Організація навчальної діяльності професійним вихователем

— музичні.

За дидактичними цілями виокремлюють такі види занять:

— заняття із засвоєння дітьми нових знань. Мають на меті постановку пізнавальних завдань, збагачення, уточнення знань про предмети і явища світу. Ними можуть бути спостереження за новим об'єктом, читання художніх творів, розповіді вихователя та ін.;

— заняття із закріплення і систематизації досвіду (організованого і стихійного) дітей. Передбачають осмислення сприйнятого і формування найпростіших узагальнень (заняття зі спостереження знайомих об'єктів, бесіди, дидактичні ігри);

— контрольні заняття. Покликані з'ясувати наявність у дітей знань, уявлень, умінь, навичок, перевірити розвивальний ефект виховання і навчання і на цій підставі окреслити напрями, зміст і методи подальшої роботи;

— комплексні заняття. Включають повідомлення дітям нових знань, повторення, закріплення, систематизацію і використання набутих знань, умінь і навичок. Такі заняття найпоширеніші у дошкільних закладах.

За організацією дітей заняття поділяють на:

— фронтальні (з усіма дітьми групи);

— групові (10—12 дошкільнят);

— індивідуально-групові (4—б дошкільнят);

— індивідуальні (1—4 дошкільнят).

Зміст занять визначає програма виховання і навчання дітей у дошкільних закладах. Кожне заняття передбачає освітні, розвивальні та виховні завдання. Обсяг навчального змісту залежить від вікових можливостей дітей, рівня їхнього загального розвитку і працездатності. Оскільки засвоєння нового матеріалу відбувається на основі набутих знань, навчальний зміст кожного заняття має бути невеликим за обсягом, адже важливо, щоб на одному занятті відбувалося первинне сприймання нового матеріалу, його осмислення та закріплення, а на наступних — розширення знань, умінь, навичок.

Як правило, заняття відбувається за такою структурою:

1) організаційний момент. Метою його є пробудження інтересу дітей до змісту заняття. Охоплює він такі аспекти, як формулювання мети, пояснення шляхів її досягнення;

2) основна частина заняття. Педагог послідовно формулює дітям навчальні завдання, організовує самостійну їхню діяльність, спрямовану на вирішення завдань;

3) підведення підсумків. Метою його є самостійний аналіз і самоаналіз дітей, з'ясування шляхів використання здобутих знань у діяльності після заняття, окреслення можливостей пізнавальної діяльності на наступних за¬няттях.

Головні вимоги до занять ґрунтуються на загальнодидактичних принципах навчання. Передусім слід чітко визначати навчальні, розвивальні, виховні завдання, методи і прийоми, передбачений програмою зміст заняття. їх вибір залежить від його мети. Особливо важливою є оптимізація виховної роботи на заняттях, на зміст якої впливає вік і рівень розвитку дітей.

У молодших групах активність дошкільників на заняттях, результати їхньої діяльності забезпечуються методами і засобами, що стимулюють зацікавленість дітей змістом знань. До участі в занятті їх залучають його емоційною насиченістю, ігровими ситуаціями, сюрпризними моментами. У середній групі дітей приваблює зміст знань і умінь, у них з'являється інтерес до занять, уявлення про те, що, навчаючись, можна дізнатися багато нового і цікавого. Старші дошкільники здобувають досвід колективної роботи на занятті, усвідомлюють, що від успіху кожного залежить успіх групи. Це важливо як для активних, так і для нерішучих дітей, які за неправильної організації навчання можуть стати невстигаючими. Організовуючи колективну пізнавальну діяльність дошкільників на занятті, вихователь повинен дбати про те, щоб вони не тільки виявляли себе, а й були доброзичливими, уважними до успіхів і труднощів однолітків.

