Особистість в соціальній системі

Сучасний стан розвитку українського суспільства характеризується перебудовою економічної та політичної систем, які зорієнтовані на демократичні перетворення в країні. Триває процес трансформації суспільних цінностей та ідеалів, виникають нові соціальні структури, зазнають змін старі. Все це висуває підвищені вимоги до особистості як суб'єкта соціального буття. Виникає потреба у створенні нових моделей соціальної поведінки, побудові певної системи цінностей. Фактично існування особистості в умовах соціальних змін можна прирівняти до її функціонування в ситуації невизначеності, коли основним завданням стає встановлення смислу та значення даної ситуації для себе особисто. У цьому контексті актуалізується проблема соціалізації молодого покоління.

У сучасній науковій літературі (філософській, соціологічній, психоло-гічній, педагогічній) проблема визначення місця особистості у соціальній системі посідає одне з провідних місць. Зумовлене це тим, що порівняно з вихованням (процесом і результатом цілеспрямованого впливу на формування особистості, її ставлення, риси, якості, погляди, переконання, способи поведінки в суспільстві), за якого означений вплив має позитивний зміст, соціалізація, тобто пошук людиною свого місця у системі соціальних комунікацій, являє собою процес становлення особистості під впливом зовнішніх і внутрішніх, керованих і некерованих соціальних процесів, який передбачає засвоєння індивідом цінностей, норм, установок, зразків поведінки, властивих даному суспільству.

Процес розвитку особистості відбувається в активній взаємодії людини з іншими людьми, або, як ми звикли казати, з соціальним середовищем. У широкому розумінні цього слова це означає розвиток людини як соціальної істоти, становлення її як особистості. По суті, входження людини в соціальну систему – це процес входження індивідів в суспільство через різні спільноти, колективи, групи завдяки засвоєнню норм, ідеалів, цінностей шляхом виховання та навчання.