Нові джерела до історії чернігівського кафедрального Борисоглібського монастиря у XVIII ст.

 

 

Виявлені у Центральному державному історичному архіві України в м. Києві документи, що вперше запроваджуються до наукового обігу, висвітлюють різні аспекти історії Чернігівського кафедрального Борисоглібського монастиря у ХУШ ст.

Ключові слова: Чернігів, Борисоглібський монастир, документи, архів.

Тригуб А. А.,

Национальный архитектурно-исторический заповедник «Чернигов древний»,

г. Чернигов, Украина

НОВЫЕ ИСТОЧНИКИ К ИСТОРИИ ЧЕРНИГОВСКОГО КАФЕДРАЛЬНОГО БОРИСОГЛЕБСКОГО МОНАСТЫРЯ в XVШ в.

Выявленные в Центральном государственном историческом архиве Украины в г. Киеве документы, которые впервые вводятся в научный оборот, освещают разные аспекты истории Черниговского кафедрального Борисоглебского монастыря в XVIII в.

Ключевые слова: Чернигов, Борисоглебский монастырь, документы, архив.

Tryhub Oleksandr,

Chernihiv National Architectural and Historical Reserve,

Chernihiv, Ukraine

EMERGING SOURCES FOR THE HISTORY OF CHERNIGIV SS BORIS AND GLЕB CATHEDRAL MONASTERY in XVIII century

The documents, which were discovered in the Central State Historical Archives of Ukraine in Kyiv and put into scholarly circulation for the first time, cover different episodes of the history of Chernihiv Mother Monastery of SS Boris and Glib in the eighteenth century. Chronologically, they cover 1702-1778, the period of the highest development and rise of the monastery. In particular, the documents reflect examples of acquisitions of land possessions by the monastery, describe the conflict between the monks and Fellow of the Standard A. P. Polubotok for the possessions in Chernihiv Company and provide information about relocation of the treasury salt barn which was situated on the monastery’s territory.

Key words: Chernihiv, SS Boris and Gleb Monastery, documents, archive.

За тривалий час свого існування історична наука накопичила значний інформативний та методологічний потенціал. Зокрема, чималих здобутків досягнуто у царині церковно- історичних студій. Проте, слід зазначити, що навіть на сьогоднішній день ще залишається чимало «білих плям». Зокрема, коли мова йде про виявлення та запровадження в науковий обіг нових джерел. Особливо цей процес набуває значення при дослідженні історії монастирів, адже монастирські архіви до наших днів переважно не збереглися.

Тому, зачасти, реконструювати минуле обителей доводиться за допомогою окремих документальних свідчень. До таких мало- досліджених проблем належить, зокрема, історія Чернігівського кафедрального Борисоглібського монастиря. Навіть незважаючи на поважний статус, його минувшина ніколи не користувалася підвищеною увагою дослідників, а більшість студій мають здебільшого описовий та фрагментарний характер [1]. Відтак, особливого значення набуває процес послідовного введення унауковий обіг нових документів з історії монастиря, що у майбутньому дозволить створити ґрунтовне дослідження історії колишньої Чернігівської кафедральної обителі.

Фондований ще за часів Київської Русі, Чернігівський Борисоглібський монастир по праву може вважатися одним з найстаріших в Україні. Після монголо-татарської навали Борисоглібський собор і, скоріш за все, монастир при ньому були зруйновані. Відбудова обителі, вочевидь, відбулася не раніше кінця XIII ст. Достеменно відомо про існування монастиря у XV ст. [2, с. 41]. 1 грудня 1627 р. польський король Сигізмунд ІІІ передав обитель у власність Домініканському ордену, який перетворив його на католицький кляштор [3, с. 173]. У 1672 р. після перенесення Лазарем Барановичем на територію чернігівського Дитинця архієпископської резиденції, розпочався процес відбудови монастиря після майже трьохсотлітнього занепаду. Період другої половини XVII-XVIII ст. став часом найвищого розквіту та піднесення Борисоглібського монастиря. У той час він був одним з найбільших на території Північного Лівобережжя. У 1786 р. за наказом Катерини ІІ монастир був ліквідований, а його землі – секуляризовані.

У невеликому фонді чернігівського Борисоглібського чоловічого монастиря (ф. 133)

Центрального державного історичного архіву України у м. Києві виявлені документи, що дозволяють доповнити існуючу джерельну базу з історії Борисоглібського монастиря новим фактичним матеріалом. Пропоновані нижче документи висвітлюють маловідомі аспекти історії обителі й хронологічно охоплюють період 1702-1778 рр. Зокрема, № 1 і № 3 висвітлюють приклади набуття монастирем земельної власності. У № 2 описано конфлікт монахів з бунчуковим товаришем А. П. Полуботком за володіння у Чернігівській сотні. У № 4 наведено відомості про переміщення казенної соляної комори, що знаходилась на території монастиря.

Текст документів подається мовою оригіналу згідно з нормами сучасного російського правопису зі збереженням фонетичних та стилістичних особливостей оригіналу. Нерозбірливі місця в тексті позначені трикрапкою у квадратних дужках [... ], слова, у прочитанні яких бракує точності, – знаком питання у квадратних дужках [? ]. Твердий знак наприкінці слова опускається, титла розкриті. Археографічне опрацювання здійснено на підставі правил передачі тексту кириличних документів ХУІ-ХУІІІ ст. популярним методом [4]. У примітках наведено відомості про деяких осіб та установи, що згадані в документах.