Особливості мікроелементного обміну у дітей з вегетативними дисфункціями

Вступ. Стабільність хімічного складу організму є однією з найважливіших і обов'язкових умов його нормального функціонування. Макро- та мікроелементи є абсолютно необхідними та незамінними речовинами для організму людини. Вони беруть активну участь у складних біохімічних та фізіологічних процесах і забезпечують підтримку гомеостазу організму. Мікроелементний гомеостаз – лиш часткова форма загальної гомеостатичної системи, що регулює діяльність усіх систем організму. В нормі у функціонуванні мікроелементної гомеостатичної системи відсутній хаос завдяки упорядкованості у надходженні, утилізації та елімінації мікроелементів (МЕ) [1, 2].

На сучасному етапі обсяг досліджень у галузі біоелементології досить значний. Відомо, що відхилення у вмісті хімічних елементів, викликані екологічними, професійними, кліматогеографічними факторами чи захворюваннями, призводять до широкого спектру порушень стану здоров'я. У більшості випадків мікроелементози (МЗ) спричиняють ушкодження не лише одного органу або однієї анатомо-фізіологічної системи. За даними численних досліджень, патоморфологічний субстрат МЗ може проявлятися як на органному та тканинному, так і на клітинному рівнях [8, 9]. Порушення обміну МЕ є не лише самостійними нозологіями, але й можуть видозмінювати клініку багатьох захворювань. Характерною особливістю екопатологій, а отже, пов’язаних з ними МЗ, є висока частота поєднаної патології органів та систем, ріст алергізації, інтоксикаційного синдрому, вегетативних дисфункцій (ВД), що нерідко обумовлює резистентність до традиційної медикаментозної терапії і складність підбору адекватного лікування [4, 5, 10, 11].

На сьогоднішній день ВД у дітей є значною медичною та соціально-економічною проблемою. Це обумовлено їх широкою розповсюдженістю (20-82% дітей, за даними різних авторів), труднощами діагностики внаслідок поліморфізму клінічних симптомів, неможливістю радикального лікування [3, 7].

Метою даної роботи було вивчення особливостей обміну деяких есенційних та умовно есенційних МЕ у дітей різного віку з вегетативними розладами, а також тих, що мають додаткові (радіаційні) фактори ризику в порівнянні з контрольною групою.

Матеріали та методи. Під наглядом знаходилось 20 дітей з ВД, що мають обтяжений радіаційний анамнез (діти, батьки яких були ліквідаторами аварії на ЧАЕС, – 1 група) і 20 дітей, які не віднесені до групи радіаційного ризику, і перебували на лікуванні з приводу вищевказаної патології в Сумській міській дитячій клінічній лікарні в 2005-2006 р. р. (2 група). Середній вік дітей був 14, 59±0, 16 р. р. Контрольну 3 групу склали 20 практично здорових дітей відповідного віку. Домінуючою серед клініко – патогенетичних форм ВД в перших двох групах була вегетативно-судинна дисфункція. З метою вивчення балансу есенційних (Cu, Mn, Zn, Cr) та деяких умовно есенційних (Ni, Cd) елементів було проведене атомно-абсорбційне спектрофотометричне дослідження кількісного мікроелементного складу плазми крові у дітей визначених груп. Статистичне опрацювання результатів проводили згідно з загальноприйнятими правилами варіаційної статистики за допомогою комп’ютерної програми Microsoft Excel 2000 [6].

Результати та їх обговорення. Результати проведеного дослідження дозволили констатувати значні зміни балансу біоелементів. Так, у дітей з ВД відносно групи контролю виявлено достовірно підвищений вміст таких есенційних МЕ як мідь, марганець і хром. Середній вміст Cu у дітей 1 групи склав 0, 0283±0, 0013 ммоль/л, в 2 групі – 0, 0234±0, 0011 ммоль/л, а в контрольній – 0, 0163±0, 001 ммоль/л (p<0, 05). Середні показники рівню Mn в 1 групі становили 0, 031±0, 0014 мкмоль/л, в 2 групі дітей – 0, 0209±0, 0016 мкмоль/л, в групі контролю – 0, 0133±0, 0007 мкмоль/л (p<0, 001). Рівень Cr у дітей визначених груп також відрізнявся: 0, 0442±0, 002 мкмоль/л, в 2 групі – 0, 0183±0, 003 мкмоль/л, і в контрольній – 0, 0065±0, 0005 мкмоль/л (p<0, 01).

Вивчення вмісту Zn в плазмі крові виявило достовірно знижений вміст цього МЕ у дітей 1 групи (0, 0057±0, 0009 мкмоль/л) відносно другої та контрольної груп (0, 0159±0, 0013 мкмоль/л та 0, 0126±0, 0009 мкмоль/л відповідно, p<0, 001). Виявлені порушення балансу Cu, Mn, Cr та Zn у дітей з ВД можуть слугувати потенційною біохімічною основою клінічних проявів у вигляді психосоматичної та неврологічної симптоматики. Це обумовлено участю зазначених МЕ в процесах ділення, росту, диференціації нервових клітин (Zn), нейромедіаторному обміні та мієлінізації (Mn, Cu), процесах енергетичного забезпечення мозку в цілому та вуглеводному обміні зокрема (Cr).

