Основні види забруднення навколишнього середовища

Дедалі суттєвішим стає поділ всіх забруднюючих агентів на стійкі (незруйновні біосферою за короткий час без негативних наслідків для неї) і нестійкі (ті, що зникають або модифікуються до безпечного стану під впливом біосфери чи фізичних умов на поверхні Землі).

З практичного боку, забруднюючі агенти найчастіше поділяють за їх походженням на промислові і непромислові (сільськогосподарські). Залежно від природи забруднення поділяють на енергетичні і матеріальні [19].

Забруднення поділяють за масштабами на:

глобальні (планетарні) : озонові дірки, кислотні дощі, парниковий ефект, підвищення рівня радіації і забруднення Світового океану;

регіональні: забруднення окремих частин країни, басейну окремої річки, моря;

локальні: невеликих масштабів від локальних джерел забруднення [5];

За видами забруднення поділяються на:

Механічні – це забруднення навколишнього середовища механічними відходами без хіміко-фізичних наслідків, а саме: різні тверді частки та предмети, викинуті, спрацьовані, вилучені з вжитку;

Хімічні – це зміна хімічних властивостей середовища, що спричиняє негативний вплив на екосистеми і техногенні системи, а саме: гази, рідкі сполуки і штучні речовини, які надходять у біосферу, порушуючи встановлені природою процеси кругообігу речовин та енергії;

Фізичні – це зміна фізичних параметрів навколишнього середовища, що призводить до негативних наслідків, а саме: зміни теплових, електричних, радіаційних, світлових полів у природному середовищі, шуми, вібрації, гравітаційні сили, спричинені людиною;

Біологічні – це проникнення в екосистеми чи техногенні системи живих істот, ворожих даним співтовариствам, а саме: найпростіші, рослини, тварини – бактеріологічна зброя, СНІД, катастрофічне розмноження рослин чи тварин, що людина зумисне або випадкова перенесла у чуже їй середовище [20].

 

 

Радіоактивні забруднення. Опромінення підрозділяються на зовнішні і внутрішні. Зовнішнє опромінення пов'язано в основному з випромінюванням, що має високу проникаючу здатність. Якщо радіоактивні речовини з їжею чи з повітрям потрапляють усередину організму, з'являється джерело внутрішнього опромінення. Радіоактивне опромінення пов'язане із впливом джерел як природного походження, так і створених людиною. Дози опромінення населення від природних джерел радіації залежать від висоти над рівнем моря, геологічної будови і планувально-архітектурних особливостей території. Підвищення дози опромінення може бути викликано використанням при будівництві будинків, доріг тощо. При опроміненні людей від джерел радіоактивних випромінювань у дозах до 1 Гр підвищується імовірність розвитку онкологічних захворювань і прояву генетичних дефектів [6].

Електромагнітне забруднення навколишнього середовища входить до числа найбільш актуальних проблем людства. Кожен день люди користуються мікрохвильовою піччу, користуються мобільним телефоном, їздять у метро, працюють за комп'ютером, не замислюючись про те, що кожне з цих технічних винаходів чинить на нас свій негативний вплив. Учені припускають, що низькочастотні поля у метрополітені провокують загострення серцево-судинних захворювань. Низькочастотні електромагнітні поля можуть також сприяти розвитку жіночого безпліддя [14].

Негативний вплив електромагнітних полів на людину та на ті чи інші компоненти екосистем прямо пропорційні потужності полів і часу опромінення. Несприятливий вплив електромагнітного поля, створюваного ЛЕП, виявляється вже при напруженості полів, що дорівнює 1000 в/м. У людини порушуються ендокринна система, обмінні процеси, функції головного і спинного мозку тощо [7].

Шум – одна з форм фізичного (хвильового) забруднення навколишнього середовища. Під шумом розуміють усі неприємні та небажані звуки чи їхню сукупність, які заважають нормально працювати, сприймати інформаційні звукові сигнали, відпочивати. Він виникає внаслідок стиснення і розрідження повітряних мас, тобто коливних змін тиску повітря. Розрізняють шум постійний, непостійний, коливний, переривчастий, імпульсний. Шуми шкідливо впливають на здоров´я людей, знижують їхню працездатність, викликають захворювання органів слуху (глухоту), ендокринної, нервової, серцево-судинної систем (гіпертонія). Фізіолого-біологічна адаптація людини до шуму практично неможлива, тому регулювання і обмеження шумового забруднення довкілля – важливий і обов´язковий захід [9].

Світлове забруднення – це вид фізичного забруднення, пов’язаний з порушенням природної освітленості в результаті дії штучних джерел світла (яскравий спалах світла, спалах при ядерному вибуху, включені на близькій відстані вогні далекого світла у зустрічного автомобіля). Ультрафіолетове випромінювання шкодить в основному рогівці і шкірі людини [26].

Температурно-енергетичне (теплове) забруднення – це вид фізичного забруднення, пов’язаний з підвищенням температури середовища під впливом антропогенних факторів. Стосовно міського середовища теплове забруднення поки що носить локальний характер. «Острови тепла» з підвищеною температурою на кілька градусів – це великі міста, виробничі комплекси тощо [9].

 

 

Забруднення атмосфери. Восновному існують три основні джерела забруднення атмосфери: промисловість, побутові котельні, транспорт. На сьогодні загальновизнано, що найбільш сильно забруднює повітря промислове виробництво. Теплоелектростанції, які разом з димом викидають в повітря сірчистий і вуглекислий газ; металургійні підприємства, особливо кольорової металургії, які викидають у повітря оксиди азоту, сірководень, хлор фтор, аміак, з'єднання фосфору, частинки і з'єднання ртуті і миш'яку; хімічні і цементні затони. Шкідливі гази проникають в повітря в результаті спалювання палива для потреб промисловості, опалювання жител, роботи транспорту, спалювання і переробки побутових і промислових відходів. Атмосферні забруднення поділяють на первинні, що приходять безпосередньо в атмосферу, і вторинні, які є результатом перетворення останніх [18].

В останні десятиріччя