При розгляді виробництва використовується поняття закладу, що характеризується випуском однорідної продукції і послуг. Галузь визначається як група одиниць з однорідним виробництвом незалежно від інституційного статусу цих одиниць. На макроекономічному рівні виділяють дев'ять основних галузей, а також близько 100-та підгалузей з різним ступенем агрегування, що повністю відповідає міжнародній стандартній господарській класифікації.
Пошук
Основні макроекономічні показники системи національних рахунків і методи їх розрахунку
Предмет:
Тип роботи:
Курсова робота
К-сть сторінок:
60
Мова:
Українська
Одним із базових понять у системі показників макроекономічного рахівництва є економічна операція, котра відображає групування потоків за їхнім змістом. Економічні операції в СНР поділяються на три групи: операції з продуктами й послугами, розподільчі й фінансові операції.
Операції з продуктами і послугами належать до виробництва, обміну й використання продуктів та послуг у галузях і секторах економіки, тобто вони відображають їхнє походження і використання протягом відповідного періоду.
Розподільчі операції складаються з операцій, що показують розподіл і перерозподіл доходу, або доданої вартості, створеної виробниками, а також перерозподіл заощаджень.
Фінансові операції стосуються змін фінансових активів і пасивів у різних секторах і галузях економіки.
Для характеристики діяльності кожної групи одиниць і сукупної економіки загалом усі економічні операції в СНР подаються у вигляді рахунків. При цьому кожний рахунок належить до одного аспекту економічної діяльності. Відповідно до подвійного запису, прийнятого в СНР, кожна економічна операція фіксується в рахунках двічі: у ресурсах та у використанні. Підсумки операцій на кожному боці рахунку балансуються за допомогою відповідного розрахунку або з використанням балансуючої статті.
Для економіки у цілому розробляють десять рахунків. Вони мають відобразити матеріально-речову й вартісну структуру процесу відтворення на макроекономічному рівні. При цьому складаються такі рахунки: продуктів і послуг, виробництва, утворенні доходів, розподілу доходів, використання доходів, капітальних витрат і фінансовий рахунок (для внутрішньої економіки), а також поточних операцій, капітальних витрат і фінансовий рахунок (для зовнішньоекономічних зв'язків).
Для кожного сектора внутрішньої економіки передбачається складання шести рахунків, а для окремих галузей – двох рахунків: рахунок виробництва і рахунок утворення доходів.
Рахунки, що розробляються у складі СНР, передбачають визначення багатьох економічних показників.
Рахунок продуктів і послуг, зокрема, характеризує загальні ресурси продуктів і послуг, включаючи й їх імпорт, а також напрями використання цих продуктів і послуг: проміжне й кінцеве споживання, валове нагромадження основних фондів, зміну запасів матеріальних оборотних фондів і експорт продуктів та послуг.
Рахунок виробництва призначається для визначення валового випуску, проміжного споживання і розміру доданої вартості.
Рахунки утворення, розподілу й використання доходів відображають розподільчі операції, безпосередньо пов'язані з процесом виробництва (утворення первинних доходів) ; операції, пов'язані з перерозподілом доходів через фінансово – кредитну систему, податкову систему, трансфертні платежі та ін., а також операції, пов'язані з використанням доходу, який спрямовується на кінцеве споживання і заощадження.
Рахунок капітальних витрат разом з фінансовим рахунком відображають потоки, що формують валове нагромадження, тобто потоки, що впливають на обсяг і структуру майна, потоки чистих кредитів і чистих боргів у всіх формах..
Рахунки зовнішньоекономічних зв’язків показують обсяги експортно – імпортних операцій, а також трансфертні й інвестиційні потоки.
Крім того, для кожного сектора й економіки в цілому складається баланс активів і пасивів на початок і кінець року. Він характеризує величину і структуру наявних ресурсів (не фінансових і фінансових активів), фінансових зобов’язань, а також вартість чистого власного капіталу. Зміна вартості чистого власного капіталу на кінець і на початок року дозволяє визначити збільшення або зменшення національного багатства.
У складі СНР с також зведена економічна таблиця й таблиця „ витрати-випуск”, які відображають взаємозв'язки між секторами, галузями, виробниками і споживачами, тобто економічний кругооборот на макрорівні.
Таким чином, СНР являє собою струнку систему з високим рівнем централізації внутрішньої структури й урахуванням усіх зв’язків між елементами на основі відповідної методології і принципу подвійного запису кожної економічної операції. Ці особливості СНР у поєднанні з відповідною організацією збору та обробки економічної інформації зумовлюють той факт, що дана система є важливим підґрунтям для проведення розрахунків основних макроекономічних показників і використання її для регулювання економіки.
Створення СНР в Україні має велике значення як для здійснення макроекономічного аналізу на основі запровадження міжнародних стандартів, так і для реалізації на практиці економічних методів управління процесом відтворення. Єдина система збору, підготовки, обробки та аналізу економічної інформації на основі запровадження універсального принципу бухгалтерського і фінансового обліку в масштабах усієї економіки є важливою передумовою макроекономічного регулювання.
Згідно з концепцією, затвердженою ООН у 1993 р., на початку 1995 р. Мінстат України завершив розробку національних рахунків України. Вони розроблені відповідно до Методології СНР і включають шість консолідованих рахунків. Це насамперед рахунок товарів та послуг, рахунки виробництва, утворення, розподілу і використання доходу і рахунок капіталу. Деякі з них, зокрема рахунки первинного і вторинного розподілу доходів та рахунок капіталу, розроблені частково через відсутність відповідної інформації. У зв’язку з відсутністю методології досі не розробляється фінансовий рахунок, що не дозволяє дати повністю характеристику руху фінансових активів, передусім капітальних трансфертів. Не всі операції зовнішньоекономічної діяльності враховуються українською статистикою, у зв’язку з цим неможливо об’єктивно оцінювати показники експорту і імпорту товарів та послуг, поточні операції зовнішньоекономічної діяльності взагалі та платіжного балансу України зокрема.
Залишається відкритим питання щодо визначення чистого запозичення чи кредитування навіть у теоретичному