Основи стратегії регулювання зайнятості населення України (теорія і практика)

Запропоновано механізм формування різних типів вибірок, описані процедури побудови кривих для розподілу незайнятого населення і можливостей роботодавців.

Досліджено ефективність використання методів розподілу і методів перетворення розподілу в процесі управління зайнятістю, на основі яких запропоновані конкретні варіанти застосування їх на практиці.

Деформування ринку праці в момент ринкових перетворень і дисбаланс попиту та пропозиції на ньому, відсутність необхідної інформації фрагментарно представленої в документах офіційної статистики, формах №2-ПН і №3-ПН, відсутність єдиної державної політики у формуванні ринку попиту і пропозиції на ринку робочої сили, галузева і регіональна специфіка та багато інших факторів відчутно впливають на ефективність розподілу незайнятого населення і якісні параметри формування активної частини трудових ресурсів.

Виходом із наявної ситуації може бути здійснення формалізації процесів розподілу чисельності незайнятого населення і можливостей роботодавців на основі законів розподілу і моделювання зазначених процесів.

Як виявлено в ході дослідження, основою для формалізації формування ринку праці і подальшого моделювання розподілу незайнятого населення і можливостей роботодавців може служити критерій функціональної залежності між показниками зайнятості і заробітної плати, виражений у тому, що перша є функцією останньої. Дійсно, диференціація заробітної плати за галузевою ознакою, що має місце в Україні, на сьогодні спричиняє до того, що в галузях з більш високою середньою оплатою праці (електроенергетика – 458, 49 грн., фінанси, кредитування, страхування – 616, 41 грн.) у порівнянні із середнім по Україні рівнем 218, 88 грн., відбувається розподіл робочої сили на користь останніх.

Побудова вибірки за критерієм функціональної залежності вказаних показників створює дилему, що зайнятість є величиною випадковою, оскільки якщо для конкретного працівника сукупність факторів, що визначають розмір заробітної плати, представлена на рівні генеральної сукупності, доцільно розглядати ці фактори, а як наслідок, а саму зайнятість – як випадкові, не прогнозовані заздалегідь величини. У цьому випадку, припускаючи, що зайнятість є величиною безперервною, оскільки природна межа дроблення заробітної плати досить мала – 1 копійка, функцію розподілу зайнятості можна виразити, як:

 

 , (5)

 

де F (x) – функція розподілу; x – поточне значення фактора; xmin ≤ x ≤ xmax.

Таким чином, імовірність того, що зайнятість прийме одне із значень на інтервалі (xi-1, xi), буде середньою величиною імовірності, що припадає на одиницю довжини інтервалу, а похідна F (x) буде функцією щільності імовірності розподілу зайнятості.

Подальше дослідження проблеми формування зайнятості свідчить про необхідність використання різних методів математичної статистики, залежно від специфіки досліджуваного елемента системи ринку праці. Основними запропонованими функціями розподілу і щільності імовірності є нормальний, логарифмічно-нормальний розподіл, формально-математичні методи, застосування яких дозволяє з високим рівнем вірогідності описувати такі процеси, як заробітна плата, прибутки населення, зайнятість.

У результаті досліджень встановлено, що диференціація рядів розподілу незайнятого населення і можливостей інфраструктури по наданню роботи тісно залежить від показників конкурентноздатності робочої сили, що, в свою чергу, впливає на рівень заробітної плати. Отже, у процесі формування відносин на ринку праці стикаються з необхідністю постійного професійного зростання з метою підвищення конкурентноздатності, що є необхідною умовою для збільшення заробітної плати. У табл. 3 подані дані анкетування на тему залежності оплати праці від якісних характеристик робочої сили, з яких видно, що значна частина опитаних високо оцінює саме їх.

Кінцевим етапом формалізації процесів формування розподілу незайнятого населення в моделюванні елементів системи ринку праці і можливостей роботодавців є здійснення процедури побудови кривої зазначених показників, що полягає у визначенні типу кривої, оцінці параметрів і виборі методу рішення проблеми. Знову ж при постановці такої задачі необхідно враховувати специфіку досліджуваного показника, повноту вибірки й адекватність методів розв'язуваному завданню.

У шостому розділі дисертації “Стратегія регулювання зайнятості населення у період переходу до ринку” розглядається безпека життєдіяльності людини як система людина-життєве середовище і його компоненти, розкрито проблему збалансованості безпечного існування людини в навколишньому середовищі, запропоновано принципи й методи формування стратегії зайнятості населення, розроблено принципову схему розподілу трудових ресурсів.

Автором удосконалено державну систему зайнятості, її структуру та основні напрямки розвитку діяльності на сучасному етапі. Досліджуючи системи управління, можна на основі зв'язків навести такий ряд: ціль – функція – структура – оточення – функціонування. Це загальна послідовність. Вона тільки приблизно відбиває логічну схему взаємних зв'язків між категоріями. Послідовність їхнього визначення в додаток до об'єкта є складним процесом. При його реалізації не дотримується послідовність по етапах і потрібно часто повертатися до вихідної точки чи до точки попереднього етапу. За допомогою такого алгоритму системі надається надійна форма.

З концептуальної точки зору система управління розуміється як безліч людських і технічних елементів, між якими є багато переважно формальних, неформальних, інформаційних зв'язків, а також зв'язків вартісних і матеріальних, які у своїй сукупності утворюють специфічно упорядковані цілі.

При створенні регіональної системи управління виникають проблеми розробки не тільки структури і способів функціонування її елементів, але і форм управління. Виділимо основні принципи, виходячи з який розглядається створення регіональної системи управління трудовими ресурсами. До сукупності основних відносяться наступні принципи: приречення; ієрархічності управління; розподілу праці, спеціалізації і кооперації; розмежування компетенції; інформатизації; переважно економічного управління в регіоні; системності розробки, впровадження удосконалення; оптимальності; динамічності.

Принцип інформатизації ґрунтується на тому, що завдання планування соціально-економічних