Приміщення, в якому відбуваються заняття, має бути чистим, провітреним, добре освітленим, обладнаним меблями відповідно до зросту дітей. Дошкільники повинні навчитися правильно сидіти під час слухання, виконання різноманітних робіт. Традиційно у першій молодшій групі заняття триває 10—15 хв., у другій молодшій і середній групах — 15—20 хв., у старшій 20—25 хв., у підготовчій — 30—35 хв. Як стверджував К. Ушинський, дитина втомлюється не від самої діяльності, а від її одноманітності, тому потрібно протягом заняття чергувати різні види діяльності.

Однією з умов успішного навчання дітей дошкільного віку є поєднання навчальної роботи на заняттях і поза ними. Сучасні концепції дошкільного виховання націлюють педагогів на необхідність здійснення навчальних завдань не лише на заняттях, айв різних формах роботи у повсякденному житті: на екскурсіях, прогулянках, під час різноманітних спостережень, дидактичних ігор, виконання ігрових вправ.

Отже, використання різноманітних форм організації навчання дошкільників забезпечує ефективне засвоєння знань, умінь і навичок, розвиток пізнавальних можливостей дитини.

 

 

 

Дослідження ефективності запам'ятовування різних малюнків з використанням ігрової діяльності проводилися на базі ДНЗ № 76 м. Чернігова з дітьми 4 – 5 років. В дослідженні приймали участь дві групи дітей. В одній групі заняття проходило у формі гри, а в іншій групі звичайне заняття. Дитині пропонується ряд карток із зображенням різних звіряток, вихователь з цими картками працює. 

Оцінка результатів

Відповідно до отриманих даних про динаміку процесу заучування дитина одержує одну з трьох оцінок за наступною шкалою:

Досить динамічний процес заучування - відмінно. 

Середньодинамічний процес заучування - задовільно. 

Нединамічний процес заучування - незадовільно. 

Продуктивність процесу заучування оцінюється інакше, у балах за допомогою наступної шкали:

10 балів - дитина зуміла запам'ятати і безпомилково відтворити всі десять карток, затративши на це до 5 хв. 

8-9 балів - дитина зуміла знайти та назвати всі картки, але часу витратила більше ніж 5 хв.

6-7 балів - за 5 хв. дитині удалося правильно знайти та назвати від 7 до 9 карток.

4-5 балів - за 5 хв. дитина зуміла вірно знайти та назвати 4-6 карток.

2-3 бала - за 5 хв. дитині удалося правильно згадати тільки 2-3 картки.

0-1 бал - за 5 хв. дитина зуміла знайти та назвати усього лише 1 картку або не згадала жодної.

 

Результати дослідження:

Група дітейКількість дітей, які одержали бали

10 балів8–9 балів6–7 балів4-5 балів2-3 бали1-0 балів

І група (30 дітей)1076412

ІІ група (30 дітей)568434

 

Отже, в групі, де заняття проводилося у вигляді гри (І група), більшість дітей змогли знайти та назвати всі картки із зображенням звіряток. А в групі, де проходило звичайне заняття (ІІ група) – результати виявились значно нижчими.

 

 

 

Виховання є головним чинником формування особистості дитини, завдяки якому реалізується програма її соціалізації, розвиваються природні задатки і здібності. Процес розвитку є безперервним і він пов'язаний із набуттям соціальних особливостей, що характеризують людину як суспільну істоту. Розвиток — це не просто кількісні зміни успадкованих і закладених від народження ознак. Передусім він засвідчує якісні зміни в організмі та психіці під впливом навколишнього середовища.

Виховання покликане правильно організувати діяльність дітей, збагатити її зміст і надати цінні у педагогічному значенні спрямування. Від того, наскільки педагог розуміє необхідність певного виду діяльності дитини, зале¬жать результати її розвитку.

