Організація стоматологічної допомоги міському населенню

6. Великий “розрив” у рівнях матеріально-технічного забезпечення бюджетних та приватних лікувально-профілактичних закладів; обмеженість можливостей підвищення рівня практичної фахової компетентності лікарів, які працюють у бюджетній сфері.

7. Значні відмінності кадрового, матеріально-технічного забезпечення, доступності та обсягу стоматологічної допомоги сільському і міському населенню. Сільське населення втратило віру в можливість одержання стоматологічної допомоги.

8. У країні відсутня єдина державна науково-технічна політика в сфері розробки нової продукції для стоматологічної галузі. Нині ланки, здавалося б, єдиного ланцюга, роз’єднані: науковці працюють самі по собі, лікарі – самі по собі, підприємства – на кінцевий результат. Відсутній прогностичний підхід, розрахунок очікувань ринку. І подібний стан вже стає загрозливим.

9. Відсутні сучасні професійні стандарти, що обмежують як професійну взаємодію лікарів і хворих, так і їх юридичні аспекти.

10. Виник дефіцит висококваліфікованих спеціалістів, що свідчить про недостатній рівень післядипломної освіти.

11. Жодним нормативно-правовим актом України не визначено ні цілісної системи стоматологічної допомоги та пріоритети її розвитку.

12. Держава виявилася неспроможним власником та неефективним керівником державними ресурсами. Вона повністю самоусунулася від турботи про здоров’я населення і переклала всю відповідальність за здійснення цієї функції на систему охорони здоров’я. Це дуже вигідна позиція для держави. З одного боку, держава начебто, керує медициною і забезпечує здоров’я нації, з другого – ні за що не відповідає. Так тривати довго не може [1].

13. На превеликий жаль, до цього часу в Україні, немає законів про медичну діяльність. А лікар будь-якої спеціальності, у тому числі й стоматолог, крім лікування хворого, повинен мати поняття про законодавство, знати весь правовий та етичний базис професійної діяльності. Йдеться не тільки про знання своїх прав і обов’язків, але й прав і обов’язків протилежної сторони процесу спілкування “хворий – лікар”, “хворий – стоматологічна клініка”. Лікар повинен орієнтуватися і в тому, на що розраховує хворий та його родичі.

Реформування стоматологічної допомоги має не тільки негативні наслідки. Одним із позитивних змін є формування ринку платних медичних послуг. І, мабуть, вагомим сектором цього ринку є стоматологічній ринок, який динамічно розвивається. Причин в цьому декілька. По перше, приватна стоматологічна практика має глибоке історичне коріння як у нас, так і в усьому світі. По друге, стоматологія, як спеціальність, зберегла тенденцію до надання платних послуг у всі часи становлення та розвитку державної системи охорони здоров’я у колишньому Радянському Союзі. (госпрозрахункові стоматологічні клініки, кабінети приватної практики). По – третє, при переході до нових економічних відносин – скорочення бюджетного фінансування на охорону здоров’я та поява сучасних стоматологічних технологій, які потребують значних витрат, стоматологія стала ринковою і набуває швидких темпів розвитку.

Комерціалізація стоматології, створення різних підприємницьких структур, входження галузі в ринкові відносини свідчать про інтеграцію стоматології в економічне середовище – стоматологічний бізнес, який грунтується у сфері надання хворим (споживачам) стоматологічних послуг на платній основі і приносить його власнику прибуток. Перехід стоматології на ринкові відносин приніс багато нового та корисного.

Сьогодні виникли нові взаємовідносини «лікар-стоматолог – пацієнт». Нині пацієнт має право бути незадоволеним результатом лікування, висловлювати з цього приводу свою думку, оскільки він одержав юридичне право на власну оцінку результатів професійної діяльності лікаря. І це може мати правові та майнові наслідки для лікаря і клініки (судові позиви, відшкодування збитків, в тому числі нематеріальних). Але виникає питання, в яких документах викладено права та обов’язки учасників цього лікувального процесу в спілкуванні між хворим і лікарем.

Формування відносин в стоматологічній організації повинно здійснюватись з урахуванням існуючої нормативної бази: Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 р. ; Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 р. ; Закону України «Про ліцензування певних видів діяльності” від 01 червня 2000 р. № 1775 – III; Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” від 15 травня 2003 р. № 755. ; Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я” від 19 листопада 1992 р. № 2801 – XII; Закону України «Про захист прав споживачів” від 12 травня 1991 р. № 1023 – XII; Закону України «Про звернення громадян” зі змінами станом на 20 січня 2005 р. ; Закону України «Про інформацію” від 02 жовтня 1992 р. № 2657 – XII; Закону України «Про охорону праці” від 14 жовтня 1992 р. № 2694 – XII; Закону України «Про судову експертизу” (із змінами внесеними Законом від 09. 09. 2004 р. № 1992 – IV; Указу Президента України “Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади” (із змінами. № 493/98 від 21. 05. 98 р.) ; Лісабонської декларації відносно прав пацієнта та інших нормативно-правових актів.

Викладені вище документи, як і документи, які розробляються в недержавній медичній організації, повинні регулювати цивільно-правові відносини, між громадянами, юридичними та фізичними особами, які надають населенню стоматологічні послуги, а також юридичними особами, призначеними законодавчо і зобов’язаними надавати громадянам якісну допомогу і визначати права, обов’язки і відповідальність учасників даних цивільно-правових відношень.

