Основні вимоги до формування генофондного стада у свинарстві у контексті діяльності генофондного господарства

Селекційний тиск під час добору тварин у генофондних стадах повинен залишається на рівні середніх по стаду. Підбирають тварин у генофондному стаді індивідуально, за внутрішньо груповими ознаками. Внутрішньогруповий підбір здійснюють із застосуванням інбридингу помірних ступенів у 2-3 поколіннях з подальшим кросом.

Оцінюють тварин за власною продуктивністю у генофондному стаді відповідно до чинних нормативних документів. Плідників у генофондних стадах добирають за родоводом, індивідуальними ознаками та племінною цінністю. Кнурів-плідників, що використовують у генофондному стаді, атестують та оцінюють за якістю потомків в умовах спеціалізованих контрольно – випробувальних станцій. Якщо серед нащадків кнура більше ніж 50% тварин мають показники розвитку та продуктивності на рівні вимог першого класу і нижче, є випадки генетичних аномалій, а збереженість поголів’я становить менше ніж 80% – плідника вибраковують із стада, а сім’я утилізують таким чином, щоб унеможливити його повторне використання.

Показники розвитку і продуктивності тварин у генофондному стаді повинні відповідати вимогам класу «еліта» для відповідної породи згідно до Інструкції з бонітування свиней [5].

Нумерують свиней у генофондному стаді відповідно до вимог Інструкції з бонітування свиней. Ідентифікації та реєстрації у державній автоматизованій базі – Реєстрі племінних тварин, підлягають усі основні кнури і основні свиноматки, що розводяться або утримуються у генофондних стадах незалежно від форми власності та підпорядкування. Ідентифікують свиней у генофондному стаді за результатами підтвердження походження, проведеного з використанням сучасних генетичних методів відповідно до вимог чинних інструкцій [6, 7]. Тварин ідентифікують за допомогою двох пар вушних бирок установленого зразка для ідентифікації свиней під час їх переведення до основного стада. Племінних свиней, у випадку племпродажу, ідентифікують не пізніше, ніж тварина залишить господарство. Для виявлення аномалій у тварин генофондного стада проводять цитогенетичний контроль та тестування за ДНК-маркерами [7, 8]. Тестуванню підлягають тварини всіх статевовікових груп генофондного стада.

З метою довготривалого зберігання племінних (генетичних) ресурсів, необхідно у Національний банк генетичних ресурсів передати сперму кнурів усіх наявних у генофондному стаді ліній. Від кожної лінії необхідно зберігати не менше ніж 10 спермодоз, з періодичним, один раз на 2-3 роки поповненням банку матеріалом від нових плідників або тих самих, за умови їх існування. Аналогічний підхід повинен бути і щодо генетичного матеріалу від самок різних родин.

Рівень годівлі свиней повинен забезпечувати прояв їх генетичного потенціалу. Утримують племінних свиней у генофондних стадах відповідно до вимог державних стандартів.

Висновки. Для створення генофондного стада у свинарстві необхідно керуватися застандартизованими вимогами. Вважаємо, що статус суб’єкта племінної справи у свинарстві – «генофондне господарство», можуть присвоюватися не лише тим господарствам, які згідно «Порядку присвоєння відповідного статусу суб’єктам племінної справи у тваринництві та Технологічних вимог до проведення селекційно-племінної роботи в галузі бджільництва» мають стадо або стада зникаючих порід, типів, популяцій тварин [13], але й провідні селекційні стада усіх наявних в Україні порід свиней, які відповідають запропонованим вище вимогам, задля їх збереження. У галузі свинарства, як власне й інших галузях тваринництва України, офіційно не визначені породи, віднесені до зникаючих. Тоді що зберігати?

Крім цього необхідно не лише встановлювати вимоги для генофондних господарств, які дуже не прості для виконання, але й забезпечувати їх державну підтримку. Мабуть саме через відсутність державного фінансування на утримання локальних порід свиней до цього часу жодне племінне господарство не зробило спроби отримати статус генофондного господарства й офіційно сформувати генофондне стадо.

 

 

1. Войтенко С. Л. Ризики втрати місцевих вітчизняних порід свиней та великої рогатої худоби / С. Л. Войтенко, Л. В. Вишневський // Науковий вісник НУБіПУ. – 2014. – №202 – С. 186-191.
2. Войтенко С. Л. Оцінювання стану локальних порід свиней України та методи селекційно-племінної роботи з ними /С. Л. Войтенко, Л. В. Вишневський, В. Г. Цибенко, О. І. Дудка //Міжвід. темат. наук. зб. «Розведення і генетика тварин». -2015. -Вип. 49. -С. 235-242.
3. Глобальный план действий в области генетических ресурсов животных и интерлакенская декларация о генетических ресурсах животных / Комиссия по генетическим ресурсам в сфере продовольствия и сельского хозяйства – Рим: ФАО, 2008. – 37 с.
4. Закон України «Про племінну справу у тваринництві» [Електронний ресурс] /Режим доступу до ресурсу: http: //zakon. rada. gov. ua/
5. Інструкція з бонітування свиней; Інструкція з ведення племінного обліку у свинарстві. – К. : ППНВ, 2004. – 64с.
6. Інструкція з проведення імуногенетичних досліджень племінних тварин. -// Нормативні документи з проведення генетичної експертизи племінних тварин. – К. : ППНВ, 2006. – С. 12-23.
7. Інструкція з проведення тестування племінних тварин за ДНК- маркерами // Нормативні документи з проведення генетичної експертизи племінних тварин. – К. : ППНВ, 2006. – С. 37-49.
8. Інструкція з проведення цитогенетичного контролю племінних тварин. – // Нормативні документи з проведення генетичної експертизи племінних тварин. – К. : ППНВ, 2006. -С. 24-36.
9. Методологічні аспекти збереження генофонду сільськогосподарських тварин / М. В. Зубець, В. П. Буркат, Ю. Ф. Мельник, І. В. Гузєв та ін; наук. ред. І. В. Гузєв. – К. : Аграрна наука, 2007. -120 с.
10. Наказ Міністерства аграрної політики України від 06. 08. 2004р. за № 290 «Про затвердження Інструкції з оцінки кнурів і свиноматок за якістю потомства в умовах спеціалізованих контрольно – випробувальних станцій».
11. Наказ Міністерства аграрної політики України від 31. 12. 2004 № 497 «Про запровадження ідентифікації та реєстрації свиней» зі змінами від 27. 12. 2007 № 954 «Про внесення змін до положення про ідентифікацію та реєстрацію свиней».
12. Положення про порядок проведення атестації та допуску до відтворення плідників для племінного використання. – К. : ППНВ, 2006. – с. 15-19.
13. Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 13. 04. 2016 № 155 «Про затвердження Порядку присвоєння відповідного статусу суб’єктам племінної справи у тваринництві та Технологічних вимог до проведення селекційно-племінної роботи в галузі бджільництва»
14. Mason I. L. A world dictionary of livestock breeds, types and varieties / Mason I. L.. – Wallingford, Oxon, UK: CAB International, 1996. – 273 p.