Особливості проведення та результати грошової реформи в Україні

Після схвалення в 1991 році Верховною Радою України Акта проголошення державної незалежності Президія Верховної Ради України прийняла постанови “Про затвердження назви і характерних ознак грошової одиниці України” (10 грудня 1991 року) та “Про розмінну монету України” (2 березня 1992 року), в яких було визначено, що грошовою одиницею України є гривня, а її сотою частиною – копійка.

“Назва нової валюти вибрана не випадково. Україна має давні й сталі традиції грошового обігу, коли ще за часів Київської Русі наші пращури створили першу власну грошову систему, в якій основною одиницею, що виконувала функції обмінної валюти, була гривня, відлита зі срібла або золота. Вдруге нові паперові гроші – гривні – були випущені в обіг 17 жовтня 1918 року. Отже, наша сучасниця знатного роду – одна з найстаріших на планеті грошових одиниць”, – зазначила Віра Ричаківська [7, 187].

За її словами, запровадження національної валюти проводилося в декілька етапів. Спочатку було введено в січні 1992 року в готівковий обіг тимчасову національну валюту – український карбованець (купони багаторазового використання). У той самий час обслуговування безготівкового обігу, на який припадала основна маса розрахунків між підприємствами і установами, здійснювалося рублем – грошовою одиницею колишнього СРСР. У листопаді 1992 року функціонування рубля в грошовому обігу на території України повністю припиняється і єдиним законним засобом платежу в готівковому і безготівковому обігу стає український карбованець. У результаті Україна вийшла з рублевої зони і заклала вагомі правові основи для створення національної грошової системи.

Поступово український купоно-карбованець (незважаючи на свій тимчасовий статус) набув усіх ознак звичайної грошової одиниці, однак і увібрав весь негатив економічних проблем перехідного періоду: зростання дефіциту бюджету, гіперінфляцію, знецінення національної валюти.

“Одночасно в країні широко обговорювалися подальші шляхи проведення грошової реформи, адже вона мала стати не монетарним актом, а складовою загальноекономічної реформи, важливим фактором прискорення ринкової трансформації економіки”, – нагадала заступник Голови Національного банку України [5, 197].

Під час підготовки до грошової реформи було проведено надзвичайно важку і відповідальну роботу щодо технічного її забезпечення, зокрема, виготовлення нових банкнот і розмінної монети, додала Віра Ричаківська.

“Починати довелося з нуля: Україна не мала необхідної матеріальної і технологічної бази для виробництва банкнотного паперу, обладнання для друкування банкнот і карбування монет. Тому на початковому етапі було вирішено виготовляти гривню та частину розмінної монети за кордоном. Перші зразки гривні (низьких і середніх номіналів) було виготовлено в Канаді фірмою “Кенедіен БенкНоут Компані”, розмінна монета карбувалася на Луганському верстатобудівельному заводі та на монетному дворі Італії. Банкноти номіналом 50 і 100 гривень виготовлялися на Мальті фірмою “Томас де ля Рю” (Великобританія). Ескізи українських банкнот підготували відомі українські художники-графіки: ілюстратор В. Лопата та дизайнер Б. Максимов ”, – розповіла вона.

Сучасна ж історія української гривні продовжилася на новоствореному унікальному виробництві – Банкнотно-монетному дворі та Фабриці банкнотного паперу в м. Малин. Перша черга Банкнотної фабрики введена в дію в березні 1994 року, Фабрика банкнотного паперу – у квітні 1997 року, Монетний двір після перебазування й модернізації перевезеного з Луганська обладнання – у квітні 1998 року.

Реалізація політики щодо стабілізації макроекономічної ситуації в Україні в період 1995 – першої половини 1996 року створила необхідні умови для проведення у вересні 1996 року грошової реформи і запровадження гривні. 25 серпня 1996 року Президент України підписує Указ “Про грошову реформу в Україні”, у якому з метою сприяння проведенню радикальних ринкових реформ, забезпечення економіки стабільною національною валютою та відповідно до статей 99 і 102 Конституції України постановив з 2 вересня 1996 року ввести в обіг нову грошову одиницю – гривню, та розмінну монету – копійку і з введенням гривні припинити емісію українського карбованця та встановити термін паралельного використання в готівковому обігу купоно-карбованця та гривні з 2 до 16 вересня 1996 року.

“Основними цілями грошової реформи були заміна тимчасової грошової одиниці – українського карбованця на повноцінну національну валюту – гривню, зміна масштабу цін, оздоровлення і впорядкування грошового обігу, подолання катастрофічних соціально-економічних наслідків знецінення грошей, створення стабільної грошової системи та перетворення грошей у важливий стимулюючий фактор економічного і соціального розвитку країни”, – зазначила Віра Ричаківська [11, 198].

За станом на 2 вересня 1996 року Національний банк випустив в обіг 338, 1 трлн. крб., з них 19, 1 трлн. крб. залишалося в касах банків, а 319 трлн. крб. перебувало в готівковому обігу поза банками. Протягом реформи банківською системою було вилучено 97% емітованих до реформи карбованців (327, 9 трлн. крб.). За цей самий період Національний банк України ввів у готівковий обіг банкноти гривні на суму понад 3, 1 млрд. грн. Для порівняння за станом на 01. 08. 2012 у готівковому обігу країни перебувало готівки на загальну суму 219, 5 млрд. грн., у тому числі банкнот – 217, 9 млрд. грн. (2, 6 млрд. шт.). У той самий час надходження готівки до кас банків за січень – липень 2012 року становили 778, 3 млрд. грн.