Парадигми філософії соціальної роботи

Діяльність соціального працівника також визначається характером патології в інваліда і співвідноситься з його реабілітаційним потенціалом. Для здійснення адекватної діяльності соціального працівника в будинках-інтернатах, необхідне знання особливостей структури і функцій цих установ.

Доми-інтернати загального типу призначені для медико-соціального обслуговування інвалідів. У них приймаються громадяни (жінки з 55 років, чоловіка з 60 років) і інваліди 1 і 2 груп старші 18 років, що не мають працездатних дітей або батьків, зобов'язаних за законом їх утримувати.

Завданнями соціальної роботьи при цьому є:

створення сприятливих умов життя, наближених до домашнього;

організація догляду за проживаючими, надання їм медичної допомоги й організація змістовного дозвілля;

організація трудової зайнятості інвалідів.

Відповідно до основних завдань при соціальній роботі з інвалідами необхідно здійснювати:

активне сприяння в адаптації інвалідів до нових умов;

побутовий комфорт, забезпечуючи поступивших упорядкованим житлом, інвентарем і меблями, постільними засобами, одягом і взуттям;

організацію харчування з урахуванням віку і стану здоров'я;

диспансеризацію і лікування інвалідів, організацію консультативної медичної допомоги, а також госпіталізацію, тих кому треба, у лікувальні установи;

забезпечення слуховим апаратами, окулярами, протезно-ортопедичними виробами і кріслами-колясками;

відповідно до медичних рекомендацій організацію трудової зайнятості, що сприяє підтримці активного способу життя.

У будинках-інтернатах загального типу знаходяться інваліди молодшого віку (від 18 до 44 років). Вони складають близько 10% усього контингенту проживаючих. Більше половини з них – інваліди з дитинства, 27, 3% – внаслідок загального захворювання, 5, 4% – у зв'язку з трудовим каліцтвом, 2, 5% – інші. Їх становище відрізняється значним чином. Про це свідчить перевага інвалідів 1 групи (67, 0%).

На відміну від людей похилого віку з відносно обмеженими потребами, серед яких переважають прикуті до візка з продовженням активного способу життя, інваліди мають потреби в одержанні освіти і працевлаштуванні, у реалізації бажань в області розважального дозвілля і спорту, у створенні родини й ін.

Роль соціального працівника полягає в тому, щоб створити особливе середовище для інваліда. Терапія середовищем займає ведуче місце в організації способу життя інвалідів. Основним напрямком є створення активного, діючого середовища перебування, яке спонукатиме інвалідів на «самодіяльність», самозабезпечення, відхід від утриманських настроїв і гіперопіки.

Для реалізації ідеї активізації середовища можна використовувати зайнятість працею, аматорські заняття, суспільно корисну діяльність, спортивні заходи, організацію змістовно-розважального дозвілля, навчання професіям. Такий перелік заходів поза домом повинний здійснюватися лише соціальним працівником. Важливо, щоб весь персонал був орієнтований на зміну стилю роботи установи, у якому знаходяться інваліди. У зв'язку з цим, соціальному працівникові необхідне володіння методами і прийомами роботи з особами, що обслуговують інвалідів у будинках-інтернатах. З урахуванням таких задач, соціальний працівник повинний знати функціональні обов'язки медичного і допоміжного персоналу. Він повинний уміти виявити загальне, подібне в їхній діяльності і використовувати це для створення терапевтичного середовища.

Для створення позитивного терапевтичного середовища соціальному працівникові необхідні знання не тільки психолого-педагогічного плану. Нерідко приходиться вирішувати питання і юридичні (цивільного права, трудового регулювання, майнові й ін.). Рішення або сприяння в рішенні цих питань буде сприяти соціальнії адаптації, нормалізації взаємин інвалідів, а, можливо, і їхньої соціальної інтеграції.

При роботі з інвалідами важливо виявити лідерів з контингенту осіб з позитивною соціальною спрямованістю. Опосередкований вплив через них на групу сприяє формуванню спільних цілей, згуртованості інвалідів у ході діяльності, їхньому повноцінному спілкуванню.

Спілкування, як один з факторів соціальної активності, реалізується в ході трудової зайнятості і проведення дозвілля. Тривале перебування інвалідів у свого роду соціальному ізоляторі, яким є будинок-інтернат, не сприяє формуванню навичок спілкування. Воно носить переважно ситуативний характер, відрізняється поверхневістю, нестійкістю зв'язків.

Ступінь соціально-психологічної адаптації інвалідів у будинках-інтернатах значною мірою визначається їхнім відношенням до своєї хвороби. Воно виявляється або запереченням хвороби, або раціональним відношенням до захворювання, або «відходом у хворобу». Цей останній варіант виражається в появі відгородженості, пригніченості, у постійному самоаналізі, у відході від реальних події й інтересів. У цих випадках важлива роль соціального працівника як психотерапевта, що використовує різні методи відволікання інваліда від песимістичної оцінки свого майбутнього, переключає кого на повсякденні інтереси, орієнтує на позитивну перспективу.

Роль соціального працівника полягає в тому, щоб з урахуванням вікових інтересів, особистісно-характерних особливостей обох категорій проживаючих, організувати соціально-побутову і соціально-психологічну адаптацію інвалідів.

Важливим методом діяльності соціального працівника є працевлаштування інваліда, що може бути здійснене (відповідно до рекомендацій лікарсько-трудової експертизи) або в умовах звичайного виробництва, або на спеціалізованих підприємствах, або в домашніх умовах.

При цьому соціальний працівник повинний керуватися нормативними актами про працевлаштування, про перелік професій для інвалідів і ін. та надавати їм діючу допомогу.

При здійсненні реабілітації інвалідів, що знаходяться в родинах, і тим більше тих, що проживають самі, важливої ролі набуває морально-психологічна підтримка цієї категорії осіб. Крах життєвих планів, розлад у родині, позбавлення улюбленої роботи, розрив звичних зв'язків, погіршення матеріального становища – от далеко неповний перелік проблем, що можуть дезадаптувати інваліда, викликати в нього депресивну реакцію і виявися фактором, що ускладнює