бажанням підприємців визначати потенційні можливості збільшення прибутку фірми, які можна з'ясувати тільки на основі своєчасного й об'єктивного аналізу фінансового стану; необхідністю виявляти «больові точки» у фінансовій діяльності та способи найефективнішого використання фінансових ресурсів підприємства, адже неефективне використання фінансових ресурсів призводить до низької платоспроможності підприємства і, як наслідок, до можливих перебоїв у постачанні, виробництві та реалізації продукції. Враховують фінансовий стан підприємства і банки, розглядаючи режим його кредитування та диференціацію відсоткових ставок.
Метою оцінювання фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і використання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими установами.
Основними завданнями аналізу фінансового стану є:
- дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства;
- дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами;
- об'єктивне оцінювання динаміки та стану ліквідності, платоспроможності і фінансової стійкості підприємства;
- оцінювання становища суб'єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісне оцінювання його конкурентоспроможності;
- визначення ефективності використання фінансових ресурсів.
1. 3. Методи аналізу фінансової звітності
Метод читання зовнішньої звітності.
Полягає у вивченні абсолютних значень показників зовнішньої звітності з метою визначення основних джерел коштів компанії (підприємства) та напрямків їх використання за минулий період, а також прибуткової та дивідендної політики. Особливу увагу звертають на наявність у звітності незвичайних показників та сум, а також на інформацію, що міститься у виносках та примітках.
Метод галузевого порівняльного аналізу.
Використовується для порівняння фінансових показників із середньогалузевими та використання їх як основи для проведення аудиту. Позитивними рисами галузевого порівняльного аналізу є те, що в результаті його проведення аудитор може глибше оцінити стійкість фінансових позицій підприємства, його платоспроможність та кредитоспроможність.
Метод порівняльного аналізу облікових та звітних даних клієнта за кілька минулих періодів часу.
Цей метод передбачає вивчення аудитором відхилень (у абсолютному та відносному вираженні) обраних ним показників, а також процентних співвідношень між проміжними та звітними показниками звітності.
Метод порівняльного аналізу фактичних даних клієнта з розрахунками самого аудитора.
Метод полягає в тому, що аудитор перераховує ті чи інші показники звітності (особливо розрахункові) і порівнює їх з результатами клієнта. Частіше це стосується відсотків, амортизаційних відрахувань за об'єктами, витрат майбутніх періодів, індексації основних засобів та інших об'єктів обліку. При цьому аудитор критично оцінює інформацію, яку він перевіряє, щодо її достовірності та об'єктивності. Аудитор повинен визначити мінімальну та максимальну межу можливої різниці, наявність якої не потребує додаткового тестування. Вирішення даного завдання залежить від ступеня істотності (матеріальності) виявленої різниці відносно пов'язаних з нею показників всієї звітності в цілому. Якщо значення виявленої різниці неприпустиме, то аудитор намагається знайти реальне пояснення чи провести додаткове тестування.
Метод коефіцієнтного аналізу.
Вказаний метод заснований на визначенні залежностей між окремими показниками звітності. Коефіцієнтний аналіз може здійснюватися як внутрішньогосподарський, і як зовнішній. Наприклад, з точки зору акціонера чи потенційного інвестора важливе значення має розрахунок коефіцієнтів прибутку на акцію, дивідендних виплат, дивідендної прибутковості, розподіл майна тощо.
1. 4. Аналіз динаміки і структури активів і пасивів балансу
Аналіз динаміки і структури активу балансу підприємства
Актив балансу містить відомості про розміщення капіталу, наявного в розпорядженні підприємства, тобто про вкладення його в конкретне майно і матеріальні цінності, про залишки вільної грошової готівки і т. п.
В першу чергу звертаємо увагу на зміни у майні підприємства (підсумок активу балансу). Збільшення вартості майна говорить про розширення підприємством господарського обороту, що в цілому є позитивною характеристикою.
Наступний крок – аналіз структури активів.
Якщо частка необоротних активів складає більше 40%, говорять про «важку» структуру активів (це свідчить про значні накладні витрати і високу чутливість до зміни виручки), менше 40% – «легкої». Легка структура свідчить про мобільність майна підприємства. При цьому необхідно звернути увагу на те, чи є в структурі необоротних активів підприємства така стаття, як «Довгострокові фінансові вкладення». Збільшення по цій статті вказує на відволікання коштів з основної виробничої діяльності, а зменшення сприяє залученню фінансових коштів в основну діяльність підприємства та поліпшення його фінансового стану. Наявність у складі активів підприємства нематеріальних активів побічно характеризує обрану цим підприємством стратегію як інноваційну, так як воно вкладає кошти в патенти, ліцензії, іншу інтелектуальну власність. Збільшення частки оборотних активів у структурі активів підприємства може говорити про розширення виробництва. Поряд з цим, така зміна в необоротних активах може бути наслідком уповільнення оборотності оборотних коштів, що викликали об'єктивну необхідність у збільшенні потреби в зростанні їх маси, що вже є негативною тенденцією. Аналіз грошових коштів та дебіторської заборгованості: структура активів з високою часткою заборгованості та низькою часткою грошових коштів може свідчити про проблеми, пов'язані з маркетинговою політикою підприємства, а також про переважно негрошовому характер розрахунків. І навпаки: структура з низькою часткою заборгованості і високою часткою грошових коштів може свідчити про благополучний стан розрахунків підприємства з покупцями та іншими дебіторами. Що стосується аналізу рівня дебіторської заборгованості, то тут потрібно відзначити наступне. Якщо підприємство розширює свою діяльність, то росте і число покупців, а, відповідно, і дебіторська заборгованість. З іншого боку, підприємство може скоротити відвантаження продукції, тоді рахунки дебіторів зменшаться. Отже, зростання дебіторської заборгованості