Основні закони риторики

Щоб сприяти успішному виконанню педагогічних завдань, мовлення вчителя повинне відповідати певним вимогам, тобто мати певні комунікативні якості. Так, вимога правильного мовлення педагога забезпечується його нормативністю (відповідністю мовлення педагога до норм сучасної літературної мови – акцентологічних, орфоепічних, граматичних та інших), точністю слововживання; вимога виразності мовлення – його образність, емоційність, яскравість.

Взагалі, поняття культури мовлення вчителя визначається такими його комунікативними якостями:

правильність;

термінологічна точність;

доречність;

лексичне багатство;

виразність;

чистота.

Якщо звернутися до робіт вчених, що досліджують проблему комунікативних якостей педагогічного мовлення, то можна уявити собі ідеальну модель мовлення сучасного вчителя. Це перш за все, мовлення правильне, що відповідає нормам сучасної літературної мови, точне, зрозуміле. Мовлення яке не допускає використання жаргонізмів, вульгаризмів та просторічних слів. Мовлення багате, лексично різноманітне, що відповідає цілям та умовам педагогічного спілкування. Педагогічно доцільне мовлення характеризують логічність, переконливість, спонукальність. Його інтонації, мелодичний рисунок різноманітні та виразні, ритм і темп оптимальні для кожної конкретної ситуації спілкування.

Вимоги до комунікативних якостей мовлення вчителя зумовлені його педагогічними функціями.

Основні педагогічні функції мовлення вчителя:

забезпечення повноцінної презентації (передачі) знань;

забезпечення ефективної навчальної діяльності школярів;

забезпечення продуктивних взаємовідносин між вчителем і учнями.

Особливості усного педагогічного мовлення як одного з видів публічного мовлення:

адресний характер мовлення вчителя (воно звернене до учнів) ;

зміст такого мовлення приймається учнями з двох каналів – звукового (через слово, інтонацію) та візуального (через міміку, жести, рухи вчителя) ;

імпровізаційний характер усного педагогічного мовлення.

Шляхи вдосконалення мовлення майбутнього вчителя:

самоконтроль та розвиток культури мовлення, створення для себе установки на оволодіння правильним літературним мовленням у всіх ситуаціях мовленнєвого спілкування;

самоконтроль та розвиток умінь виразного мовлення;

розвиток загальних психологічних особливостей особистості, що створюють передумови для успішного оволодіння мовленнєвими навиками та вміннями.

Говорячи про оволодіння учнями і вчителями мистецтвом риторики, обов’язково слід визначити і окреслити коло законів риторики як основу адекватного її розуміння.

 

 

Перший закон риторики – концептуальний – містить інформацію про те, як створити концепцію будь-якого предмета діяльності. Розробляючи концепцію викладання навчального предмета, педагог розкриває у своєму предметі такий зміст, який робить даний предмет засобом розвитку певних особистісних (соціально-значимих) якостей і компетенцій учнів. Особистісно-орієнтований підхід, який здійснюється посередництвом концептуального закону, створює оптимальні умови для самовираження учнів.

Другий закон риторики – моделювання аудиторії – містить інформацію про особливості людини (соціально-демографічні, соціально-психологічні, індивідуально-особистісні, екзистенціально-особистісні). Педагогові цей риторичний закон дає можливість здійснити на практиці як диференційоване, так і індивідуалізоване навчання. Отже, застосування даного закону риторики дає змогу здійснювати врахування особливостей аудиторії, створювати умови для самовираження учнів, підбирати прийоми, які впливають на появу і збереження їх інтересу до навчального матеріалу.

Третій риторичний закон – стратегічний – містить інформацію про розробку стратегії уроку (постановка розвиваючої мети, формулювання проблемної ситуації або проблемного питання, а також варіантів їх вирішення). Застосовуючи стратегічний закон, вчитель реалізує на практиці проблемне навчання, яке створює умови для самовираження учнів, використання різноманітних видів діяльності, а також прийомів, які сприяють появі та збереженню інтересу до навчального матеріалу.

Четвертий закон риторики – тактичний – містить інформацію про ненасильницькі засоби впливу на людину (аргументація і педагогіка співробітництва). Педагогові знання цього закону допомагає відійти від примусу учнів, дає можливість переконувати, зацікавлювати, спонукати до міркування і обговорення, створювати під час уроку творчу атмосферу. Інакше кажучи, застосування цього закону риторики сприяє створенню сприятливого психологічного мікроклімату, використанню прийомів, які впливають на появу і збереження інтересу до навчального матеріалу, на попередження гіподинамії через різноманітні форми колективної діяльності.

П'ятий закон риторики – закон словесної творчості – містить інформацію про вираження думки в словесній формі. Володіючи цим законом, вчитель здатний постійно відслідковувати якість як своєї мови, так і мови учнів, причому незалежно від того, який предмет він викладає. Даний закон допомагає педагогові створювати сприятливий психологічний мікроклімат головним чином через етичність мови.

Шостий закон риторики – закон ефективного спілкування – дає можливість педагогові будувати урок на діалоговій основі, а отже, створює умови для самовираження учнів, використання прийомів, які впливають на появу і збереження інтересу до навчального матеріалу, ініціюючи різноманітні види діяльності.

Сьомий закон риторики – системно-аналітичний – містить інформацію про рефлексію, її суть, етапи і види. Використовуючи цей закон, вчитель здійснює рефлексивне навчання, відслідковуючи в процесі уроку рівень розуміння учнями навчального матеріалу, особливості їх психологічного стану (ступінь стомлюваності, зацікавленості), відношення до досліджуваного матеріалу і уроку в цілому за допомогою зворотнього зв'язку. Цей закон риторики допомагає створити умови для самовираження учнів, ініціює різноманітні види діяльності, дозволяє враховувати особливості аудиторії.

Таким чином, педагогічна риторика як технологія охоплює практично всі прояви процесу навчання, сприяючи тим самим збереженню психічного здоров'я учнів, що згодом благотворно відбивається на їх фізичному здоров'ї.

Засвоєння норм літературної мови – тривалий процес, який починається з раннього дитинства і триває впродовж всього свідомого життя. Тому не лише бездоганне знання свого предмета, не лише педагогічна майстерність, досконалість методичних прийомів, але й словесно-естетичний рівень педагогічних знань формує особистість учня.

Виховання культури мовлення учнів – це справа не лише вчителя-словесника. Кожен учитель повинен володіти здоровим, неупередженим відчуттям мови (без архаїзаторства, примітивізму, пуризму), постійно стежити за змінами, які відбуваються в нормах вимови, наголосу, слововживання у зв’язку з глибинним вивченням народної мови, вирівнюванням діалектів, досягненням високого рівня мовленнєвої культури.

 

 

Капинос В. И., Сергеева Н. Н., Соловейчик М. С. Развитие речи: теория и практика обучения. 5-7 классы. – М., 1991.

Ладыженская Т. А. Школьная риторика. 5, 6 кл. – М. : Аванта-плюс, 1997.

Леонтьев А. А. Психология общения. – Тарту, 1974.

Михальская А. К. Основы риторики. Мысль и слово. 10 -11 кл. – М. : изд МГЕУ, 2000.

Михальская А. К. Педагогическая риторика. М., 1998.