Особливості правового регулювання праці науковців

Актуальність теми дослідження. Наука, сутністю і метою якої є пізнання закономірностей та властивостей розвитку природи, суспільства і людини, завжди відігравала першорядну роль у будь-якому суспільстві. Серед стратегічних пріоритетів економічного і соціального розвитку головним чинником стійкого економічного розвитку визначено зростання інтелектуального потенціалу нації та науково-технологічні інновації, застосування яких суттєво змінює обсяги й якість виробництва і споживання. Тісний зв’язок між науково-технічним прогресом і економічним розквітом держави визнається більшістю розвинених країн. Разом з тим, стан науки в Україні не можна визнати задовільним. Держава намагається подолати негативні явища, що мають місце в науковій і науково-технічній сфері, а також докладає чимало зусиль до підвищення рівня соціального захисту наукових працівників.

Законодавство про працю науковців не піддавалось оновленню понад 40 років. Правове регулювання їх праці лише частково здійснюється Законом України «Про наукову і науково-технічну діяльність». Залишаються чинними нормативно-правові акти колишнього СРСР з питань заміщення посад наукових працівників, трудової дисципліни, робочого часу тощо.

Донині в Україні не розроблені кваліфікаційні характеристики посад наукових працівників. Відсутній нормативно-правовий акт про виконання науково-дослідних робіт за господарськими договорами із замовниками. Залишаються неврегульованими питання правового становища тимчасових творчих колективів. Законодавчі акти про наукову діяльність, що прийняті в Україні, спрямовані на вирішення проблем організації виконання наукових досліджень, їх експертизи, а правове регулювання праці науковців залишається поза увагою законодавця.

Актуальність теми обумовлена й тим, що праця науковців є специфічним видом розумової праці, але її особливості не були предметом комплексного наукового дослідження.

Стан дослідження проблеми. Проблема правового регулювання праці наукових та педагогічних працівників досить широко висвітлена у сучасні літе-ратурі, зокрема, вона стала предметод дослідження таких вчених, як Г.О. Барабаш [6], Ю. В. Баранюк [8], Т.В. Красюк [14], С. М. Черновська [22] та ін..

Об'єкт дослідження - суспільно-правові відносини, які виникають у сфері регулювання праці наукових працівників. 

Предмет дослідження - правовий статус наукового працівника у трудовому законодавстві та його нормативно-правове регулювання. 

Мета роботи – всебічний аналіз та розкриття особливостей правового регулювання праці науковців, розробці практичних рекомендацій вдоскона-лення нормативно-правової бази їх праці.

Відповідно до мети роботи визначено наступні її завдання: 

• охарактеризувати трудовий процес у галузі наукової праці;
• визначити особливості правового регулюваня праців науковців;
• проаналізувати проблеми та перспективи удосконалення правового регулювання праці наукових працівників.

Методи дослідження. При виконання поставлених у роботі завдань використовувались базові науково-теоретичні положення теорії держави та права, а також ідеї та концепції, розроблені в науці трудового права. В основу методології дослідження покладено загальнонауковий діалектичний метод. У роботі використано також такі наукові методи дослідження, як історико-правовий, логіко-юридичний, логіко-семантичний, системний, порівняльно-правовий та ін.

Структура роботи зумовлена метою і завданнями дослідження і включає вступ, два поширені розділи, висновки та список використаних джерел, загальний обсяг роботи склав 36 сторінок.