Особливості психодіагностики міжособистісних стосунків дітей дошкільного віку

Актуальність теми дослідження. Формування особистості розпочинається в дитячому віці в міжособистісних стосунках під впливом оточення, у першу чергу, сім′ї та різних виховних інституцій. Важливе значення у цьому процесі належить соціально-психологічним чинникам, пов′язаним з різноманітними аспектами соціального життя дитини – в оточенні дорослих, однолітків, у різних групах, серед яких дуже рано істотну роль починають відігравати групи ровесників і, зокрема, довготривалі колективи в дитячому садку та школі. Міжособистісні стосунки, які виникають у цих групах, ставлення дітей одне до одного, їхні взаємні оцінки та очікування – все це вагомі моменти гармонійного особистісного розвитку кожної дитини. Формування гуманістично спрямованої, відповідальної, впевненої у собі, з достатньо високою самооцінкою, психічно здорової, щасливої особистості великою мірою залежить від становища, яке вона займає у певному дитячому колективі. 

Актуальність теми визначається гостротою, якої набуває у зв′язку зі здійсненням реформи шкільної освіти проблема більш ранньої підготовки дітей до навчання у школі, підвищення їх готовності до взаємодії та спілкування з учителем і, особливо, новим колективом ровесників. Вивчення даної проблеми диктується потребами практики навчання та виховання у групах старших дошкільників і перших класах школи, необхідністю забезпечення наступності між дошкільним закладом та першими ланками шкільної освіти.

Основні напрямки реформи школи передбачають перехід до шкільного навчання з шести років. Шестирічкам, які приходять до школи, потрібна допомога в адаптації до нової діяльності, до нової соціальної ситуації, до нових стосунків з дорослими і ровесниками. Діти, віднесені тепер до школярів, мають ще багато спільного з дошкільниками, для них навчальна діяльність психологічно не стала домінуючою. Необхідно полегшити за цих умов дитині перехід від усе ще дуже значимої для неї ігрової діяльності до навчальної, полегшити засвоєння нею нової соціальної ролі учня і забезпечити безболісне входження в новий колектив ровесників. 

Мета дослідження – вивчити психологічні особливості становлення міжособистісних стосунків дітей дошкільного віку й дослідити можливості його діагностики з метою кращої підготовки дитини до спілкування та взаємодії з учителем і ровесниками у школі.

Об’єкт дослідження – діти групи старшого дошкільного віку.

Предмет дослідження – міжособистісні стосунки дітей старшого дошкільного віку.

Гіпотеза дослідження: міжособистісні стосунки у старшому дошкільному віці детермінуються кількома факторами, зокрема, рівнем тривожності і їх статусним положенням.

Відповідно до мети та гіпотези дослідження були поставлені такі завдання:

• провести аналіз наукових підходів до розробки проблеми міжособистісних стосунків дітей дошкільного віку;
• визначити особливості діагностики міжособистісних стосунків дітей дошкільного віку;
• проаналізувати обрані методики дослідження стосовно їх придатності для вивчення проблеми міжособистісних стосунків дітей дошкільного віку;
• провести дослідження співвідношення рівня тривожності дітей у старшій групі дитячого садка, їх статусного положенняя і рівня розвитку міжособистісних взаємин.

З’ясуванню різноманітних аспектів становлення статусу дитини в колективі ровесників присвячено значну кількість робіт і вітчизняних, і зарубіжних психологів. Зокрема, вивчалися питання впливу статусу на емоційний та психічний розвиток дитини, на формування її особистості в цілому (В.Р. Кисловська, Я.Л. Коломинський, А.А. Рояк, П.М. Якобсон, M. Roff, S. Sells); досліджувалися соціально-психологічні чинники детермінації статусу дитини дошкільного віку (Л.В. Артемова, Г.В. Іванова, В.У. Кузьменко, О.І. Кульчицька, В.С. Мухіна, Т.В. Сенько, Г. Ладд, Д. Мей); особливості процесу усвідомлення та переживання дитиною свого становища в системі взаємин колективу (М.Й. Боришевський, Я.Л. Коломинський, Т.В. Сенько, Г.М. Счастна); вікові та індивідуальні особливості популярних і непопулярних дітей у групі ровесників (О.В. Калягіна, О.О. Папір, І.М. Поспєхов, Т.О. Рєпіна, О.О. Смирнова, Р.К. Терещук).

Методологічною основою дослідження є встановлені у психології закономірності розвитку особистості в системі міжособистісних взаємин; положення про діалектичну єдність усіх міжособистісних внутрішньогрупових процесів, і, перш за все, стосунків і спілкування в колективі ровесників; принцип єдності спілкування і діяльності (Г.М. Андрєєва, А.А. Бодалєв, М.Й. Боришевський, Я.Л. Коломинський, Г.С. Костюк, В.М. Мясищев, А.В. Петровський, В.В. Рубцов, Т.М. Титаренко).

Методи дослідження. У процесі дослідження були використані теоретичні і емпіричні методи: аналіз та узагальнення психологічної і педагогічної літератури з даної проблеми, спостереження і констатуючий експеримент.

Теоретичне значення дослідження: отримані в роботі дані поглибили знання про процес розвитку особистості у старшому дошкільному віці в умовах дошкільних закладів. Результати проведеного дослідження дають змогу уточнити загальні уявлення про особливості міжособистісних стосунків дітей дошкільного віку, проаналізувати ряд аспектів соціально-психологічної рефлексії та перцепції (самооцінки, оцінки, очікуваної від ровесників і педагогів, рівня домагань) у сфері міжособистісних групових взаємин дітей. 

Практичне значення результатів виконаного дослідження полягає в тому, що діагностика рівня міжособистісних стосунків дітей дошкільного віку дає змогу на основі її результатів розробити систему психокорекційних впливів у діяльність дошкільних закладів, щосприятиме подальшому удосконаленню виховного процесу в групах дітей дошкільного віку, підвищенню ефективності роботи педагогів, спрямованої на формування дитячого колективу. 

Структура роботи. Робота складається зі вступу, 2-х розділів, висновків, списку використаної літератури, який включає 40 найменувань, і додатків, основний обсяг роботи складає 50 сторінок, також робота включає 5 сторінок додатків.