Охорона навколишнього середовища України

Охорона довкілля, а також раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини є невід'ємною умовою сталого економічного та соціального розвитку України. З цією метою Україна здійснює на своїй території екологічну політику, спрямовану на збереження безпечного для існування живої і неживої природи навколишнього середовища, захисту життя і здоров'я населення від негативного впливу, зумовленого забрудненням навколишнього природного середовища, досягнення гармонійної взаємодії суспільства і природи, охорону, раціональне використання і відтворення природних ресурсів.

Екологічну ситуацію в Україні можна охарактеризувати як кризову, адже економіці України притаманна висока питома вага ресурсомістких та енергоємних технологій. Низький рівень екологічної свідомості суспільства призвели до значної деградації довкілля України, надмірного забруднення поверхневих і підземних вод, повітря і земель, зменшення народжуваності та збільшення смертності, а це загрожує вимиранням і біологічно-генетичною деградацією народу України.

Головними причинами, що призвели до загрожуючого стану довкілля є:

застаріла технологія виробництва та обладнання;

високий рівень концентрації промислових об'єктів;

несприятлива структура промислового виробництва з високою концентрацією екологічно небезпечних виробництв;

відсутність належних природоохоронних систем;

відсутність належного правового та економічного механізмів;

відсутність належного контролю за охороною довкілля.

Серед промислових об'єктів одним з основних забруднювачів атмосферного повітря є підприємства теплоенергетики. Ядерна енергія в Україні використовується в усіх галузях народного господарства. Головними місцями накопичення радіоактивних відходів є атомні станції – Чорнобильська АЕС. У шести областях України розташовані регіональні підприємства УкрДО «Радон» з переробки та зберігання радіоактивних відходів.

Значним забруднювачем довкілля є транспортна галузь, значної шкоди довкіллю завдають відпрацьовані гази автомобілів, паливно-мастильні матеріали, пари шкідливих речовин.

Багаторічна енергетично-сировинна спеціалізація поклала Україну в число країн з найбільшими високими абсолютними обсягами утворення відходів. Недостатні норми адміністративної та кримінальної відповідальності за порушення правил збирання, зберігання, транспортування промислових відходів. Існуючий рівень утилізації відходів вторинних ресурсів не впливає на поліпшення стану довкілля.

З метою ліквідації та зниження впливу від вищевказаних проблем Україна реалізує ряд природохоронних заходів. До головних складових механізму реалізації державної екологічної політики належать:

державна інституційна інфраструктура проведення природоохоронної політики;

законодавчо-правовий механізм регулювання виробничої діяльності юридичних і фізичних осіб щодо охорони;

економічний механізм природокористування та природоохоронної діяльності.

В Україні охорона навколишнього середовища розглядається як самостійно політичне завдання. Політика щодо навколишнього середовища – це сукупність усіх дій, спрямованих на уникнення втручання в навколишнє середовище, на його зменшення та на усунення пошкоджень довкілля, що вже стались.

Конкретні цілі та програми стосуються насамперед:

визначення граничнодопустимих значень шкідливих для навколиш-нього середовища викидів;

економії енергії;

сприяння використанню відходів тепла;

утилізація старих матеріалів, а також відходів;

підтримання здоров'я лісів та природної сили самоочищення водойм;

впровадження автомобілів з мінімальною кількістю відпрацьованих газів і бензинів без вмісту свинцю;

заохочення бережливого ставлення споживачів до навколишнього середовища.

Крім того, необхідно включити у державну політику щодо охорони довкілля багато заходів, спрямованих на поліпшення стану навколишнього природного середовища, на зниження антропогенного навантаження на довкілля, покращення охорони та раціональне використання природних ресурсів, впровадження в регіоні екологічних реформ.

Усе більше і більше заходів вживається для охорони водних ресурсів. Прийнято загальні положення про використання фільтраційних приладів, контроль за якими веде Рівненське державне управління екобезпеки. Є спеціальні закони про водокористування. Це, наприклад, закон «Про використання і охорону водних ресурсів».

Гігантські викиди шкідливих речовин і використання хімічнних препаратів боротьби зі шкідниками зумовили велике забруднення грунтів, але єдиним ефективним методом боротьби з цим явищем є використання біологічних методів боротьби з шкідниками, а викиди можна регулювати лише з допомогою фільтрів.

 

 

Білявський Г. О., Падун М. М., Фурдуй P. C. Основи екологічних знань. – К. : Либідь, 2000.

Білявський Г. О., Падун М. М., Фурдуй P. C. Основи загальної екології: Підруч. – К. : Либідь, 1993.

Дерій С. І., Ілюха В. О. Екологія. – К. : Вид-во фітосоціолог. центру, 1998.

Джигирей В. С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища: Навч. посіб. – К. : Знання, 2000.

Екологія людини: Підруч. для вищ. навч. закл. / О. М. Микитюк, О. З. Злотін, В. М. Бровдій та ін. – X. : Ранок, 1998.

Злобін Ю. А. Основи екології. – К. : Лібра, 1998.