Вексель у системі цивільного права

Актуальність теми дослідження. Векселі в цивільному обороті України почали застосовуватись з переходом країни до ринкових економічних відносин. Однак відсутність практики та необізнаність учасників вексельного обігу з вексельним законодавством, особливостями використання векселя призводили до непорозумінь та збитків внаслідок неправильного усвідомлення суті векселя як цінного паперу.

На сьогодні використання векселів суб’єктами підприємницької діяльності набуло досить широкого розповсюдження. Такий розвиток вексельного обігу обумовлений наявністю кількох причин. Серед них можна назвати такі, як: відсутність у суб’єктів підприємницької діяльності обігових коштів та певні особливості векселя як цінного паперу, розширення кола потенційних учасників вексельних правовідносин.

Серед особливостей, які приваблюють суб’єктів підприємницької діяльності у використанні векселя, насамперед можна виділити таку, як достатньо широке коло зобов’язаних осіб за векселем. Вексель передбачає можливість виконання вексельного зобов’язання не лише векселедавцем (акцептантом) за векселем, а й іншими зобов’язаними за векселем особами, якими виступають попередні держателі векселя (індосанти), а також поручителі (авалісти).

Тривала відсутність вексельного обігу в Україні не кращим чином відобразилась на розумінні правової природи цінних паперів, у тому числі векселя, не лише учасниками вексельного обігу, а й представниками законодавчих та судових органів, що зумовило на сьогодні прийняття не зовсім коректних з погляду теорії цінних паперів та вексельного права нормативних актів та винесення значної кількості суперечливих судових рішень.

З часу відновлення Україною незалежності постійно робляться спроби впорядкувати відносини в сфері застосування векселів у цивільному обороті, що і зумовлює актуальність теми дослідження.

Стан дослідження проблеми. Дослідженню правової природи векселя, його основних ознак прсвячені праці В. Барбари, B. О. Гончаренко, О. С. Кізлової та багаттьох інших. Визначення цивільно-правової природи вексельних зобов’язань здійснене З. Азаровою, В. В. Воловиком, А. С. Ємельяновим, М. Єфімовим, Г. Ю. Кожемою та ін.

Об'єкт дослідження - цивільно-правові відносини, які виникають при виконанні вексельних зобов’язань. 

Предмет дослідження - цивільно-правові проблеми виконання вексельних зобов’язань відповідно до міжнародних актів та законодавства України. 

Мета роботи – комплексний аналіз правової природи вексельних зобов’язань в системі цивільно-правових відносин. 

Відповідно до мети роботи визначено наступні її завдання: 

• здійснити загальну характеристику векселя як об’єкта цивільного права;
• проаналізувати місце векселя у системі цивільно-правових відносин;
• дослідити особливості опротестування векселів у цивільному процесі.

Методи дослідження. У процесі роботи використовувалися наступні методи: історико-правовий – при дослідженні розвитку теорії вексельних зобов’язань; системно-функціональний – при визначенні основних правових засад правового регулювання виконання вексельних зобов’язань; формально-догматичний - для виділення найважливіших юридичних конструкцій вексельного зобов’язання; формально-юридичний метод - для формулювання правові норм та юридичних дефініцій; формально-логічний – з метою виявлення суперечностей чинного законодавства в досліджуваній сфері і пропозицій щодо його вдосконалення.

Структура роботи зумовлена метою і завданнями дослідження і включає вступ, три поширені розділи, висновки та список використаних джерел, загальний обсяг роботи склав 42 сторінки.