Покращення якості стоматологічної допомоги та застосування нових технологій. У сучасних економічних умовах, що склалися в Україні, приватна стоматологія має найбільш спрятливі можливості використання найновітніших світових досягнень стоматологічної науки і практики для успішного вирішення проблем діагностики, лікування та профілактики стоматологічних захворювань. Авангардна приватна стоматологічна клініка – реальна модель досягнень сучасної світової стоматології. Високий професіоналізм лікарів, володіння сучасними тенхнологіями лікування, необхідний рівень матеріально-технічного забезпечення – це показники класності клініки та складові авторитету і високого професіоналізму, закладені в методологію і практику діяльності. В таких клініках не тільки надається висококваліфікована стоматологічна допомога, але й формується як хворими, так і колегами гуманний імідж лікаря, суть діяльності якого – постійне прагнення до удосконалення. Такий підхід дає можливість впроводжувати і постійно удосконалювати передові технології, протезування на імплантах, сучасні методи лікування в ендодонтії і пародонтології, індивідуальну профілактику стоматологічних захворювань, сучасну рентгенологічну комп’ютерну діагностику. Тим самим приватна стоматологія зробила вагомий внесок в удосконалення стоматологічної допомоги населенню України.

Здорова конкуренція на ринку стоматологічних послуг та нова система забезпечення стоматологічними виробами. Успіх у стоматологічному бізнесі визначається тим, наскільки своєчасно власники і менеджери розуміють необхідність маркетингу та сучасного менеджменту. Відомо, що нововведення проходить три стадії: спочатку сприймається “як нісенітниця, що не заслуговує на увагу”, потім вважають “що в цьому щось є” і, нарешті, – що це відомо усім”. Нововведення цікаво застосовувати, поки воно проходить у свідомості більшості перші дві стадії і його застосування не стало масовим. Саме в цей період нововведення дає максимальний ефект і можливість обійти конкурентів.

Подібну стратегію керівники так званого інноваційного типу застосували на початку 90-х років. Власне вони зробили в стоматології перші кроки в освоєнні сучасних західних технологій, що для багатьох з них створило необхідний запас міцності на ринку стоматологічних послуг, який формується. Нині недостатньо триматись на вістрі технологічного процесу шляхом своєчасного придбання сучасних технологій: ринок потребує зусиль і в інших напрямках. Ситуація на ринку постійно ускладнюється: безперервно зростає число конкурентів, підвищується їх ”управлінська і маркетингова грамотність”, і якщо зовсім недавно якась стоматологічна організація мала низку переваг, що формували її запас міцності, то тепер вона змушена переходити в стадію гострої конкурентної боротьби за хворого.

Отже, можна констатувати, що процеси перебудови існуючої системи охорони здоров’я, включаючи її підгалузь – стоматологію, значно відстають за темпами змін від процесів формування сектору ринку, основу якого становлять недержавні стоматологічні організації. Останні, досить швидко, часто методом спроб і помилок, змушені шукати своє місце в стоматологічному бізнесі що зароджувався, і одночасно освоювати нові підходи в управлінні комерційними організаціями в надто складних для них умовах.

Очевидно, в умовах, що склалися в Україні, проблеми удосконалення стоматологічної допомоги населенню можуть бути вирішені тільки із застосуванням нових методів управління галуззю, реструктуризації всієї системи та переходу від витратних методів роботи до раціональ­ного використання виділених державою коштів. Завдання, безсумнівно, дуже складне, але зворотного шляху немає і його необхідно вирішувати.

На сьогодні в Україні зареєстровано більше 2100 юридичних і 3000 фізичних осіб, які надають стоматологічну допомогу в недержавних закладах. Це все негативно вплинуло на доступність стоматологічної допомоги населенню.

Чисельними дослідженнями доведено, що там, де покращується стоматологічний статус (знижується рівень хвороб порожнини рота), спостерігається покращення загального стану здоров’я населення. Хвороби пародонта можуть виконувати функцію як пускового так і підтримуючого (що є не менш важливим) механізму розвитку системних захворювань, що в свою чергу свідчить лише про загальномедичну та соціальну їх значимість.

Вирішення проблем, які виникли в стоматології на сучасному етапі, можливе лише шляхом комплексного підходу, а інструментом реалізації такого підходу є Національна програма профілактики стоматологічних захворювань. У країнах, де реалізували подібні програми, досягнуте скорочення стоматологічних захворювань від 40% до декількох разів.

 

 

Голяченко О. М., Сердюк А. М., Приходський О. О. Соціальна медицина, організація та економіка охорони здоров'я. – Тернопіль-Київ-Вінниця: Лілея, 1997.

Закон України “Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення” від 24 лютого 2004 року № 4004-XII // ВВР. – 2004. – № 27.

Здоров’я населення України та діяльність лікувально-профілактичних закладів системи охорони здоров’я (щорічна доповідь. 1997 рік.). – К., – 1998.

Полянський О. А. Організація стоматологічної допомоги населенню / Соціальна медицина та організація охорони здоров’я / під заг. ред. Ю. В. Вороненка, В. Ф. Москаленка. – Тернопіль: Укрмедкнига, 2000. – C. 493-532.