Основні права людини: поняття, класифікаці та напрями розвитку

Актуальність теми дослідження. Права людини є складним, багатовимірним явищем, соціальне коріння яких, становлення та призначення – одна зі споконвічних проблем історичного та соціально-культурного розвитку людства, яка пройшла крізь тисячоліття й незмінно перебуває в центрі уваги політичної, правової, етичної, релігійної, філософської думок. 

Важливість цього питання пояснюється також тим, що здійснення прав людини є однією з головних умов її духовного розвитку, психічного і фізичного благополуччя. 

Права людини і громадянина – це, перш за все, явище соціально-історичне, усвідомлення цінності яких мало довгий шлях в історії людства. Історія прав людини, становлення та їх розвиток нерозривно пов’язана з генезисом і еволюцією змісту самого принципу правової рівності та соціокультурного розвитку людства в різні епохи та в різних суспільствах. 

Проблема прав людини не виникла нещодавно та процес вирішення її продовжує свій довгий шлях і розв’язування людством протягом усієї своєї історії, проте сучасний підхід до розгляду прав людини є неможливим без уважного дослідження та вивчення історичних аспектів становлення та розвитку прав людини. Відповідна проблематика не втрачає своєї актуальності і в сучасному осмисленні цієї проблеми в контексті історичного, соціального, культурного розвитку людства.

Людина як член суспільства на будь-якій стадії і в будь-яких формах суспільного розвитку завжди володіла певним обсягом прав, свобод і обов’язків. Питання прав і свобод людини полягало лише у їх об’ємі та захисті. Науковці відзначають, що якщо всю попередню історію людства можна розглядати як історію боротьби за права людини, то новітню історію – як історію боротьби за межі прав людини. Окрім того, витоками ідеї і практики визнання і захисту прав людини є притаманне людині відчуття справедливості і прагнення до рівності. Як вважають вчені, протягом всієї історії людства всі форми і вияви боротьби ідей і державно-політичної практики їх реалізації обертаються навколо вирішення однієї дилеми: свобода-рівність. Її суть полягає у встановленні більш бажаного або для людини і суспільства, або для держави і її політичної влади співвідношення цих цінностей: примат свободи над рівністю чи примат рівності над свободою або ж рівноваги між ними.

Розробкою теорії прав людини в сучасній науці займалися провідні учені Ю. М Оборотов [1], О. В. Сурілов [1], В. В. Копєйчиков [1], М. Антонович [2],    В. В. Бойцова [4, 5], І.В. Дмитриченко [10], Д.І. Луковська [16], Є.А. Лукашева [18], П. Рабінович [12, 24, 25], О. Ф. Скакун [27], Ю.В. Тіхонравов [30], Ф.П. Шульженко [31] та ін., проте спеціальних досліджень щодо історії становлення та розвитку прав людини приділяється надто мало уваги.

Мета роботи - дослідити етапи історичного виникнення та розвитку становлення прав людини, охарактеризувати основні ідеї, погляди уявлення про права людини, аспекти становлення та розвитку основних прав людини, що були накопичені протягом багатьох століть і тисячоліть.

Об’єкт дослідження – поняття та юридичний механізм реалізації основних прав людини. 

Предмет дослідження - міжнародно-правові акти та національне законодавство, доктрина і сучасна юридична парадигма забезпечення реалізації оснивних прав людини.

З метою досягнення мети роботи та відповідно до її об’єкта і предмета слід визначити наступні завдання дослідження:

• дослідити поняття прав людини, їх особливості та історію становлення;
• розмежувати прав людини і громадянина;
• провести класифікаційний аналіз основних прав людини на класичні, соціальні, громадянські та політичні, соціально-економічні та культурні права;
• проаналізувати класифікацію прав людини за трьома поколіннями;
• охарактеризувати природність і невід’ємність прав людини, універсальні та спеціальні права у міжнародному праві;
• проаналізувати міжнародні організаційно-правові механізми захисту прав людини.

Методи дослідження. Методологічною основою виконання курсової роботи є загальнонаукові методи пізнання: аналіз, синтез, узагальнення, дедукція, індукція, аналогія, формально-логічний метод. Крім того, застосовано і спеціальні методи пізнання: історико-правовий (використовувався в ході вивчення становлення і розвитку основних прав людини); порівняльно-правовий (застосовувався при порівнянні українського і міжнародного законодавства з прав людини)..

Структура роботи зумовлена метою та предметом дослідження. Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел і додатків. Загальний обсяг роботи становить 35 сторінок.