Організація виробництва продукції на підприємстві

Основна мета регулювання пропорцій у потужностях полягає в забезпеченні узгодженого функціонування системи машин і як наслідок – формування комплектних резервів, наявність яких дає змогу освоювати нові види продукції, домагатися рівномірного завантаження усіх ланок підприємства в межах визначеного режиму роботи.

Підприємства мають великі можливості для підвищення ефективності використання потужностей шляхом раціональної побудови систем машин за рахунок маневрувань наявними у них потужнісними ресурсами. Особливо значні резерви такого маневрування можна виявити в складі технологічного устаткування. Але в усіх випадках вони повинні бути використані для підвищення ефективності використання потужностей діючих підприємств.

 

 

План виробництва та реалізація продукції є головною складовою річного виробничо-економічного плану підприємства. Він передбачає забезпечення виробництва потрібного суспільству продукцією при найкращому викоритсанні виробничих потужностей, матеріальних та трудових резервів підприємства.

План виробництва та реалізації продукції складається з трьох основних чатсин:

1) виробнича програма;

2) розрахунок використання виробничих потужностей;

3) план реалізації продукції.

Виробнича програма визначає оптимальний річний обсяг виробництва продкції, тобто завдання по асортименту, кількості, якості, строках та вартості запланованої до випуску продукції при досягнутому рівні використання виробничої потужності та відповідній структурі робіт.

Виробнича програма є вихідною базою для розрахунку потреби підприємства в матеріальних, трудових та фінансових ресурсах.

Виробнича програма розраховується з метою:

- забезпечення високих та стійких темпів росту виробництва продукції;

- максимального використання виробничих потужностей підприємства;

- раціонального використання матеріальних ресурсів та палива;

- забезпечення росут продуктивності праці;

- оновлення асортименту та номенклатури продукції і підвищення її якості;

- розвитку спеціалізації виробництва та окремих виробничих підрозділів підприємства.

Під час розробки виробничої програми вирішують наступні завдання:

1. Визначають плановий обсяг та асортимент продукції, яку планується виробляти на підприємстві. Під асортиментом продукції розуміють номенклатуру продукції та питому вагу окремих видів продукції в загальному її обсязі. Обсяги та асортимент продукції, що планується виробляти на підприємстві, залежать, по-перше, від суспільних потреб та, по-друге, від наявності та використання виробничих потужностей підприємства.

2. Визначають шляхи покращення використання виробничих потужностей та можливості їх раціонального розширення. Оскільки обов’язковою умовою планування виробництва продукції є оновлення асортименту, або підвищення обсягів виробництва, то під час розробки виробничої програми розраховують організаційно-технічні заходи, які б забезпечували потрібне розширення виробничих потужностей, перехід до виготовлення нових видв продукції, а в деяких випадках реконструкцію, оновлення або капітальне будівництво нових виробничих потужностей.

3. Передбачають розподіл виробництва продукції в часі. Для того, щоб встановлені строки були реальними, необхідно забезпечити підготовку виробництва, виготовлення напівфабрикатів в заготівельних виробництвах, забезпечити ритмічність та обсяги матеріально-технічного постачання. Календарне планування виробництва предбачає, крім того, такий розподіл виготовлення продукції в часі, який забезпечував би дотриманння спеціалізації виробництва. Для цього передбачають обмеження кількості найменувань продукції, яка виготовляється в цехах підприємства в окремі відрізки планового періоду.

Під час планування виробництва продукції використовують як натуральні, так і вартісні показники. Вся система показників повинна забезпечувати можливість обліку та контролю виконання плану по виробництву продукції, виконання плану по асортименту, трудомісткості, а також забезпечувати можливість порівняння обсягів виробництва в різні періоди часу.

Натуральні показники є вихідними для визначення потреби підприємства в робочій силі, в паливі, матеріально-технічних ресурсах, обладнанні, виробничих площах. В цьому випадку продукція обліковується в штуках, тоннах, кіловатгодинах, метрах кубічних, кілометрах, умовних банках та ін. За допомогою натуральних показників найбільш чітко визначається обсяг виробництва та його динаміка. Але натуральні показники мають обмежене застосування, оскільки вони широко використовуються лише у виробництвах, які випускають одноманітну продукцію.

При визначенні обсягу виоробництва продукції в натуральних показниках розрізняють основну, супутну та побічну продукцію

До супутних відносять продукцію, яку отримують в процесі виробництва одночасно з основною продукцією внаслідок технологічного процесу та характеру використовуваної сировини.

Від супутньої продукції слід відрізняти побічну, тобто таку продукцію, яку отримують замість основної в результаті порушення технологічних процесів.

Під час планування продукції в натуральномі виразі розрізняютьтакож придатну продукцію та відходи.

Придатною є продукція, якій притаманні певні хімічні, фізичні, механічні та інші властивості, які відповідають вимогам стандартів та технічних умов.

Відходи виробництва – це частина сирих матеріалів, які залишились невикористаними при підготовці матеріалів до виробництва, або відходи, отримані безпосередньо в процесі виробництва. Відходи бувають зворотніми та безворотніми.

Іноді в якості показника обсягу виробництва продукції використовують показник норм, годин, тобто показник затрат нормованого робочого часу на виготовлення продукції.

Основним недоліком цього показника є те, що він в основному характеризує фонд часу роботи обладнання (людино-годин), але не надає повної характеристики виготовлених споживчих вартостей.

До вартісних показників виробництва продукції відносять товарну, валову та чисту продукцію.

Під товарною продукцією розуміють всю готову продукцію основного, допоміжного та обслуговуючого виробництв, що вироблена в плановому періоді та призначена для реалізації на сторону. Товарна продукція визначається в діючих (договірних) цінах. До складу товарної продукції не входять