Особливості організації чартерних туристичних рейсів

 

 

 

Вступ

Розділ 1. Загальна характеристика та історія виникнення чартерних рейсів

1.1. Історія виникнення чартеру

1.2. Види чартерних авіаперевезень

1.3. Організація чартерних авіарейсів під туристичні авіаперевезення

Розділ 2. Особливості організації чартерних рейсів, чартерна угода

2.1. Загальна характеристика чартерної угоди. Консолідатори

2.2. Поняття договору чартеру

2.3. Особливості правового регулювання договору чартеру

Розділ 3. Сучасний стан авіаперевезень в Україні

3.1. Чартерні рейси на українському ринку

3.2. Проблеми монополізованості чартерного ринку

Висновки

ПЕРЕДІК ЛІТЕРАТУРИ ТА ДЖЕРЕЛ

Додатки

 

 

Повітряний транспорт швидко та динамічно розвивається і з кожним роком займає все міцніші позиції в загальносвітової транспортній системі. Високі темпи росту популярності обумовлюються постійним розширенням географії подорожей та стійкою тенденцією скорочення термінів поїздок на користь їх частоти. Збільшується частка короткострокових турів на далекі відстані, що пов’язано з розвитком таких видів туризму, як шоп-тури і бізнеc-тури, де визначальним фактором є швидкість доставки. Одночасно зростає конкуренція на туристичному ринку, в зв’язку з чим перед туристичними фірмами постає питання підвищення конкурентоспроможності турпродукту та залучення нових споживачів. Внаслідок підвищення попиту на короткострокові тури, які включають авіаційні перевезення, одним із шляхів зниження собівартості турпродукту є ефективна комерційна взаємодія з авіакомпаніями, за якої туристичні фірми отримують можливість перевезення своїх туристів по зниженим тарифам. Щодо авіакомпаній, то організація перевезень туристів є одним з головних напрямів розвитку їх діяльності. Обсяги перевезень туристів відіграють важливу роль у розробці стратегії авіакомпанії по формуванню парку повітряних суден. Тож можна стверджувати, що питання ефективності взаємодії туристичних фірм та авіакомпаній є основою розвитку туристичних авіаційних перевезень і потребує детального розгляду.

Починаючи з 60-х років обсяги авіаперевезень, що виконуються за допомогою регулярних польотів, насамперед так званих «чартерних», настільки зросли, що ці польоти, що носили спочатку тільки допоміжний, додатковий до регулярних, епізодичний характер, набувають самостійного значення. На повітряному транспорті чартер використовувався і на внутрішніх лініях.

В організації масових туристських подорожей широко використовуються перевезення туристів на умовах чартера. Найбільш вигідні вони туристам і компаніям на серійних маршрутах. Під чартером розуміється фрахт повітряного або морського судна з екіпажем для виконання одиничного рейсу чи певної програми подорожей поза твердого розкладу.

Актуальність теми даної курсової роботи полягає в тому, що чартерні перевезення останнім часом набувають популярності за рахунок більш дешевих цін на перельоти, порівняно з регулярними перевезеннями, відкривають нові туристичні ринки і дають змогу невеликим авіакомпаніям досягти розвитку і відкрити регулярні перевезення. Окрім того чартерні рейси дозволяють дістатися до регіонів, в які не передбачені регулярні перевезення або відсутня достатня кількість місць.

Об'єктом дослідження даної курсової роботи є організація чартерних рейсів, правові й економічні аспекти в чартерних авіаперевезеннях.

Предметом дослідження є різновиди чартерних рейсів, укладання чартерної угоди і організація самого перевезення.

Метою курсової роботи є надання загальної характеристики чартеру, розглянути історію виникнення чартеру, розкрити поняття договору чартеру і чартерного рейсу, перерахувати види чартерних перевезень, проаналізувати особливості правового регулювання договору чартеру повітряного судна.

 

 

 

Термін чартер прийшов з морських перевезень. У СРСР фрахтування здійснювалося планомірно на основі державної монополії на фрахтування, що було складовою частиною державної монополії зовнішньої торгівлі, спеціалізованої всесоюзними організаціями: «Аерофлот», «Совтрансавто». СРСР була членом ряду міжнародних організацій, з питань міжнародного судноплавства і фрахтування, наприклад Комітету з морського судноплавства ЮНКТАД, Міжурядової морської консультативної організації (ИМКО). Радянські судноплавні господарські організації є членами міжнародних неурядових організацій в області судноплавства, наприклад Балтійська і міжнародна морська конференція (БІМКО) та ін.

Вперше договір чартеру був передбачений Повітряним кодексом Союзу РСР 1983 главою IХ «Чартер». В цьому кодексі регулювалися права і обов'язки фрахтувальника і фрахтівника, відповідальність за договором чартеру, відповідальність фрахтувальника перед пасажирами, відправниками та зустрічаючими. На повітряному транспорті чартер використовувався і на внутрішніх лініях. Договір фрахтування морського судна також є одним з найстаріших в міжнародному праві і широко застосовувався в Радянському Союзі в міжнародному повідомленні для перевезення експортних та імпортних товарів.

В інших соціалістичних країнах фрахтування також проводилося на основі державної монополії. В рамках РЕВ з 1963 діє спеціалізований орган – Нарада фрахтових і судновласницьких організацій країн – членів РЕВ, мета якого розробка і здійснення заходів співпраці соціалістичних країн в галузі морських перевезень і фрахтування відповідно до Комплексної програми соціалістичної економічної інтеграції країн – членів РЕВ (1971).

В капіталістичних країнах фрахтування здійснюється, як правило, через приватні спеціалізовані посередницькі (брокерські) компанії. Однак у багатьох країнах поступово зростає роль держави в області чартерних перевезень.

 

 

При чартерному перевезенні в ролі замовника може виступати будь-яка організація: велике ділове об'єднання, туристська фірма, промислове підприємство, навчальний заклад, суспільно-політична партія і т. д. Ці організації можуть фрахтувати повітряні судна для:

• здійснення перевезень своїх співробітників з діловими або іншими