Особливості культури парламентської діяльності країн сталої демократії та України

Актуальність теми дослідження обумовлюється нагальними завданнями оптимізації функціонування органів державної влади в Україні і, зокрема, парламенту як вищого представницького і єдиного законодавчого органу влади. Становлення Верховної Ради і місцевих представницьких органів в якості організаційних структур інституту парламентаризму одночасно висунуло на перший план дослідження інституційних складових українського парламентаризму і, перш за все, парламентської культури. 

Проблема політичної стабільності суспільства належить до найбільш актуальних у вітчизняному політологічному дискурсі. У зв’язку з цим аналіз феномена вітчизняної парламентської культури дозволяє, разом з пошуком ефективних форм і методів її формування, досліджувати дію парламентської культури на політичну стабільність суспільства.

У світовій політичній науці проблема культури парламентської діяльності досліджується в контексті політичної культури, політичної діяльності, парламентської діяльності конкретної країни.

Парламентська культура – це частина політичної культури суспільства в цілому. В даному випадку практика підтверджує відоме спостереження, що демократія залежить не тільки від структур і інститутів, вона ґрунтується на цінностях. Визнання цього факту співвідноситься з тим, що навіть однакові за структурою парламенти в різних країнах діятимуть по-різному. Система парламентської культури в цілісному розумінні цього феномена включає дві основні підсистеми: парламентську культуру суспільства в цілому і культуру парламентської діяльності народних представників – депутатів. Тут йдеться про культуру професійної парламентської діяльності, що дозволяє говорити про специфічні властивості цього феномена в порівнянні із загально-соціальним змістом парламентської культури. 

Парламентська культура існує не автономно, а в тісній взаємодії з політичною системою. Політичні структури можна розглядати, з одного боку, як продукти відображення політичної культури, а з іншого боку, вони становлять підвалини формування політичної культури. Весь політичний лад має свідчити про те , що парламент – це показник найвищого рівня влади , влади , що йде від народу. 

Попри наявність законів, які регулюють роботу парламенту, проблема політичної поведінки депутатів на засіданнях парламенту й надалі гостро стоїть перед Україною і є проблемою насамперед особистої культури парламентарів, і її вирішення лежить в площині підвищення культури парламентської діяльності.

Об’єктом дослідження є культура парламентської діяльності.

Предметом дослідження є світовий та український досвід культури парламентської діяльності.

Метою роботи є аналіз особливостей культури парламентської діяльності країн сталої демократії та України. 

Реалізація поставленої мети зумовила вирішення наступних завдань дослідження:

• вивчити основні теоретичні підходи до вивчення політичної культури та культури парламентської діяльності;
• охарактеризувати стан наукової розробки теми;
•  визначити характерні особливості культури парламентської діяльності у США та країнах Західної Європи;
• дослідити становлення культури парламентської діяльності в Україні;
• виділити та проаналізувати проблеми процесу розвитку культури парламентської діяльності в Україні.

Щоб реалізувати поставлену мету та завдання нашого дослідження плануємо використовувати такі методи: метод системного аналізу, метод науковості, метод об’єктивності, порівняльний метод та інші методи, які допоможуть максимально ефективно вивчити особливості культури парламентської діяльності в світовому та українському досвіді. Метод порівняльного політологічного аналізу дав можливість сформулювати характерні риси моделей культури парламентської діяльності, які набули втілення у країнах сталої демократії; системний метод дозволив проаналізувати процеси формування культури парламентської діяльності в Україні в контексті процесів інституціоналізації демократії та розвитку політичної культури громадян України загалом.

Наукова новизна дослідження розкривається у таких положеннях:

• набуло подальшого розвитку дослідження теоретичних підходів до вивчення політичної культури та культури парламентської діяльності;
• з’ясовано характерні особливості культури парламентської діяльності у США та країнах Західної Європи;
• проаналізовано вісім універсальних умов формування моделі культури парламентської діяльності;
• визначено, що основні елементи культури парламентської діяльності залежать від сформованих традицій суспільства, його цінностей, усієї історичної спадщини;
• доведено, що консенсусна модель культури парламентської діяльності є найбільш ефективною з точки зору політичної доцільності.

Наукове і практичне значення одержаних результатів дослідження дають нам можливість порівнювати культуру парламентської діяльності в країнах сталої демократії, досліджувати її особливості в Україні. Матеріали нашого дослідження можуть допомогти в навчальному процесі студентам – політологам чи історикам, при підготовці до семінарських занять, модульного контролю, при написанні статей, наукових, курсових, дипломних робіт. Також матеріали можуть допомогти при підготовці до усних доповідей, конференцій та інших наукових виступів.