Особливості оперної творчості Клода Дебюссі

Клод Ашиль Дебюссі - французький композитор, піаніст, диригент, критик - творив в стилі, який часто називають імпресіонізмом, терміном, який він ніколи не любив. Дебюссі був не тільки одним з найзначніших французьких композиторів, але також одною з найзначніших фігур в музиці на рубежі XIX і XX століть; його музика є перехідною формою від пізньої романтичної музики до модернізму в музиці XX сторіччя.

Народився в містечку Сен-Жермен-ан-Ле, поблизу Парижа, музичну освіту здобув в Паризькій консерваторії (1872-1884), де займався у А. Ф. Мармонтеля (клас фортепіано), Е. Гіро (клас композиції). У 1881 і 1882 відвідав Росію.

Після закінчення консерваторії отримав Римську премію (за кантату «Блудний син»), в 1885-1886 як стипендіат жив в Римі. У 1887 повернувся до Парижа, зближувався з гуртом поетів і художників - представників символізму і імпресіонізму, очолюваним C. Малларме.

Протягом 1890-х років Дебюссі працював над своєю єдиною закінченою оперою «Пеллеас і Мелизанда». Композитор довго шукав близький йому сюжеті нарешті зупинився на драмі бельгійського письменника-символіста Моріса Меттерлінка «Пеллеас і Мелізанда». Сюжет цього твору привернув Дебюссі, зайого словами, тим, що в ньому «дійові особи не міркують, а переживають  життя і долю». Велика кількість підтексту давало можливість композитору здійснити свій девіз: «Музика починається там, де слово безсиле».

Дебюссі виступав як піаніст і диригент з виконання власних творів, а також як музичний критик (з 1901). Останніми роками життю багато концертував в Англії, Італії, Росії (у 1913 - в Петербурзі і Москві) переважно з власними творами. Помер в Парижі.