприємницької діяльності за порушення стандартів, норм і правил.

Інші нормативні документи:

ДСТУ 1. 0: 2003. Національна стандартизація. Основні положення.

ДСТУ 1. 1-2001. Національна стандартизація. Стандартизація та суміжні види діяльності. Терміни та визначення основних понять.

ДСТУ 1. 2: 2003. Національна стандартизація. Правила розроблення національних нормативних документів.

ДСТУ 1. 3: 2004. Національна стандартизація. Правила побудови, викладання, оформлення, погодження, прийняття та позначення технічних умов.

ДСТУ 1. 5: 2003. Національна стандартизація. Правила побудови, викладання, оформлення та вимоги до змісту нормативних документів.

ДСТУ 1. 6-2004. Національна стандартизація. Правила реєстрації нормативних документів.

ДСТУ 1. 7-2001. Державна система стандартизації. Правила і методи прийняття та застосування міждержавних і регіональних стандартів.

ДСТУ 1. 12: 2004. Національна стандартизація. Правила ведення справ нормативних документів.

В Україні застосовуються стандарти Української РСР, які використовуються як державні до їх заміни або скасування. Як державні стандарти України також використовуються стандарти СРСР (ГОСТ), передбачені Угодою про проведення погодженої політики в сфері стандартизації, метрології та сертифікації (Москва, від 13. 03. 1992). Необхідно відмітити використання міжнародних стандартів у якості державних, наприклад, стандарти серії 180 14000.

2. Методичні принципи стандартизації

Назва принципу Зміст

Принцип плановості Забезпечується шляхом складання перспективних і поточних планів з розробки, розвитку і проведення робіт зі стандартизації. Планування в галузі стандартизації є складовою частиною системи державного планування. Планування слід здійснювати для послідовного, системного розвитку народного господарства, правильного розподілення ресурсів. Ефективність планування є однією з ланок управління народним господарством, засобом забезпечення темпів розвитку економіки країни, гарантією успішного створення матеріально-технічної бази промисловості. Планування здійснюється шляхом складання на науковій основі перспективних і поточних планів для усіх рівнів народного господарства, координування і контролю за виконанням, досягнення високих кінцевих результатів при правильному розподіленні матеріальних і грошових ресурсів. Об'єм і спрямованість планів зі стандартизації визначається завданнями, які стоять перед народним господарством на конкретний період. Плани включають програми комплексної стандартизації та метрологічного забезпечення

Принципи перспективностіЗабезпечуються розробкою і випуском випереджаючих стандартів, в яких запроваджуються підвищені норми та вимоги до об'єктів стандартизації відносно досягнутого рівня. До того ж норми та вимоги, які запроваджуються у стандартах, будуть оптимальними в майбутньому. Випереджаючі стандарти містять норми і вимоги, що перевищують існуючий рівень, і тим самим орієнтують науку і виробництво на динамічний розвиток науково-технічного прогресу. Базою для розробки випереджаючих стандартів є науково-технічні прогнози.

Випереджаючі стандарти дають змогу планувати процес підвищення якості, надають розробникам і споживачам інформацію щодо параметрів виробів у майбутньому. Ці стандарти являють собою, якоюсь мірою, програму організації виробництва щодо випуску продукції підвищеної якості. У той же час на розробників випереджаючих стандартів покладено велику відповідальність за правильність прогнозування розвитку науки та техніки на визначений період

Принцип оптимальностіПередбачає вироблення й прийняття таких норм, правил та вимог, що забезпечують народному господарству оптимальні втрати ресурсів: сировинних, матеріальних, енергетичних, економічних, соціальних. Під час вирішення різних завдань та проблем найвища результативність буде досягнута тоді, коли із великої кількості можливих варіантів рішень будуть відібрані найбільш раціональні та економічні, тобто оптимальні варіанти. А це, своєю чергою, сприяє підвищенню ефективності виробництва та продуктивності праці

Принцип динамічностіПередбачає періодичну перевірку