У розвитку дитини провідна роль належить вихователю. У процесі взаємодії з вихователем формується особиста свідомість дитини. У дошкільному віці вона долає шлях від відокремлення себе від вихователя до відкриття свого внутрішнього життя, тісно пов'язаного із зовнішньою діяльністю. Від педагога, який прагне позитивно впливати на дити¬ну, вимагається багато знань, творчості і терпіння. Вихователь має бути не лише вихованим, а й здатним до самовдосконалення. Для дошкільника важливим є особливий зв'язок саме з вихователем.

Правильність організації навчальних та виховних заходів з дітьми дошкільного віку залежить перш за все від професійності вихователя, вміння використовувати різні методи та форми роботи з дітьми.

Формування особистості відбувається в процесі навчання. Процес навчання пов'язаний з використанням певних способів, прийомів, завдяки яким діти опановують нові знання, розвиваються розумово, у них формуються необхідні для пізнавальної діяльності особистісні якості. У сфері дидактики особливу роль відіграє метод навчання, в якому поєднується спосіб діяльності того, хто навчає, і спосіб навчальної діяльності дитини. На практиці метод навчання постає як спосіб роботи вихователя, завдяки якому дошкільник засвоює знання, уміння, навички, розвиває свої пізнавальні здібності. Метод навчання спрямований на забезпечення взаємозв'язку пізнавальної та практичної діяльності дітей, тому він має і освітнє, і виховне значення. Структурним елементом методу навчання є прийом навчання — конкретна дія вихователя чи дитини. Використовувані у дошкільній дидактиці методи навчання класифікують за різними ознаками. За джерелами знань розрізняють наочні, словесні та практичні методи.

Навчання дошкільників здійснюється не лише на спе¬ціально організованих заняттях, а й у повсякденному житті, у різноманітних видах діяльності дітей за допомогою форм організації навчального процесу. У дитячому садку використовують фронтальні, групові, індивідуально-групові, індивідуальні форми організації навчання. Головною вимогою у виборі форми організації навчання є необхідність сприяння дошкільникові у його бажанні навчатися.

 

1. Бех І.Д. Виховання особистості: У 2 кн. – К.: Либідь, 2003. 

2. Вишневський О. І. Сучасне українське виховання. Львів, 1996. 

3. Вишневський О. І. та ін. Теоретичні основи педагогіки. Дрогобич, 2001.

4. Иванов С. П. Ребенок как субъект жизни в пространстве образования современного мира //Мир психологии. 2002. № 1.

5. Ігнатенко П. Р. та ін. Виховання громадянина. К., 1997.

6. Кон И. С. Ребенок и общество. М., 1988.

7. Кононко О. Л. Плекаємо у дитини життєдайне самоставлення // Дошкільне виховання. 2002. № 2.

8. Кремень В. Г. Національна освіта як соціокультурне явище // Учитель. 1999. № 11-12.

9. Митина Л. М. Психология профессионального развития учителя. М., 1998.

10. Поддъяков Н. Н. Основное противоречие развивающейся психики ребенка. М., 1997.

11. Понімарська М.І. Дошкільна педагогіка. – К., 2006. – 409 с.

12. Пометун О. І. Основні теорії виховання. К., 2000.

13. Рибалка В. В. Психологія розвитку творчої особистості. К., 1996.

14. Рубинштейн Л. С. Проблемы общей психологии. М., 1976.

15. Савченко О. Реформування змісту шкільної освіти в контексті педагогічної спадщини Василя Сухомлинського // Почат. шк. 1999. № 9.

16. Снайдер М., Снайдер Р., Снайдер-мл. Р. Ребенок как личность. М., 1994.

17. Сокольников Ю. П. Теория воспитательного пространства. М., 1977.

18. Соловейчик С. Педагогика для всех. М., 1989.

19. Стелшахович М. Г. Українська родинна педагогіка. К, 1996.

20. Сухомлинська О. В. Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності // Шлях освіти. - 2002 - №3.

21. Сухомлинский В. А. Как воспитать настоящего человека. К., 1975.

22. Цінності освіти і виховання / За ред. О. В. Сухомлинської. К., 1997.