Особистісні стосунки молодших школярів з однолітками

Актуальність теми дослідження. Для виховання дитини, як і для її навчання, потрібно знати дитину, розуміти її духові нахили, її темперамент, фізичний склад організму. Ще не так давно навіть свідомі вихователі вважали, що дитина - це тільки молода людина, незакінчений, ще не цілком розвинений образ дорослої людини. Але психологічні досліди ос¬танніх років упевнили усіх педагогів, що дитина - це окремий фізичний і духовий організм. Наукові праці переконали педагогів, що кожна дитина відрізняється від дорослої людини, що існують загальні типи дітей і разом з тим є дуже велика різниця між окремими дітьми; і з цю індивідуальність слід врахувати кожному педагогу.

Актуальність теми курсової роботи зумовлюється необхідністю вивчення особли¬востей формування взаємин дітей молодшого шкільного віку, а саме методам виховання взаємодопомоги, досліджуються прийоми педагогіч¬ного керівництва взаєминами дітей різних вікових груп в різних видах їх спільної діяльності - ігрової, продук¬тивної, трудової. Сьогодні система освіти наголошує на необхід¬ності створення в учнівському колективі атмосфери, пройня¬тої духом доброзичливості і взаємодопомоги, турботливого ставлення дітей одне до одного. Значна увага приділяється змісту роботи вихователя, спря¬мованому на розвиток у молодших школярів доброзичливого став¬лення до товаришів по групі, взаємодопомоги, в основі якої лежить прин¬цип систематичного виховного впливу на емоційну сферу дитини, розкривається значення сімейного виховання у формуванні в дітей позитивної спрямованості на ровесників.

Аналіз роботи шкіл, вислови і дані науковців свідчать про те, що не всі педагоги приділяють достатню увагу формуванню позитивних взаємин дітей у процесі їх повсякденного спілкування, часто пускають їх на самоплив, а тоді в учнівському колективі колективі виникають стосунки, які не лише галь¬мують розвиток у молодших школярів доброзичливого ставлення до своїх товаришів, а навіть породжують відверто непри¬язні прояви щодо однолітків - черствість, байдужість, приниження гідності іншого тощо.

Висвітлення питань, які розкривають шляхи формуван¬ня позитивних взаємовідносин дітей, має важливе значення для педагогічної практики, зокрема поліпшення виховного процесу в дошкільному закладі.

Об’єктом дослідження курсової роботи є міжособистісні стосунки молодших школярів.

Предмет дослідження – міжособистісне спілкування і соціально-комунікативна активність молодших школярів.

Метою курсової роботи є вивчення особливостей міжособистісних взаємин молодших школярів, аналіз їх перебігу і формулювання пропозицій щодо покращення.

Відповідно до об’єкта, предмета і мети роботи сформульовано наступні її завдання:

• з’ясування ролі ігрової діяльності у розвитку міжособистісних стосунків молодших школярів;
• проаналізувати становлення взаємин дітей у трудовій діяльності;
• оцінити спільну продуктивну діяльність на заняттях як засіб формування взаємин молодших школярів;
• дати визначення соціально-комунікативній активності дитини як фактора розвитку її індивідуальності;
• провести аналіз результатів дослідження рівня міжособистісної соціально-комунікативної активності молодших школярів;
• сформулювати пропозиції щодо покращення рівня міжособистісного спілкування молодших школярів.

Джерельна база виконання дослідження складена працями як педагогічного, так і психологічного напрямку вивчення міжособистісного спілкування молодших школярів. Зокрема, слід відзначити праці Божович Л. М. “Личность и её формирование в детском возрасте” та Прохорова А. і Геніна Г. “Особенности психологических состояний младших школьников”, які присвячені висвітленню психологічних механізмів розвитку міжособистісних стосунків дітей, Костюка Г.С. “Навчально-виховний процес і психічний розвиток особистості”, Шапко Л. М. “Формування світогляду учнів молодшого шкільного віку у навчально-виховному процесі сучасної школи” і Кравця В. П. “Психолого-педагогічні основи спілкування школярів”, у яких основна увага звернута на роль педагога у розвитку процесів спілкування і взаємодопомоги учнів молодших класів. Також необхідно звернути увагу на роботи Боришевського М.Й. “Взаємини в учнівському колективі і формування особистості”, Головань Н.О. “Особливості спілкування і відособлення у першокласників” та Киричук О.В. “Формування в учнів активної життєвої позиції”, які висвітлюють пріоритетну роль спілкування у молодшому шкільному віці як фактора психологічної і соціальної адаптації учня в школі, у колективі тощо. Праці Петренко Л. П. “Організація колективної навчальної діяльності школярів”, Чеснокова О. “Спілкування та співробітництво учнів на уроці – один з головних принципів формування особистості в системі розвивального навчання”, та Ярошенко О. Г. “Проблеми групової навчальної діяльності школярів: дидактико-методичний аспект” і “Групова навчальна діяльність школярів: теорія і методика” торкаються проблеми навчання учнів позитивним міжособистісним стосункам у процесі групової роботи.