Оцінка ураженості с.-г. культур хворобами. Зернові колосові культури

 

 

Сажкові захворювання пшениці, жита, ячменю, вівса обліковують в період кінця молочної – на початку воскової стиглості з метою виявлення полів з найменшим поширенням хвороб для вибору кращих насінних ділянок та оцінки якості протруєння посівного матеріалу.

Для аналізу відбирають проби по 10 стебел. На полі площею до 200 га беруть 100 проб, від 200 до 450 га – 150, а якщо площа більша 450 га, її розбивають на ділянки по 200 га і з кожної окремо відбирають проби. Всі проби з одного поля зв’язують у загальний сніп. У приміщенні снопи розбирають, оглядають колосся і визначають кількість уражених сажкою у процентах.

Іржасті захворювання обліковують з метою відбору найкращих сортів для місцевих умов. Виконують цю роботу у фазі наливу – молочної стиглості зерна пшениці.

На полях до 100 га відбирають в різних місцях 20 проб по 10 рослин. Якщо площі більші, на кожні наступні 100 га додатково беруть по 2 проби.

Середню оцінку ураженості встановлюють по кожній пробі окремо, потім за цим показником визначають середній процент ураження сорту. Ураженість кожного листка визначають окомірно за розміром прояву зовнішніх ознак хвороби у процентах від загальної площі листка,

Іржу усіх видів обліковують, оглядаючи листки на головному стеблі, починаючи зверху, на кожному міжвузлі.

Кореневі гнилі пшениці. На рослинах ярої пшениці їх обліковують у фазі повних сходів, на початку молочної стиглості та перед збиранням. На озимих сортах провадять облік восени та весною після танення снігу. Перед цим окомірно оцінюють загальний стан посівів, розділяючи їх на три групи: сильно зріджені, слабко зріджені та з нормальною густотою рослин. Облік ураження провадять на кожній групі полів окремо. На полях площею до 100 га по діагоналі відбирають 10 проб, викопуючи рослини на двох суміжних рядках довжиною 0, 5 м. На площах понад 100 га на кожні наступні 100 га додатково беруть по дві проби. Кількість уражених рослин, а також тих, що загинули, підраховують у процентах. Інтенсивність ураження рослин визначають за такою шкалою:

- ознаки хвороби відсутні;

- слабке побуріння або почорніння підземного міжвузля, основи стебла та кореневої системи у вигляді окремих штрихів, плями світло-коричневі, рослини уражені церкоспорельозом;

- сильне побуріння надземного міжвузля та коренів, основа стебла у бурих чи чорних смугах, при ураженні церкоспорельозом утворюються жовто-коричневі плями з темною каймою;

- сильне побуріння основи стебла та підземного міжвузля, більша частина коренів відмерла. При церкоспорельозній гнилі стебла ламаються, при офіобольозній вкриваються чорним нальотом. У фазі воскової стиглості у хворих рослин спостерігається білостеблість, пусто- і щуплоколосість;

- повна загибель рослин.

Борошниста роса. Облік розвитку захворювання на пшениці провадять весною на початку відростання листя озимих посівів, а ярих – у фазі 2-3 листків. На полі відбирають 20 проб по 10 рослин у кожній і оглядають листя. Ураженість підраховують окомірне за шкалою:

0 – уражені рослини відсутні;

1 – ураження дуже слабке (до 10% площі листка) ;

2 – ураження слабке (11-25%) ;

3 – ураження середнє (26-50%) ;

4 – ураження сильне (понад 50%).

 

 

Пухирчаста та летуча сажки. Маршрутні обстеження посівів провадять у фазі воскової або повної стиглості орієнтовно за 10 днів до збирання врожаю. Поле обстежують по двох діагоналях, відбираючи 20 проб по 10 рослин. Особливу увагу звертають на прикореневу частину стебла. Кількість рослин, уражених пухирчастою та порошистою сажками, підраховують окремо.

 

 

Кореневі гнилі та в’янення рослин. Хвороби виявляють на початку цвітіння. Оглядають рослини, проходячи по діагоналі поля. Кількість проб беруть залежно від площі посіву, на полі до 10 га відбирають 10 проб, 11-25 га – 20; 26-50 га – 30, понад 50 га – 50 проб; кожну пробу складають з 10 рослин.

Ураження кореневими гнилями оцінюють за шкалою:

- всі рослини здорові;

- слабке побуріння, почорніння кореневої шийки чи основи стебла;

- побуріння та почорніння кореневої шийки та основи стебла чітко помітно;

- сильне побуріння та загнивання основи стебла, уражені тканини вкриті білим, сірим або й бурим нальотом, рослини легко висмикуються з ґрунту;

- повна загибель рослини.

Шкала для обліку в’янення така:

- усі рослини здорові;

- пожовтіння листків;

- в’янення рослин з опаданням до 25% листя;

- в’янення з опаданням 25-50% листя;

- повне відмирання рослин.

