Реалізація норм права

Актуальність теми дослідження. Основна функція права - регулювати поведінку людей, впорядковувати взаємовідносини між ними. Вирішити це завдання тільки за рахунок правотворчості неможливо. Норми права встановлюють ідеальні моделі, критерії потенційно можливої правомірної поведінки. Для того щоб право перетворилося на реально діючий механізм, необхідно його практичне втілення суб'єктами у повсякденному житті. Якщо приписи правових норм не втілюються в реальних відносинах, то вони втрачають свою роль соціального регулятора. 

Недостатньо мати розвинуте законодавство, необхідно, щоб його положення отримували практичне здійснення в соціальному житті, щоб кожна людина могла реалізувати свої конституційні права і свободи, перебуваючи під захистом держави. Держава, яка не забезпечує реалізацію права, залишається в програші, оскільки не досягаються поставлені суспільством мета і завдання щодо врегулювання суспільних відносин. Соціальне призначення права як раз і виражається в регулюванні суспільних відносин шляхом реалізації правових приписів.

Проблема реалізації права була і до сьогодні вважається неоднозначною і стала предметом жвавих наукових дискусій. Враховуючи суперечливий характер багатьох теоретичних питань реалізації права, а також їх виняткову складність, правознавці неодноразово зверталися до аналізу юридичної природи та пов'язаних з нею особливостей реалізації права. Проте до сьогодні проблеми реалізації норм права є одним з малодосліджених напрямків у вітчизняній правовій науці, які не знайшли належного теоретичного та практичного вирішення. Все це у сукупності обумовлює актуальність теми дослідження.

Стан наукової розробки проблеми. Активний дослідницький інтерес до проблеми реалізації правових норм останнім часом став відчутним у юриспруденції. Окремі питання, що відносяться до проблем реалізації права, знайшли своє відображення в роботах Т. О. Дідича [1], Л. І. Заморської [2, 3],   Б. В. Малишева [7], В. П. Плавича [10], Т. І. Тарахонич [13, 14] та інших. Однак, незважаючи на загальне визнання науковцями та законодавцем даної категорії, сьогодні продовжують висловлюватися думки, що вона, як і окремі форми реалізації та здійснення норм, вимагає серйозного уточнення. Це пояснюється тим, що оскільки право відноситься до соціально-державної сфери діяльності, то феномен реалізації знаходить свій прояв в ній виходячи з вимог і умов буття юриспруденції, що, як ніякі інші сфери, вимагають об'єктивності, чіткості та однозначності застосовуваних у ній термінів, понять і визначень, чого в реальному житті не відбувається.

Об’єкт дослідження - процеси реалізації права, а також пов’язані зі здійсненням юридичних норм соціально-правові явища: правове регулювання, правоміна поведінка, правові відносини, юридичні засоби та ін. 

Предмет дослідження - діяльність владних суб’єктів права, спрямована на здійснення юридичних, які передбачають різноманітні форми реалізації.

Мета роботи - теоретико-правове дослідження реалізації норм права, його поняття та змісту, розмежування та співвідношення понять реалізації та застосування права.

• уточнити поняття реалізації норми права;
• з’ясувати форми реалізації норм права та їх характеристика;
• дати характеристику правозастосування, його відмінності від інших форм реалізації;
• проаналізувати проблеми забезпечення реалізації норм права в Україні.

Методи дослідження. Вибір методів роботи зумовлений специфікою предмета дослідження. Методологічною основою дослідження є діалектико-матеріалістичний метод, також були використані методи аналізу, синтезу, абстрагування, узагальнення, аналогії, системного підходу та ін.

Теоретичну основу роботи склала спеціальна юридична література, присвячена проблеі правового регулирования суспільних відносин, реалізації норм права, вивченню різних аспектів діяльності людини та громадської практики.

Науково-практична значимість дослідження. Теоретичні висновки і положения курсової роботи можуть бути використані у процесі викладання курсу “Теорія держави і права” та спеціальних курсів, присвячених проблемам реалізації права, питанням правового регулювання суспільних відносин.