Нікель – есенційний мікроелемент, що відіграє важливу роль окисного каталізатора, але токсичний ефект надлишку Ni в організмі супроводжується посиленням перекисного окислення ліпідів, що є можливим предиктором розвитку оксидантного стресу. Дослідження концентрацій Ni в плазмі крові дітей з ВД виявило підвищений його вміст у 1 і 2 групах відносно контролю (0, 0261±0, 001 мкмоль/л, 0, 0213±0, 001 мкмоль/л та 0, 0086±0, 0007 мкмоль/л відповідно, p<0, 01), при цьому середні рівні вказаного елементу були вищими в групі радіаційного ризику відносно 2 групи (p<0, 01). Незважаючи на те, що есенційність малих доз Cd продовжує вивчатись, більшість літературних джерел свідчать про генотоксичні та канцерогенні ефекти даного МЕ [9, 10, 12]. Дослідження плазми крові у дітей з вегетативними розладами виявило підвищений вміст Cd в 1 групі спостереження (1, 8625±0, 1018 мкмоль/л) відносно 2 та 3 груп (1, 0389±0, 0902 мкмоль/л та 0, 7594±0, 1086 мкмоль/л відповідно, p<0, 01). Різниця показників 2 та контрольної груп не була достовірною (p>0, 05)  (табл. 1).

Таблиця 1 – Вміст досліджуваних МЕ в плазмі крові дітей з вегетативними дисфункціями

Таким чином, за результатами проведеного дослідження виявлено підвищений вміст міді, марганцю, хрому і нікелю в перших двох групах дітей відносно контрольної, при цьому у дітей із групи радіаційного ризику вміст зазначених МЕ був найвищим та достовірно відрізнявся від аналогічних показників в групах порівнянь (друга та контрольна). Рівень кадмію був підвищеним, а цинку – зниженим в першій групі спостереження відносно другої та третьої груп порівнянь. Зазначені особливості статусу деяких МЕ у дітей з ВД, і особливо у тих, що мають обтяжений радіаційний анамнез, є важливими з огляду на раціональність лікування вказаної патології саме на етапі функціональних змін, а не органічних перетворень.

Висновки. Результати спектрофотометричного дослідження плазми крові у дітей з ВД в поєднанні з радіаційними факторами ризику виявили дисбаланс деяких есенційних та умовно есенційних МЕ (підвищений вміст міді, марганцю, хрому, нікелю, кадмію, значно знижений рівень цинку).

Зважаючи на отримані дані, актуальним в терапії ВД, особливо у дітей з обтяженим радіаційним анамнезом, є корекція мікроелементного статусу, враховуючи не середньодобові потреби в МЕ, а результати вивчення біохімічної забезпеченості ними дитячого організму.

Проведення аналізу захворюваності дітей на вегетативні розлади у співставленні з забезпеченістю організму МЕ є перспективним для вивчення окремих ланок патогенезу та проведення обґрунтованої терапевтичної корекції вищевказаної патології.

 

 

1. Авцын А. П., Жаворонков А. А., Риш М. А., Строчкова Л. С. Микроэлементозы человека. – М. : Медицина. – 1991. – 496 с.
2. Бабенко Г. А. Микроэлементозы человека: патогенез, профилактика, лечение // Микроэлементы в медицине. – 2001. – №2 (1). – с. 2-5.
3. Бережний В. В., Корнєва В. В., Козачук В. Г. Пароксизмальна вегетативна недостатність у дітей. Діагностика та лікування: Метод. рекомендації. – К. : СПД Коляда О. П., 2004. – 32 с.
4. Кома И. Э., Ших Е. В. Обеспеченность микроэлементами детского коренного населения Чукотского автономного округа // Российский вестник перинатологии и педиатрии. – 2005. – №5. – с. 61-64.
5. Копанев В. А. Роль социально-гигиенических факторов в нарушении макро- и микроэлементного статуса у детей школьного возраста в промышленном городе // Информационно-аналитический обзор. – Новосибирск: Изд-во Новосибирского научно-исследовательского института гигиены, 2001. – 56 с.
6. Лапач С. Н., Чубенко А. В., Бабич П. Н. Статистические методы в медико-биологических исследованиях с использованием Excel. – К. : Морион. – 2000. – 320 с.
7. Майданник В. Г., Чеботарьова В. Д., Бурлай В. Г., Кухта Н. М. Вегетативні дисфункції у дітей: нові погляди на термінологію, патогенез та класифікацію// ПАГ. – 2000. – №1. – с. 10-12.
8. Ребров В. Г., Громова О. А. Витамины и микроэлементы. – М. : Алев-В. – 2003. – 648 с.
9. Скальный А. В. Микроэлементозы человека: гигиеническая диагностика и коррекция // Микроэлементы в медицине. – 2000. – №1. – с. 2-8.
10. Alesse E., Santoni A., Guilino A., Citone M. G. Effects of cadmium on p53 levels in human limphocytes // J. Trace Elem. Exp. Med. Vol. 8. 1995, № 2. p. 64.
11. Costa M., Salnikow K., Cosentino S., Klem C. B., Huang X., Zhuang Z. Molecular mechanisms of nickel carcinogenesis // Environ. Health Perspect. Vol. 102. Suppl. 3. 1997, p. 127-130.
12. Oberdorster G., Cherman M. G., Baggs R. B. Correlation between cadmium- induced pulmonary carcinogenicity, metallothionein expression and inflammatory processes: a species comparison // Environ. Health Perspect. Vol. 102. Suppl. 3. 1994, p. 257-263.