 

 

Коренеїд. Ураження коренеїдом обліковують у фазі вилочки та першої пари листків. Підраховують кількість здорових і хворих рослин на 2-метрових відрізках двох паралельних рядків. Облікові ділянки розміщують по діагоналі поля. Всього на полі оглядають 10 ділянок.

Церкоспороз. Ураження рослин обліковують наприкінці червня. Оглядають рослини, як описано вище. Ступінь ураження визначають окомірно за шкалою:

- всі рослини здорові;

- плями займають менше 10% площі листя;

- плями на 10-50% площі листя;

- плями займають понад 50% поверхні листя.

При ураженні другого ступеня можливі втрати врожаю і зниження цукристості.

 

 

Фітофтороз, сухі плямистості. Спостереження за розвитком хвороб на бадиллі починають у фазі бутонізації ранніх сортів. Перший облік проводять через 4-5 днів після виявлення перших ознак хвороби, наступні-через кожні 10 днів. На полі оглядають 20 проб, у кожну з яких відбирають по 5 розташованих поряд кущів. Облік провадять на різних сортах. Інтенсивність ураження кожного куща в пробі визначають в процентах окомірно, використовуючи таку шкалу:

ознак хвороби немає – 0;

на кущі 1-2 плями – 0, 1%;

до 10 плям – 1%;

уражено близько 10% поверхні бадилля – 10%;

уражено 1/4 поверхні – 25%;

уражено 1/2 поверхні – 50%;

уражено 3/4 поверхні бадилля- 75%;

всі листки відмерли – 100%.

Середню інтенсивність ураження картоплі на полі вираховують за такою формулою:

І = (І1+І2+... +І20) : 20,

де І – середня інтенсивність ураження рослин на полі, %; І1, 2... 20 – середня інтенсивність ураження кущів в першій, другій..., 20-й пробах; 20 – кількість оглянутих проб.

Бактеріальні хвороби у полі обліковують у такі строки; коли рослини досягають висоти 15-20 см, виявляють чорну ніжку; під час масового цвітіння та за 2-3 тижні до збирання врожаю виявляють чорну ніжку та кільцеву гниль. Кількість проб та розміщення їх на полі такі самі, як і при обліку фітофторозу (див. вище). Для оцінки інтенсивності ураження картоплі на полі використовують шкалу в балах:

0 – відсутність ураження;

1 – уражені поодинокі кущі;

2 – уражено до 5% кущів;

3 – уражено до 20% кущів;

4 – уражено понад 20% кущів.

Вірусні та мікоплазмові хвороби. Облік вірусних, мікоплазмових хвороб за ознаками на бадиллі провадять: перший – у фазі бутонізації, другий – на посівах ранніх та середньоранніх сортів – на початку відмирання бадилля, а середньопізніх і пізніх – після масового цвітіння. На полі оглядають кущі на 20 облікових ділянках, як зазначено вище. Визначають вид хвороби та ступінь ураження рослин за п’ятибальною шкалою:

0 – ознаки хвороби відсутні;

1 – ознаки хвороби помітні лише при ретельному огляді;

2 – чітко помітні ознаки, але без різкого пригнічення росту рослин;

3 – наявні деформації і некрози бадилля, хлороз, пригнічення рослин;

4 – карликовість кущів, відмирання листя, в’янення і відмирання рослин.

Загальна оцінка ураження картоплі комплексом вірусних хвороб на полі дається за такою шкалою:

0 – ураження відсутнє;

1 – уражені поодинокі кущі;

2 – уражено до 5% кущів;

3 – уражено до 20% кущів;

4 – уражено понад 20% кущів.

Аналіз бульб на наявність хвороб провадять під час збирання врожаю, а також навесні за 30-40 днів до садіння (після сортування садивного матеріалу). Від кожної партії до 10 т відбирають зразок по 200 бульб не. менше як з 10 різних місць. При більшій партії на кожні додаткові 10 т відбирають по 50 бульб не менше як з чотирьох місць. В кожному місці беруть підряд однакову кількість бульб.

Відібрані бульби промивають у воді і оглядають кожну окремо, визначаючи хворі за зовнішніми ознаками. Для визначення хвороб в середині бульби (чорна ніжка, кільцева гниль, фітофтороз, потемніння м’якоті, залізиста плямистість, дуплистість, фомоз) розрізають вздовж 100 бульб зразка.

За наявності кількох хвороб на одній бульбі враховують тільки одну – найбільш шкідливу, в такому порядку: кільцева гниль, чорна ніжка, фітофтороз, фомоз, сиза гниль, підморожені бульби, парша, порошиста і срібляста, механічні пошкодження.

Ураження бульб збудниками хвороб визначають у процентах. За цим показником характеризується якість садивного матеріалу.