+3 8(066) 185-39-18
fоблік циклічних змін екологічних чинників у сільському господарстві вкрай потрібний. Відповідно до пори року сіють сільськогосподарські культури, збирають урожай, організовують пасовищне і стійлове утримання тварин тощо.
2. Неперіодичні чинники середовища виникають раптово, наприклад дощ, град, буря. Однією із гострих проблем сільського господарства є розробка надійних методів запобігання і захисту від несприятливих неперіодичних чинників (заморозків у період цвітіння рослин, посухи чи затоплення посівів тощо), що унеможливлює отримання високих врожаїв сільськогосподарських культур, підвищення продуктивності тваринництва.
3. За черговістю виникнення екологічні чинники поділяють на первинні і вторинні. Первинні є вихідними, вторинні – їхніми наслідками. Так, формування степових, лісостепових, поліських біоценозів зумовлене особливостями кліматичних умов того чи іншого регіону України (вторинні чинники). Клімат, у свою чергу, залежить від кількості сонячної радіації, форми Землі, швидкості її обертання навколо власної осі і навколо Сонця (первинні чинники).
4. За походженням розрізняють чинники космічні, абіотичні, біотичні, фітогенні, мікробогенні, зоогенні,
антропогенні.
Космічні чинники мають космічне походження. До них належать потік космічного пилу, космічні поля, промені Сонця та ін. Дуже важливим для функціонування агроекосистем є такий чинник, як сонячна радіація, яка слугує джерелом енергії фотосинтезу.
Абіотичні чинники – це чинники неживої природи. В наземних екосистемах такими є: кліматичні — світло, тепло, повітря, волога: едафічні (грунтові) – гранулометричний і хімічний склад грунтів, їх фізичні властивості; орографічні – умови рельєфу.
Біотичний чинник – сукупність впливів життєдіяльності одних організмів на життєдіяльність інших, а також на неживе середовище їх існування.
Фітогенні чинники – це вплив рослин (як прямий, так і побічний) на середовище. Прямим виливом є механічні контакти, симбіоз, паразитизм, оселення епіфітів, тощо. Наприклад, у агроценозах повитиця польова паразитує на конюшині, люцерні, виці та інших рослинах.
Зоогенні чинники – це вплив тварин (поїдання, витоптування, запилення, поширення насіння тощо) на середовище. їх можна використовувати для біологічного захисту рослин.
Мікробогенні чинники – це вплив мікроорганізмів і грибів (наприклад, паразитизм) на середовище. Мікроорганізми (бактерії і гриби) впливають на ризосферу й патогенні організми. Зміна мікробонаселення ризосфери відбивається на живленні рослин, на їхній стійкості до бактеріальних або інфекційних уражень.
Антропогенні чинники – це вплив діяльності людини на навколишнє середовище. Із їхньою дією пов'язане знищення продуктів еволюції – багатьох видів рослин і тварин, дуже складних систем їх сумісного існування – біоценозів.
5.Захарактеромдіїнаживісистемиекологічнічинникиподіляютьнаінформаційні, речовино-енергетичні, фізичні, хімічні і комплексні.
Під інформаційними чинниками розуміють зовнішні сигнали, які діють на організми набагато сильніше, ніж потік речовини та енергії, що переноситься. Деяка життєво важлива для рослин і тварин інформація надходить без будь-яких затрат енергії (наприклад, інформація про періодичні зміни тривалості дня і ночі).
На відміну від інформаційних, речовинно-енергетичні чинники характеризуються більш чи менш вираженою відповідністю масштабів перенесення речовини й енергії та ступеню вираженості відповідної реакції об'єкта впливу (організму, популяції, біоценозу).
Серед фізичних чинників найбільше значення мають геофізичні і термічні, серед хімічних – засоленість і кислотність, серед комплексних – кліматичний, географічний, системотворний.
Відомо, що на життя рослин і тварин постійно виливає навколишнє середовище. Воно діє на стан популяцій, біоценозів та інших систем і складається з великої кількості різноманітних компонентів (елементів). Завданням екології (в тім числі агроекології) є вивчення впливу чинників середовища на організми рослин і тварин, на популяції і біоценози.
Екологічні чинники – це елементи (компоненти), процеси (явища) зовнішнього середовища, які впливають на біологічну систему (організм, популяцію, біоценоз). Вони діють на організм не ізольовано, а сумісно, у поєднанні один з одним.
Екологічні чинники численні і різноманітні. Вони різняться за характером впливу на біологічні системи (організми, популяції, біоценоз), іншими ознаками. Потенціальна необмеженість численності і різноманітності потребує упорядкування цих чинників. До екологічних чинників, які не залежать від щільності популяції,
належать сила гравітації, атмосферний тиск, інші компоненти середовища.
6. За об'єктом впливу екологічні чинники поділяють на індивідуальні, групові, отологічні, соціально-психологічні, соціально-економічні, видові (в тім числі життя людини та суспільства). Індивідуальні чинники діють на індивідум (особину), групові – на групу особин (популяцію, біоценоз), отологічні – відбивають характер певних рекреацій тварин, наприклад самок на самців, самок на дітей; соціальні – виражають вплив суспільства на людину і лише частково – на свійських тварин, комах, наприклад бджіл; соціально-психологічні – психологічні взаємовідносини в суспільстві, соціально-економічні чинники – економічні взаємовідносини у людському суспільстві.
7. За ступенем впливу на біосистеми екологічні чинники поділяють на екстремальні, непокійливі, мутагенні, тератогенні, летальні, лімітуючі. Під екстремальними розуміють чинники середовища, що створюють несприятливі умови для росту, розвитку і розмноження рослин і тварин.
Непокійливі чинники безпосереднього фізико-хімічного впливу на організм не здійснюють, проте вони не є індеферентними, оскільки під їх дією стан організму змінюється. Наприклад, сильний шум на фермі непокоїть тварин, знижується продуктивність лактуючих тварин, можуть захворіти кури (шумова істерика).
Мутаційні чинники середовища спричинюють мутації, тератогенні – тератогенез, летальні – загибель, лімітуючі – обмежують розмноження і поширення організмів. Обмежуючий вплив мають найрізноманітніші екологічні чинники – нестача або надлишок елементів живлення, води, тепла тощо.
Лімітуючий чинник може бути і в дефіциті (нижче від критичного рівня), і в надлишку (вище