Норми права та інші соціальні норми

Актуальність теми. Категорію норми права можна вважати центральною конструкцією юридичної науки. Різні варіанти праворозуміння по-різному інтерпретують значення норми права в структурі права. Так, у рамках позитивістсько-нормативістської парадигми праворозуміння право розглядається виключно як система створених та охоронюваних державою норм права. У природно-правовій, соціологічній та ряді інших парадигм хоча право і не зводиться лише до позитивно визначених норм, але норми права тлумачаться як сутнісний компонент його природи. Практично всі варіанти праворозуміння сходяться на тому, що норми права є конститутивною формою зовнішнього вираження та закріплення права.

Сучасне суспільство характеризується певним ступенем організованості, упорядкованості, що викликано необхідністю узгодження потреб, інтересів окремої людини і співтовариства людей (великих або малих соціальних груп). З метою досягнення такого узгодження здійснюється соціальне регулювання, тобто цілеспрямований вплив на поведінку людей.

До засобів соціального регулювання відносять, насамперед, соціальні норми: правові (юридичні), моральні, корпоративні, звичаї та ін. Але норма хоча й основний, але далеко не єдиний засіб впливу на поведінку людей: засобами регулювання є також індивідуальні розпорядження, владні веління, міри фізичного, психічного, організаційного примусу і т. д.

Норми права регулюють найбільш важливі суспільні відносини, і від того, яким чином чи в якій формі здійснюється це регулювання, залежить і сама можливість виконання завдань, для реалізації яких створені відповідні норми. Одним із різновидів норм за ступенем визначеності змісту є відносно визначені, які, нарівні з іншими видами, регулюють суспільні відносини, але з урахуванням своїх характерних особливостей.

За умов розпочатої в Україні правової реформи постало надзвичайно важливе питання про підвищення ефективності дії законів, без чого здійснення політичних, економічних та інших реформ, формування правової держави і громадянського суспільства, посилення боротьби зі злочинністю, є вельми проблематичним. Йдеться, зрозуміло, не про прийняття виключно нових законів, оскільки їхня кількість ще не свідчить про достатню врегульованість законодавством суспільних відносин, і на цій основі зміцнення законності. Необхідною є нова, вища якість їх реалізації, дієві механізми забезпечення й охорони. Саме ці аспекти проблематики норм права і зумовлюють актуальність дослідження.

Мета роботи – дослідити і проаналізувати сучасні підходи до дефініції норм права, соціальних норм та їх співвідношення у юридичній системі суспільства.

Об’єкт дослідження – норми права та соціальні норми. 

Предмет дослідження – поняття і особливості співвідношення норм права та соціальних норм.

Методи дослідження. У процесі роботи було поєднано використання загальнонаукових та спеціально-наукових методів дослідження. Діалектичний метод дав змогу встановити особливості розвитку норм права та соціальних норм. Матеріалістичний метод допоміг визначити специфіку результативності норм права та особливості їх юридичного закріплення. Особливості предмету та об’єкту дослідження визначили необхідність застосування спеціально-наукових методів: історико-правового, системно-структурного, порівняльного, спеціально-юридичного, логічного та структурно-функціонального.